Кириченко Олексій Іларіонович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Олексій Іларіонович Кириченко
Олексій Іларіонович Кириченко

Emblem of the Ukrainian SSR.svg 7-й Перший Секретар ЦК КПУ Flag of Ukrainian SSR.svg
Час на посаді:
4 червня 1953 — 26 грудня 1957
Попередник Леонід Георгійович Мельников
Наступник Микола Вікторович Підгорний

Народився 25 лютого 1908(1908-02-25)
Чорнобаївка, Білозерська волость, Херсонська губернія,
Flag of Russia.svg Російська імперія
Помер 29 грудня 1975(1975-12-29) (67 років)
Москва, Російська РФСР,
СРСР СРСР
Звання CCCP army Rank general-major infobox.svg Генерал-майор
Орден Леніна Орден Леніна Орден Леніна Орден Леніна
Орден Червоного Прапора Орден Червоного Прапора Орден Кутузова 2 ступеня
Медаль «Партизанові Вітчизняної війни» 1 ступеня
Медаль «За оборону Сталінграда»
Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»

Кириче́нко Олексі́й Іларіо́нович (*25 лютого 1908(19080225), Чорнобаївка, Херсонська губернія, Російська імперія (тепер Білозерський район, Херсонська область, Україна — †29 грудня 1975, Москва, СРСР) — український радянський партійний і державний діяч.

Життєпис[ред.ред. код]

Народився 25 лютого 1908 в селі Чорнобаївка (тепер Білозерського району Херсонської області). Українець.

Батько — інвалід Першої світової війни — помер від ран і Олексій залишився старшим із 6 дітей у родині. У 1919 році закінчив 4 класи початкової школи й був змушений батракувати. Згодом працював робітником на залізничній станції Херсон. Член ЛКСМУ з 1925 року.

У 1927 році вступив до Херсонської школи автотракторних механіків, по успішному закінченні якої працював механіком у Херсонській «Кредитспілці». У 1928 році направлений старшим механіком новоствореного Кустанайського зернорадгоспу (Казахська РСР), а за рік перевівся на таку саму посаду до зернорадгоспу «Червоний Перекоп» Каховського району Херсонської області. З 1930 — член ВКП(б).

1931 року вступив і 1936 року закінчив Азово-Чорноморський інститут інженерів-механіків соціалістичного землеробства, отримавши диплом 1-го ступеня інженера-механіка. Після закінчення інституту працював завідувачем навчальної частини Охтирського технікуму механізації сільського господарства (Сумська область) і викладав автосправу.

З 1938 працював в апараті ЦК КП(б)У: інструктором відділу науки, відповідальним організатором відділу керівних парторганів, завідуючим сектором відділу кадрів, завідуючим транспортним відділом.

З лютого 1941 року — секретар ЦК КП(б)У з промисловості.

В роки німецько-радянської війни 1941-45 — член Військової Ради Південно-Західного, Сталінградського, Донського, Південно-Східного, Південного та 4-го Українського фронтів, генерал-майор інтендантської служби.

У 1944 — секретар ЦК КП(б)У по кадрах, 1945-49 — перший секретар Одеського обкому Комуністичної партії.

В 1949-53 — другий секретар ЦК КП(б)У.

Після усунення пленумом ЦК КПУ (2-4 червня 1953) з посади першого секретаря Л. Г. Мельникова, Кириченко став першим українцем, що очолив Компартію України. Під час перебування на посту керівника республіканської Комуністичної партії значно зріс відсоток українців серед членів КПУ (бл. 60% загального складу), розпочався короткий період політичної «відлиги», використаний для висунення національно-культурних домагань (ставилося питання про чистоту української мови, створення умов для розвитку національної науки, реабілітацію репресованих українських діячів культури та їхньої творчості, скасування цензури тощо).

У 1957 Кириченка було відкликано до Москви і призначено на посаду секретаря ЦК КПРС. На цій посаді він курує КДБ. Олексій Кириченко є замовником вбивства Степана Бандери.

З 1960 — перший секретар Ростовського обкому Компартії, пізніше — на господарській роботі.

Помер 29 грудня 1975. Похований у Москві.

Посилання[ред.ред. код]