Краса: відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії

(Переглянути усі неперевірені зміни)

[неперевірена версія]

← Попереднє редагування Наступне редагування →

Вилучено вміст Додано вміст

ВізуальнийВікірозмітка

Лінійно

Версія за 20:00, 25 січня 2018

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Краса (значення).

Краса — загальна абстрактна властивість речі, ідеї, місця чи живої істоти, зокрема людини, що приносить відчуття приємності, яке відповідає задоволенню. Краса є невід'ємною складовою сприйняття світу людиною. Краса вивчається як категорія естетики, соціології, соціальної психології та культури. Створення красивих речей є однією з цілей, які ставить перед собою мистецтво.

Коли слово краса стосується людини, воно має синонім врода. Антонімомами слова краса є потворність, бридкість, бридота. В естетиці красі відповідають категорії прекрасного та величного.

Ідеал краси — це взірець, яким захоплюються (чи обожнюють) в залежності від особливостей сприймання краси в конкретній культурі.

Етимологія та походження терміна

В «Етимологічному словнику української мови» Інституту мовознавства імені О. О. Потебні зазначено, що етимологія слова «краса» не визначена, хоча існує певна спорідненість зі словом «кресати», яке в древньослов'янському вжитку мало значення «творити»^[1].

Загальні риси поняття краси

Краса — це характеристика об'єкта, суб'єкта чи ідеї, яка в процесі її споглядання приносить людині задоволення, насолоду^{[джерело?]}. Краса вивчається як категорія естетики, соціальної психології, культури. Поняття краса близьке поняттю прекрасне^[2], яке є найвищим (абсолютним) ступенем краси^{[джерело?]}. Протилежністю краси є потворне^{[джерело?]}.

Наведене означення близьке до означення Фоми Аквінського, який вважав, що краса — це те, що задовольняє людину в процесі чуттєвого споглядання навколишнього світу^[3].

Еталони моди, фізичної краси змінююються, але, як казав Діонісій Ареопагіт: «У розмаїтті змін краса залишається вічною»^{[джерело?]}.

Філософський розгляд

Античність

З часів античності поняття краси є одним з найважливіших у філософії сприйняття буття^{[джерело?]}. Старогрецькими філософами краса сприймалася як явище об'єктивне і онтологічне за своєю суттю, пов'язане з досконалістю Універсуму, з розумінням космосу як світового порядку, доцільності, прикраси^{[джерело?]}. Піфагорейська школа вбачала сильний зв'язок між математикою і красою. Зокрема, вони помітили, що речі з пропорціями золотого перетину виглядають красивіше^[4]. Основними засадами грецької архітектури були симетрія та пропорції.

З часів Сократа краса починає розглядатися не тільки в онтологічному сенсі, а й як категорія розуму, свідомості^{[джерело?]}. Для самого Сократа краса була однією з найважливіших категорій світобудови^{[джерело?]}. Аристотелем поняття краси як уособлення блага, досконалості відносилося до суто моральної, нерозсудкової категорії^[5].

За Платоном людина до народження перебуває у сфері краси і чистої думки^[6]. Сприйняття краси і блага (добра) як вищої ідеї є основним мотивом його філософської творчості. Аристотель вважав, що існує зв'язок між чеснотами та красою^[5]. Сприйняття краси античними філософами було узагальнено в роботах Плотіна, де, зокрема, краса отримувала функцію зведення до божественного і прекрасного^[7].

Баумгартен

Німецький філософ Александер Готтліб Баумгартен у середині XVIII століття заснував естетику в сучасному розумінні. До нього це грецьке слово означало відчуття, а після нього — смак, відчуття краси. У книзі «Метафізика» §451^[8] дав визначення смаку в широкому розумінні як здатності виносити судження, спираючись на відчуття, а не на розум. Саме в такому судженні він вбачав джерело приємних чи неприємних почуттів. За Баумгартеном наука естетика повинна вивести правила або принципи художньої чи природної краси, беручи за основу смаки окремих людей. Так він відповів на памфлет П'єра Бонжура, в якому стверджувалося, що німці нездатні цінити мистецтво й красу^{[джерело?]}.

