Ян Ольшевський
| Ян Ольшевський пол. Jan Olszewski | |
|---|---|
| пол. Jan Olszewski | |
 пол. Jan Olszewski | |
| Прем'єр-міністр Польщі | |
| 23 грудня 1991 — 5 червня 1992 | |
| Президент | Лех Валенса |
| Попередник | Ян Кшиштоф Белецький |
| Наступник | Вальдемар Павляк |
| Народився | 2 серпня 1930 Варшава, Польща |
| Помер | 7 лютого 2019 (88 років) Варшава |
| Похований | Військові Повонзки |
| Відомий як | політик, адвокат, профспілковий діяч, письменник, правник, публіцист |
| Громадянство |  Польща |
| Національність | поляк |
| Освіта | Варшавський університет |
| Alma mater | Faculty of Law and Administration, University of Warsawd (1953) і Lyceum 13, Warsawd (1949) |
| Політична партія | Солідарність" Центристська угода |
| У шлюбі з | Marta Olszewskad |
| Релігія | католицизм |
| Нагороди |  |
 | |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
Ян Фердинанд Ольшевський (пол. Jan Ferdynand Olszewski; 2 серпня 1930, Варшава, Польща — 7 лютого 2019, Варшава, Польща) — польський політик, прем'єр-міністр Польщі з 23 грудня 1991 до 5 червня 1992.
У 1953 році закінчив юридичний факультет Варшавського університету. Працював у Міністерстві юстиції та Академії наук.
У 1956 році виступив у пресі із закликом реабілітувати учасників Армії Крайової, і вже в 1957 році йому було заборонено займатися журналістикою.
У 1960-ті був адвокатом в декількох процесах польських дисидентів. Завдяки своїй правозахисній діяльності незабаром став відомим в опозиційних колах.
Після введення в Польщі воєнного стану 13 грудня 1981 примкнув до «Солідарності», не припинив займатися правозахисною діяльністю.
Наприкінці 1980-х брав участь у роботі «круглого столу» за участю влади ПНР і опозиції.
Обраний до Сейму в 1991 році, брав участь у роботі комісії з підготовки нової Конституції. Представляв партію «Центристська угода» (пол. Porozumienie Centrum), видними функціонерами якої в цей час були брати Качинські. Незабаром після виборів, однак, президент Лех Валенса призначив Ольшевського прем'єр-міністром. При цьому наполіг, що в його уряд не увійде архітектор «шокової терапії» у Польщі Лешек Бальцерович. Свій перший закордонний візит здійснив у Ватикан (лютий 1992).
Прем'єрство було затьмарене протистоянням президента і прем'єра, що призвело до швидкої відставки кабінету. Головною дією Ольшевського на цій посаді стало проведення закону про люстрацію (який, проте, був незабаром визнаний неконституційним). 5 червня 1992 його уряду був винесений вотум недовіри.
У 1995 році брав участь у президентських виборах і зайняв на них четверте місце, отримавши 1 225 453 (6,86 %) голосів. Пізніше підтримував братів Качинських і праві партії — Лігу польських сімей і Право і справедливість.
Помер 7 лютого 2019 році у Варшаві на 88-му році життя.[1]
У 2009 році був удостоєний вищої нагороди Польщі — Ордена Білого Орла.[2]
У 2019 році був удостоєний — Хрест свободи та солідарності.[3]
У 2014 році — Почесний громадянин Варшави.[4]
- ↑ Помер екс-прем'єр Польщі /ZIK, 8.2.2019/. Архів оригіналу за 8 лютого 2019. Процитовано 8 лютого 2019.
- ↑ Postanowienie Prezydenta Rzeczypospolitej Polskiej z dnia 3 maja 2009 r. o nadaniu orderu. prawo.sejm.gov.pl (пол.). 3 травня 2009. Архів оригіналу за 9 жовтня 2019. Процитовано 7 липня 2019.
- ↑ Prezes IPN odznaczył 31 osób Krzyżami Wolności i Solidarności. dzieje.pl (пол.). 3 червня 2019. Архів оригіналу за 7 липня 2019. Процитовано 7 липня 2019.
- ↑ BIP Warszawa - oficjalny portal stolicy Polski. bip.warszawa.pl (пол.). 5 червня 2014. Архів оригіналу за 7 липня 2019. Процитовано 7 липня 2019.
- Помер колишній прем'єр-міністр Польщі /Європейська правда, 8.2.2019/ [Архівовано 8 лютого 2019 у Wayback Machine.]
- Jan Olszewski [Архівовано 2 лютого 2014 у Wayback Machine.]
|
- Народились 2 серпня
- Народились 1930
- Померли 7 лютого
- Померли 2019
- Поховані на Військовому кладовищі у Варшаві
- Кавалери ордена Білого Орла
- Уродженці Варшави
- Випускники Варшавського університету
- Прем'єр-міністри Польщі
- Польські адвокати
- Нагороджені Хрестом свободи та солідарності
- Кавалери ордена Білого Орла (Польща)
- Почесні громадяни Варшави
- Учасники Варшавського повстання 1944 року
- Депутати Сейму Польщі