Натуропатія: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Інтерактивний перегляд історії
[неперевірена версія][неперевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
Немає опису редагування
Рядок 80: Рядок 80:
|language=en
|language=en
|isbn=978-0-7295-8174-5
|isbn=978-0-7295-8174-5
}}</ref><ref name=":2">{{Cite news|title=Naturopathy and the Primary Care Practice|url=https://www.sciencedirect.com/science/article/pii/S0095454309000815|work=Primary Care: Clinics in Office Practice|date=2010-03-01|accessdate=2022-11-08|issn=0095-4543|doi=10.1016/j.pop.2009.09.002|pages=119–136|volume=37|issue=1|language=en|first=Sara A.|last=Fleming|first2=Nancy C.|last2=Gutknecht}}</ref> — розвитком таких наукових дисциплін, як [[нутриціологія]], [[нутрігеноміка]], [[епігенетика]], [[геронтологія]], [[Профілактична медицина|превентивна медицина]], [[холістична медицина]], дослідженням [[Мікрофлора|мікробіому]] та його впливу на [[здоров'я]], [[Токсини|токсичності]] продуктів, [[Інтервальне голодування|інтервального]] і тривалого [[Оздоровче голодування|голодування]], [[Аутофагія|аутофагії]], [[Гормезис|гормезису]], салютогенезу тощо. Крім того, викладання та практика клінічної натуропатії в країнах, де натуропатія визнана формою медицини, базується на принципах доказової медицини.<ref name=":1" /><ref>{{Cite book
}}</ref><ref name=":2">{{Cite news|title=Naturopathy and the Primary Care Practice|url=https://www.sciencedirect.com/science/article/pii/S0095454309000815|work=Primary Care: Clinics in Office Practice|date=2010-03-01|accessdate=2022-11-08|issn=0095-4543|doi=10.1016/j.pop.2009.09.002|pages=119–136|volume=37|issue=1|language=en|first=Sara A.|last=Fleming|first2=Nancy C.|last2=Gutknecht}}</ref> — розвитком таких наукових дисциплін, як [[нутриціологія]]<ref>{{Cite book
|url=https://link.springer.com/book/10.1007/978-3-030-82515-7
|title=Nutrition guide for physicians and related healthcare professions
|last=Wilson
|first=Ted
|last2=Temple
|first2=Norman J.
|last3=Bray
|first3=George A.
|date=2022
|series=Part of the book series: Nutrition and Health (NH)
|edition=3rd edition
|location=Cham
|isbn=978-3-030-82515-7
|oclc=1291171548
}}</ref>, [[нутрігеноміка]], [[епігенетика]], [[геронтологія]]<ref>{{Cite book
|url=https://link.springer.com/book/10.1007/978-3-319-59180-3
|title=Dietary patterns and whole plant foods in aging and disease
|last=Dreher
|first=Mark L.
|date=2018
|series=Part of the book series: Nutrition and Health (NH)
|location=Cham, Switzerland
|isbn=978-3-319-59180-3
|oclc=1023426648
}}</ref>, [[Профілактична медицина|превентивна медицина]]<ref>{{Cite book
|url=https://www.springer.com/series/7659
|title=NUTRITIONAL HEALTH: strategies for disease prevention.
|last=Editors: Norman J. Temple, Ted Wilson, David R. Jacobs, Jr., George A. Bray
|date=2023
|series=Part of the book series: Nutrition and Health (NH)
|publisher=Humana
|location=[S.l.]
|isbn=3-031-24662-4
|oclc=1366124249
}}</ref><ref>{{Cite book
|url=https://link.springer.com/book/10.1007/978-3-030-56913-6
|title=Nutrition and infectious diseases: shifting the clinical paradigm
|last=Humphries
|first=Debbie L.
|last2=Scott
|first2=Marilyn E.
|last3=Vermund
|first3=Sten H.
|date=2021
|series=Part of the book series: Nutrition and Health (NH)
|location=Cham
|isbn=978-3-030-56913-6
|oclc=1228650322
}}</ref><ref>{{Cite book
|url=https://link.springer.com/book/10.1007/978-1-59259-740-6
|title=Nutrition and bone health
|last=Holick
|first=M. F.
|last2=Dawson-Hughes
|first2=Bess
|date=2004
|series=Part of the book series: Nutrition and Health (NH)
