Єпішев Олексій Олексійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Jump to navigation Jump to search
Єпішев Олексій Олексійович
Єпішев Олексій Олексійович 1974.tif
Народження 6 (19) травня 1908
Астрахань, Астраханська губернія, Російська імперія[1]
Смерть 15 вересня 1985(1985-09-15) (77 років)
Москва, РРФСР, СРСР
Поховання Новодівочий цвинтар
Партія Комуністична партія Радянського Союзу
Член Центральний Комітет Комуністичної партії Радянського Союзу
Звання RAF A F9GenArmy since 1974h.svg Генерал армії
Війни / битви Німецько-радянська війна
Нагороди
Герой Радянського Союзу — 1978
Орден Леніна — 1948 Орден Леніна — 1968 Орден Леніна — 1978 Орден Леніна — 1983
Орден Жовтневої Революції — 1978 Орден Червоного Прапора  — 1943 Орден Червоного Прапора  — 1944 Орден Червоного Прапора  — 1945
Орден Червоного Прапора  — 1981 Орден Богдана Хмельницкого I ступеня  — 1944 Орден Вітчизняної війни I ступеня— 1944 Орден Вітчизняної війни I ступеня— 1985
Орден Трудового Червоного Прапора — 1958 Орден Червоної Зірки  — 1941 Орден Червоної Зірки  — 1943 Орден Червоної Зірки
Орден «За службу Батьківщині у Збройних силах СРСР» III ступеня
Медаль «За бойові заслуги»
Медаль «За доблесну працю (За військову доблесть)»
Медаль «За відзнаку в охороні державного кордону СРСР»
Медаль «За оборону Сталінграда»
Медаль «За оборону Києва»
Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» Медаль «За перемогу над Японією»
Медаль «20 років перемоги у ВВВ» Медаль «30 років перемоги у ВВВ»
Медаль «40 років перемоги у ВВВ»
Медаль «За визволення Праги»
Медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
Медаль «Ветеран Збройних сил СРСР»
Медаль «За зміцнення бойової співдружності»
Медаль «За освоєння цілинних земель»
Медаль «50 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «60 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «У пам'ять 1500-річчя Києва»
Медаль «За бездоганну службу» III ст. (СРСР)
Ленінська премія

Іноземні нагороди

Орден Клемента Готвальда Орден Клемента Готвальда
Орден Білого Лева I ступеня
Чехословацький воєнний хрест 1939
Орден Відродження Польщі (Командорський Хрест (з зіркою)
Орден «Хрест Грюнвальда» 2 ступеня
Медаль Перемоги і Свободи 1945
Орден Сухе-Батора Орден Сухе-Батора

Олексій Олексійович Єпішев (6 (19) травня 1908(19080519), м. Астрахань, нині РФ — 15 вересня 1985 м. Москва) — радянський партійний та державний військовий діяч; начальник Головного політичного управління Радянської армії та флоту (1962—1985), генерал армії (1962). Герой Радянського Союзу (1978). Лауреат Ленінської премії (1983). Депутат Верховної Ради СРСР 1-го, 3—4-го, 6—11-го скликань. Депутат Верховної Ради УРСР 2—3-го скликань. Член ЦК КП(б)У в 1938—1952 і 1954—1956 рр. Член Організаційного Бюро ЦК КП(б)У в 1940—1949 рр. Кандидат в члени ЦК КПРС в 1952—1964 р. Член ЦК КПРС в 1964—1986 р.

Біографія[ред.ред. код]

Народився у родині робітника. У 1921—1923 роках — слухач школи фабрично-заводського навчання Волго-Каспійського держрибтресту. З 1923 року працював бондарем астраханських майстерень Волго-Каспійського держрибтресту. У 1926 році вступив до комсомолу. У 1927—1928 роках — слухач Астраханських губернських курсів з підготовки комсомольських робітників.

У лютому — серпні 1928 р. — інструктор Селенгинського районного комітету ВЛКСМ міста Астрахані. У серпні 1928 — жовтні 1929 р. — завідувач агітаційно-пропагандистського відділу Астраханського районного комітету ВЛКСМ.

Член ВКП(б) з 1929 року.

У жовтні 1929 — жовтні 1930 р. — завідувач загального відділу, інструктор Астраханського районного комітету ВКП(б).

З 1930 року — в Червоній армії. Закінчив курси зв'язківців, служив начальником відділу штабу стрілецької дивізії. У лютому 1933 — травні 1938 р. — курсант Військової академії механізації та моторизації РСЧА імені Сталіна.

У травні 1938 — березні 1940 р. — парторг ЦК ВКП(б) на Харківському машинобудівному заводі імені Комінтерну, 1-й секретар Комінтернівського районного комітету КП(б)У міста Харкова.

У березні 1940 — 1943 р. — 1-й секретар Харківського обласного і міського комітету КП(б)У. У 1942—1943 роках — уповноважений Військової ради Сталінградського фронту, відповідальний організатор Управління кадрів ЦК ВКП(б), заступник народного комісара середнього машинобудування СРСР з кадрів.

У травні — листопаді 1943 р. — член Військової ради 40 А Воронезького фронту. У листопаді 1943 — травні 1945 р. — член Військової ради 38 А. У травні 1945 — серпні 1946 р. — член Військової ради 40 А.

У липні 1946 — січні 1949 р. — секретар ЦК КП(б)У з кадрів. У грудні 1948 — січні 1950 р. — слухач Вищих курсів перепідготовки Академії суспільних наук при ЦК ВКП(б).

У січні 1950 — вересні 1951 р. — 1-й секретар Одеського обласного комітету КП(б)У.

У серпні 1951 — березні 1953 р. — заступник міністра державної безпеки СРСР з кадрів.

У березні 1953 — серпні 1955 р. — 1-й секретар Одеського обласного комітету КПУ.

У серпні 1955 — листопаді 1960 р. — надзвичайний і повноважний посол СРСР в Румунії. У листопаді 1960 — червні 1962 р. — надзвичайний і повноважний посол СРСР в Югославії.

У червні 1962 — липні 1985 р. — начальник Головного політичного управління Радянської армії та флоту.

Як начальник Головного політичного управління Радянської армії та флоту в 1962—1985 рр. був організатором та керівником компартійного контролю за офіцерським корпусом Радянської Армії та вищим представником ЦК КПРС у армійському командуванні і Генеральному Штабі РА.

У липні — вересні 1985 р. — генеральний інспектор Групи генеральних інспекторів Міністерства оборони СРСР.

Звання[ред.ред. код]

  • генерал-майор (26.05.1943)
  • генерал армії (11.05.1962)

Нагороди[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Епишев Алексей Алексеевич // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.

Література[ред.ред. код]