Кант

Іммануїл Кант прийняв означення естетики Баумгартена. Він далі розглянув те, яким чином складається судження людини про красу в «Критиці здатності судження»^[9]. Він відзначає, що судження про красу ґрунтується на відчутті задоволення, однак це відчуття має особливіть — воно не зацікавлене, не пов'язане з тим має чи ні суб'єкт бажання володіти певним предметом, який він оцінює як красивий. Водночас, судження про красу претендує на «універсальність», тобто на те, що будь-яка інша людина, апріорі, теж сприйматиме об'єкт як красивий. Втім, така універсальність не може бути доведена. На відміну від судження про добро, судження про красу за Кантом не ґрунтується на жодній меті (нім. Zweck). Таким чином, за Кантом судження про красу охоплює дихотомію двох здавалося несумісних рис: його підґрунтям є суб'єктивне відчуття, що не може бути доведеним, водночас, воно претендує на згоду будь-якого іншого суб'єкта, тобто на певну об'єктивність. У цьому відношенні Кант заперечує як проти емпіричного, так і проти раціоналістичного підходу до естетики. Можливіть примирити на перший погляд несумісне Кант бачить у вільній грі уяви та розуміння^[9].

XX та XXI століття

У XX столітті зросла тенденція до відкидання краси як у мистецтві, так і в філософії, що досягла апогею в антиестетиці постмодернізму^[10]. Це сталося всупереч тому, що краса займала центральне місце в думках Фрідріха Ніцше, одного з філософів, що мав великий вплив на становлення постмодернізму, і проголосив воля до влади це воля до краси^[11].

Сприйняття краси в мистецтві

Краса людини

Ерос і краса фізична

Різнобічний розвиток людського тіла досягається великою працею — так само, як і всі інші досягнення^{[джерело?]}.

Як продукт сучасної культури, краса останнім часом значною мірою є комерціоналізованою (особливо внаслідок поголовної гламуризації культури)^{[джерело?]}.

Духовна краса

Крім фізичної краси, в людській культурі сформувалося уявлення про моральну, духовну красу^{[джерело?]}. Ця категорія застосовна до людей незалежно від їхнього віку і статі і визначає ставлення до мудрості, чесності, врівноваженості, порядності людини^{[джерело?]}. Для дітей, підлітків і молодих людей в це поняття також включаються такі характеристики, як «невинність», «незіпсованість» та інші^{[джерело?]}.

Історія показує, що зразки, «стандарти» краси дуже сильно змінюються в різних країнах і культурах^{[джерело?]}. Крім очевидного, переваги людей без вираженої фізичної асиметрії тіла, а також «середніх» за зовнішнім виглядом (у кожній расі — свої еталони), існують інші, мінливі культурні уподобання^{[джерело?]}.

У стародавній Греції і Римі еталони чоловічої та жіночої краси практично не відрізняються від еталонів початку XX століття, століття розвитку олімпійського руху^{[джерело?]}. У період Середньовіччя можна відзначити моду на блідість і худобу, але в епоху бароко, навпаки, з'являється мода на огрядність (наприклад, на картинах Рубенса)^{[джерело?]}, і на потенційну плідність (картини голландських майстрів — наприклад, пані Терборха^{[джерело?]}).

До середини XX століття еталоном краси було досить міцне, масивне тіло селянської, загартованої у важкій праці, дівчини^{[джерело?]}.

Еталони жіночої краси

Поняття еталону краси дуже відносне — у різних народів, у різні часи, воно дуже відрізнялося^{[джерело?]}. Тепер «висока мода» продовжує рекламувати стандарт жіночої краси як надзвичайно худу, дуже високу постать, з дуже вузькими стегнами і довгими ногами^{[джерело?]}. Водночас красивою вважають не надто велику жінку^{[джерело?]}. Жінка повинна мати граціозну фігуру, бути фотогенічною і мати «досконалі» параметри 90 — 60 — 90^{[джерело?]}.

Еталони чоловічої краси

XXI століття Італійці визнані найкрасивішими чоловіками у світі, при цьому рідкіша з роками шевелюра і зморшки, що з часом з'являються, далеко не завжди тягнуть за собою втрату привабливості^{[джерело?]}. Такі результати опитування, проведеного міжнародною маркетинговою компанією Synovate^{[джерело?]}.

Використання терміна в топоніміці

В Київській області є річка Красна. Ця маленька річечка (сьогодні її ширина не перевершує 5–10 м) прорила велику звивисту ущелину з перепадом висот близько 100 м, яка нагадує Гранд Каньйон — щоправда не з каменю, а з глини, вкритої чорноземом і піском та зарослої мішаним лісом.