|publisher=Humana Press
|location=Totowa, N.J.
|isbn=1-58829-248-7
|oclc=54537157
}}</ref>, [[холістична медицина]], дослідженням [[Мікрофлора|мікробіому]] та його впливу на [[здоров'я]], [[Токсини|токсичності]] продуктів, [[Інтервальне голодування|інтервального]]<ref name=":110">{{Cite journal|last=Davis CS, Clarke RE, Coulter SN, Rounsefell KN, Walker RE, Rauch CE, Huggins CE, Ryan L|displayauthors=6|date=March 2016|title=Intermittent energy restriction and weight loss: a systematic review|journal=European Journal of Clinical Nutrition|volume=70|issue=3|pages=292–9|doi=10.1038/ejcn.2015.195|pmid=26603882}}</ref><ref name=":03">{{Cite news|title=Effects of Intermittent Fasting on Health, Aging, and Disease|url=http://www.nejm.org/doi/10.1056/NEJMra1905136|work=New England Journal of Medicine|date=2019-12-26|accessdate=2023-03-02|issn=0028-4793|doi=10.1056/NEJMra1905136|pages=2541–2551|volume=381|issue=26|language=en|first=Rafael|last=de Cabo|first2=Mark P.|last2=Mattson|editor-first=Dan L.|editor-last=Longo}}</ref><ref>{{Cite news|title=Clinical application of intermittent fasting for weight loss: progress and future directions|url=https://www.nature.com/articles/s41574-022-00638-x|work=Nature Reviews Endocrinology|date=2022-05|accessdate=2023-03-02|issn=1759-5037|doi=10.1038/s41574-022-00638-x|pages=309–321|volume=18|issue=5|language=en|first=Krista A.|last=Varady|first2=Sofia|last2=Cienfuegos|first3=Mark|last3=Ezpeleta|first4=Kelsey|last4=Gabel}}</ref> і тривалого [[Оздоровче голодування|голодування]]<ref name="Cioffi2018">{{Cite journal|last=Cioffi I, Evangelista A, Ponzo V, Ciccone G, Soldati L, Santarpia L, Contaldo F, Pasanisi F, Ghigo E, Bo S|displayauthors=6|date=December 2018|title=Intermittent versus continuous energy restriction on weight loss and cardiometabolic outcomes: a systematic review and meta-analysis of randomized controlled trials|journal=Journal of Translational Medicine|type=Systematic review|volume=16|issue=1|pages=371|doi=10.1186/s12967-018-1748-4|pmc=6304782|pmid=30583725}}</ref><ref name=":82">{{Cite journal|last=Trepanowski|first=John F.|last2=Kroeger|first2=Cynthia M.|last3=Barnosky|first3=Adrienne|last4=Klempel|first4=Monica C.|last5=Bhutani|first5=Surabhi|last6=Hoddy|first6=Kristin K.|last7=Gabel|first7=Kelsey|last8=Freels|first8=Sally|last9=Rigdon|first9=Joseph|date=1 July 2017|title=Effect of Alternate-Day Fasting on Weight Loss, Weight Maintenance, and Cardioprotection Among Metabolically Healthy Obese Adults: A Randomized Clinical Trial|journal=JAMA Internal Medicine|language=en|volume=177|issue=7|pages=930–938|doi=10.1001/jamainternmed.2017.0936|issn=2168-6106|pmc=5680777|pmid=28459931}}</ref>, [[Аутофагія|аутофагії]], [[Гормезис|гормезису]], салютогенезу тощо.<ref>{{Cite book
|url=https://link.springer.com/book/10.1007/978-3-030-30892-6
|title=Nutrition, fitness, and mindfulness: an evidence-based guide for clinicians
|last=Uribarri
|first=Jaime
|last2=Vassalotti
|first2=Joseph A.
|date=2020
|series=Part of the book series: Nutrition and Health (NH)
|location=Cham, Switzerland
|isbn=978-3-030-30892-6
|oclc=1139925320
}}</ref> Крім того, викладання та практика клінічної натуропатії в країнах, де натуропатія визнана формою медицини, базується на принципах доказової медицини.<ref name=":1" /><ref>{{Cite book
|url=https://www.worldcat.org/oclc/1122868884
|url=https://www.worldcat.org/oclc/1122868884
|title=Clinical naturopathy : an evidence-based guide to practice
|title=Clinical naturopathy : an evidence-based guide to practice

Версія за 01:21, 13 квітня 2023

Рослинна дієта та фокус на очищенні організму є основою в методиці оздоровлення в натуропатії.
Раціональне харчування з фокусом на рослинній дієті є одним з основних інструментів відновлення здоров'я в натуропатії

Натуропа́тія (природолікування) — це вид альтернативної медицини[1], який зосереджується на використанні природних засобів і методів лікування для підтримки власної здатності організму відновлюватися.

Лікарі-натуропати використовують цілий ряд методів, включаючи харчування, корекцію способу життя й образу мислення, фітотерапію та фізичну медицину, для зміцнення здоров’я та лікування хвороб. Вони також зосереджуються на профілактиці та освіті, допомагаючи пацієнтам брати активну роль у відношенні власного здоров’я. Основою натуропатії є принцип поступового самовиліковування організму після усунення негативних факторів, що впливають на здоров'я.[2]

На сьогодні є формою альтернативної (нетрадиційної) медицини. З часів Гіппократа і до появи принципу контагіозності та фармакології, натуропатія була основною течією терапевтичної медицини[3][4].

Історія

Гіппократ. «Наукова медицина» (1906), Велозо Сальгадо
Гіппократ. «Наукова медицина» (1906), Велозу Сальгадо

Натуропатія, як медичне вчення, існувала задовго до появи самого терміна, ще з часів Гіппократа, Діоскорида та Галена, які застосовували принципи лікування, котрі сьогодні застосовують лікарі-натуропати.

Гіппократ вважав, що хвороби мають природні причини, і наголошував на потребі визначення причини захворювання, завдяки цілісному спостереженню за симптомами та способом життя пацієнта. Він також наголошував на важливості здорового харчування та фізичних вправ для підтримки здоров’я. Гіппократ і його послідовники записали свої медичні знання в Корпус Гіппократа, збірку текстів, яка містила трактати з медичної етики, теорії медицини, патології, дієтології, терапії, хірургії, акушерства та гінекології, педіатрії, очних хвороб, та, серед іншого, стала основою сучасної медичної етики.[5]

«De Materia Medica» Діоскорида, видання арабською, 12-13 ст.
«De Materia Medica» Діоскорида, видання арабською, 12-13 ст.

Грецька медицина також використовувала лікарські рослини та трави для лікування різноманітних хвороб, що є одним із інструментів натуропатії. Грецький лікар, який також працював у римській армії, Діоскорид між 50 та 70 роками нашої ери написав 5-томну збіку книг під назвою «De Materia Medica», в якій детально описано понад 600 рослин та їхні лікувальні властивості, а також близько 1000 ліків, виготовлених з них. «De Materia Medica» була перекладена на багато мов й широко використовувалась в медицині всього світу наступні 1700 років, що зробило її однією з найдовше вживаніших книжок з природознавства та медицини.[6][7][8]

Одним із найвидатніших лікарів Римської імперії був Гален, який вивчав медицину в Греції, а потім працював і викладав у Римі.[9][10] Він наголошував на важливості обстеження пацієнтів та розуміння їхніх індивідуальних симптомів для встановлення діагнозу. Він також вважав, що хвороби мають природні причини і що тіло може самозцілитися за відповідних умов.[11][12][13]

Впродовж тривалого часу методологія, яка зараз назвивається "натуропатія" була основною течією медичної науки. До 1556 дана філософія формувала основу медичного знання у всіх університетах Європи[3][4].