Красне

Див. також

Примітки

↑ Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1989. — Т. 3 : Кора — М / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Р. В. Болдирєв та ін. — 552 с. — ISBN 5-12-001263-9.
↑ Категорії прекрасне і потворне
↑ Розвиток проблематики науки в історії естетики
↑ Seife, Charles (2000). Zero: The Biography of a Dangerous Idea. Penguin. ISBN 0-14-029647-6. p. 32
↑ ^а ^б Аристотель. Нікомахова етика
↑ Платон. Федр
↑ В.Татаркевич. История философии. Античная и средневековая философия. Плотин и неоплатоники. Библиотека «Полка букиниста».(рос.)
↑ Alexander Gottlieb Baumgarten Metaphysica (1739)
↑ ^а ^б Аналіз еститики Канта на сайті Стендфордської енциклопедії філософії
↑ The Anti-Aesthetic: Essays on Postmodern Culture by Hal Foster
↑ The Will to Power

Посилання

Краса у сестринських Вікіпроєктах
	Означення у Вікісловнику^?
	Цитати у Вікіцитатах^?
	Краса у Вікісховищі^?

Це незавершена стаття про культуру.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1989. — Т. 3 : Кора — М / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Р. В. Болдирєв та ін. — 552 с. — ISBN 5-12-001263-9.

[2] Категорії прекрасне і потворне

[3] Розвиток проблематики науки в історії естетики

[4] Seife, Charles (2000). Zero: The Biography of a Dangerous Idea. Penguin. ISBN 0-14-029647-6. p. 32

[Niko-5] а ^б Аристотель. Нікомахова етика

[6] Платон. Федр

[7] В.Татаркевич. История философии. Античная и средневековая философия. Плотин и неоплатоники. Библиотека «Полка букиниста».(рос.)

[8] Alexander Gottlieb Baumgarten Metaphysica (1739)

[Stanford-9] а ^б Аналіз еститики Канта на сайті Стендфордської енциклопедії філософії

[10] The Anti-Aesthetic: Essays on Postmodern Culture by Hal Foster

[11] The Will to Power

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]

[6]

[7]

[8]

[9]

[10]

[11]