В кінці 19 століття, почалось відродження натуропатії, коли група практиків у Сполучених Штатах почала пропагувати використання природних засобів і методів лікування як альтернативи суворим і часто неефективним методам лікування того часу.[4] Появу терміна "натуропатія" датують 1895 роком та пов'язують з ім'ям Івана Шіла. В 1901 році було створено американську школу натуропатії.

Лікар Британської королівської сім'ї — Мосараф Алі — натуропат[3].

Статус в світі

Сьогодні натуропатія визнана окремою формою медицини в багатьох країнах із власними освітніми та ліцензійними стандартами.[14][15][16][17] На 2021 рік у Сполучених Штатах є сім акредитованих натуропатичних медичних шкіл, і 23 штати та 3 округи, які ліцензують лікарів-натуропатів.[18] У Канаді натуропатія є регульованою професією охорони здоров’я в п’яти провінціях і визнана урядом як окрема форма медицини.[19]

Натуропатія також набирає популярності в інших частинах світу, оскільки лікарі та професійні організації виступають за її інтеграцію в основну систему охорони здоров’я.[14][20] В Австралії натуропатія є визнаною професією та регулюється урядом.[16] У Європі натуропатія визнана в деяких країнах і практикується як ліцензованими лікарями, так і немедиками. Португалія, Швейцарія та Німеччина затвердили професію натуропата як професію охорони здоров’я. Інші країни мають реєстри натуропатів, наприклад Велика Британія та Іспанія.[21]

Принципи

Гіппократ — основоположник натуропатії
Принципи Гіппократа лежать в основі багатьох шкіл натуропатії.

Лікарі-натуропати використовують різноманітні методи лікування, включаючи консультації щодо харчування та способу життя, фітотерапію, загартовування та фізичні тренування, щоб допомогти своїм пацієнтам досягти оптимального здоров’я. Натуропатія базується на вірі в те, що організм має вроджену здатність до самовідновлення, і лікарі-натуропати працюють над підтримкою та посиленням цього природного процесу зцілення. Натуропатія є цілісним (холістичним) підходом до здоров’я, що означає, що натуропати беруть до уваги всю людину, включаючи її фізичне, розумове, емоційне та духовне благополуччя.[2][22][23]

Цілюща сила природи

Натуропатична медицина ґрунтується на вірі в те, що організм має вроджену здатність до самозцілення за наявності відповідних умов і підтримки. Лікарі-натуропати працюють над підтримкою та зміцненням цієї цілющої сили, використовуючи природні засоби та методи лікування для стимуляції власних процесів загоєння та відновлення організму. Цей принцип визнає взаємопов’язаність тіла, розуму та духу, а також важливість лікування всієї людини, а не лише симптомів хвороби.

Визнач та вилікуй першопричину захворювання

Натуропатична медицина зосереджується на виявленні та лікуванні основної причини проблем зі здоров’ям пацієнта, а не просто на придушенні симптомів. Це передбачає всебічну оцінку фізичного, емоційного здоров’я та стану навколишнього середовища пацієнта, щоб визначити першопричину їхніх симптомів. Лікарі-натуропати використовують різноманітні діагностичні інструменти, включаючи лабораторні тести та фізикальне обстеження, щоб виявити дисбаланси або дисфункції в організмі та розробити індивідуальні плани лікування для їх вирішення. Цей принцип визнає, що симптоми — це спосіб, яким організм сигналізує про основну проблему, і що справжнє зцілення вимагає вирішення цієї проблеми в її джерелі.