@@ Рядок 33: / Рядок 33: @@
 === Кант ===
 [[Іммануїл Кант]] прийняв означення естетики Баумгартена. Він далі розглянув те, яким чином складається судження людини про красу в ''«[[Критика здатності судження|Критиці здатності судження]]»''<ref name = "Stanford">[http://plato.stanford.edu/entries/kant-aesthetics/#2.1 Аналіз еститики Канта на сайті Стендфордської енциклопедії філософії]</ref>. Він відзначає, що судження про красу ґрунтується на відчутті задоволення, однак це відчуття має особливіть — воно не зацікавлене, не пов'язане з тим має чи ні суб'єкт бажання володіти певним предметом, який він оцінює як красивий. Водночас, судження про красу претендує на «універсальність», тобто на те, що будь-яка інша людина, [[апріорі]], теж сприйматиме об'єкт як красивий. Втім, така універсальність не може бути доведена. На відміну від судження про [[добро]], судження про красу за Кантом не ґрунтується на жодній [[мета|меті]] ({{lang-de|Zweck}}). Таким чином, за Кантом судження про красу охоплює [[дихотомія|дихотомію]] двох здавалося несумісних рис: його підґрунтям є суб'єктивне відчуття, що не може бути доведеним, водночас, воно претендує на згоду будь-якого іншого суб'єкта, тобто на певну об'єктивність. У цьому відношенні Кант заперечує як проти [[емпіризм|емпіричного]], так і проти [[раціоналізм|раціоналістичного]] підходу до естетики. Можливіть примирити на перший погляд несумісне Кант бачить у вільній грі [[уява|уяви]] та [[розуміння]]<ref name = "Stanford"/>.
+===XX та XXI століття===
+У XX столітті зросла тенденція до відкидання краси як у мистецтві, так і в філософії, що досягла апогею в антиестетиці постмодернізму<ref>The Anti-Aesthetic: Essays on Postmodern Culture by Hal Foster</ref>. Це сталося всупереч тому, що краса займала центральне місце в думках Фрідріха Ніцше, одного з філософів, що мав великий вплив на становлення постмодернізму, і проголосив воля до влади це воля до краси<ref>The Will to Power</ref>.
+<!---
+In the aftermath of postmodernism's rejection of beauty, thinkers have returned to beauty as an important value. American analytic philosopher [[Guy Sircello]] proposed his New Theory of Beauty as an effort to reaffirm the status of beauty as an important philosophical concept.<ref>A New Theory of Beauty. Princeton Essays on the Arts, 1. Princeton, NJ: Princeton University Press, 1975.</ref><ref>Love and Beauty. Princeton, NJ: Princeton University Press, 1989.</ref> Elaine Scarry also argues that beauty is related to justice.<ref>On Beauty and Being Just</ref>
+Beauty is also studied by psychologists and neuroscientists in the field of [[experimental aesthetics]] and [[neuroesthetics]] respectively. Psychological theories see beauty as a form of [[pleasure]].<ref>{{Cite journal|last=Reber|first=Rolf|last2=Schwarz|first2=Norbert|last3=Winkielman|first3=Piotr|date=2004|title=Processing fluency and aesthetic pleasure: is beauty in the perceiver's processing experience?|journal=Personality and Social Psychology Review: An Official Journal of the Society for Personality and Social Psychology, Inc|volume=8|issue=4|pages=364–382|doi=10.1207/s15327957pspr0804_3|issn=1088-8683|pmid=15582859|hdl=1956/594|url=http://psr.sagepub.com/content/8/4/364.full.pdf}}</ref><ref>{{Cite journal|last=Armstrong|first=Thomas|last2=Detweiler-Bedell|first2=Brian|date=December 2008|title=Beauty as an emotion: The exhilarating prospect of mastering a challenging world.|url=http://psycnet.apa.org/journals/gpr/12/4/305/|journal=Review of General Psychology|language=English|volume=12|issue=4|pages=305–329|doi=10.1037/a0012558|issn=1939-1552|citeseerx=10.1.1.406.1825}}</ref> Correlational findings support the view that more beautiful objects are also more pleasing.<ref>{{Cite journal|last=Vartanian|first=Oshin|last2=Navarrete|first2=Gorka|last3=Chatterjee|first3=Anjan|last4=Fich|first4=Lars Brorson|last5=Leder|first5=Helmut|last6=Modroño|first6=Cristián|last7=Nadal|first7=Marcos|last8=Rostrup|first8=Nicolai|last9=Skov|first9=Martin|date=2013-06-18|title=Impact of contour on aesthetic judgments and approach-avoidance decisions in architecture|url=http://www.pnas.org/content/110/Supplement_2/10446|journal=Proceedings of the National Academy of Sciences|language=en|volume=110|issue=Supplement 2|pages=10446–10453|doi=10.1073/pnas.1301227110|issn=0027-8424|pmc=3690611|pmid=23754408}}</ref><ref>{{Cite journal|last=Marin|first=Manuela M.|last2=Lampatz|first2=Allegra|last3=Wandl|first3=Michaela|last4=Leder|first4=Helmut|date=2016-11-04|title=Berlyne Revisited: Evidence for the Multifaceted Nature of Hedonic Tone in the Appreciation of Paintings and Music|journal=Frontiers in Human Neuroscience|volume=10|doi=10.3389/fnhum.2016.00536|issn=1662-5161|pmc=5095118|pmid=27867350}}</ref><ref>{{Cite journal|last=Brielmann|first=Aenne A.|last2=Pelli|first2=Denis G.|date=2017-05-22|title=Beauty Requires Thought|url=http://www.cell.com/current-biology/abstract/S0960-9822(17)30427-X|journal=Current Biology|language=English|volume=27|issue=10|pages=1506–1513.e3|doi=10.1016/j.cub.2017.04.018|issn=0960-9822|pmid=28502660}}</ref> Some studies suggest that higher experienced beauty is associated with activity in the medial [[orbitofrontal cortex]].<ref>{{Cite journal|last=Kawabata|first=Hideaki|last2=Zeki|first2=Semir|date=April 2004|title=Neural correlates of beauty|journal=Journal of Neurophysiology|volume=91|issue=4|pages=1699–1705|doi=10.1152/jn.00696.2003|issn=0022-3077|pmid=15010496}}</ref><ref>{{Cite journal|last=Ishizu|first=Tomohiro|last2=Zeki|first2=Semir|date=2011-07-06|title=Toward A Brain-Based Theory of Beauty|url=http://journals.plos.org/plosone/article?id=10.1371/journal.pone.0021852|journal=PLOS ONE|volume=6|issue=7|pages=e21852|doi=10.1371/journal.pone.0021852|issn=1932-6203|pmc=3130765|pmid=21755004}}</ref> This approach of localizing the processing of beauty in one brain region has received criticism within the field.<ref>{{Cite journal|last=Conway|first=Bevil R.|last2=Rehding|first2=Alexander|date=2013-03-19|title=Neuroaesthetics and the Trouble with Beauty|url=http://journals.plos.org/plosbiology/article?id=10.1371/journal.pbio.1001504|journal=PLOS Biology|volume=11|issue=3|pages=e1001504|doi=10.1371/journal.pbio.1001504|issn=1545-7885|pmc=3601993|pmid=23526878}}</ref>
+--->
 == Сприйняття краси в мистецтві ==

Краса: відмінності між версіями

Версія за 20:00, 25 січня 2018

Зміст

Етимологія та походження терміна

Загальні риси поняття краси