Однією з причин більшості захворювань в натуропатії вважається накопичення нефізіологічних речовин в тілі, які порушують функціонування організму, що є наслідком неякісне та надмірне харчування. Допомога організму в очищенні (нейтралізації та елімінації) від таких речовин, переважно завдяки натуральній дієті, активує та підтримує внутрішні процеси репарацій та регенерації тканин, що може призводити до повноцінного відновлення здоров'я.

В першу чергу, не нашкодь

Принцип «в першу чергу, не нашкодь» є основним принципом усієї медичної практики, включаючи натуропатію. Лікарі-натуропати прагнуть використовувати найменш інвазивні та найменш шкідливі втручання, але при цьому досягти бажаних результатів для здоров’я. Це може включати використання природних засобів і методів лікування з низьким ризиком побічних ефектів або рекомендацію щодо зміни способу життя, яка підтримує природні процеси загоєння організму. Лікарі-натуропати також визнають потенційні ризики та обмеження будь-якого втручання та ретельно зважують ризики та переваги кожного варіанту лікування.

Лікар як учитель

Лікарі-натуропати вважають себе партнерами та педагогами на шляху лікування своїх пацієнтів. Вони працюють над тим, щоб надати своїм пацієнтам знання та навички, щоб брати активну участь у власному здоров’ї, а не просто покладатися на те, що лікар надасть усі відповіді та призначить лікування. Лікарі-натуропати знаходять час, щоб вислухати занепокоєння своїх пацієнтів, відповісти на їхні запитання та надати рекомендації щодо харчування, фізичних вправ, боротьби зі стресом та інших факторів способу життя, які можуть вплинути на здоров’я.

Лікуй людини в цілому

Натуропатична медицина визнає, що здоров’я – це не просто відсутність хвороби, а стан оптимального фізичного, психічного та емоційного благополуччя. Лікарі-натуропати дотримуються цілісного підходу до охорони здоров’я, враховуючи всю людину, включаючи її фізичне, емоційне та духовне здоров’я, розробляючи плани лікування. Це передбачає звернення до всіх аспектів життя пацієнта, включаючи їхні стосунки, роботу та оточення, для сприяння загальному здоров’ю та благополуччю. Лікарі-натуропати також визнають, що кожна людина унікальна, і адаптують свої плани лікування відповідно до індивідуальних потреб і цілей кожного пацієнта.

Профілактика краще лікування

Натуропатична медицина приділяє значну увагу профілактиці, визнаючи, що найкращий спосіб досягти оптимального здоров’я – це уникати хвороби. Лікарі-натуропати працюють з пацієнтами, щоб визначити потенційні фактори ризику хронічних захворювань, такі як неправильне харчування, малорухливий спосіб життя та токсини в навколишньому середовищі, і розробити стратегії їх усунення. Це може включати рекомендації щодо зміни дієти та способу життя, а також регулярне обстеження та моніторинг для раннього виявлення та запобігання захворюванням.

Інтеграція природних методів лікування

Натуропатична медицина спирається на широкий спектр природних методів лікування та засобів, включаючи дієтологію, фізичну терапію, фітотерапію, фізіотерапію, акупунктуру та інші методи. Лікарі-натуропати навчені розуміти властивості та взаємодію цих методів лікування та використовувати їх у безпечний та ефективний спосіб для сприяння зціленню та оздоровленню. Принцип інтеграції визнає цінність поєднання різних природних методів лікування, а також включення їх у загальний план лікування пацієнта.[24][25]

Доказова наука

На сьогодні, традиційна доказова медицина поступово підтверджує та відновлює принципи натуропатії[23][2][22] — розвитком таких наукових дисциплін, як нутриціологія[26], нутрігеноміка, епігенетика, геронтологія[27], превентивна медицина[28][29][30], холістична медицина, дослідженням мікробіому та його впливу на здоров'я, токсичності продуктів, інтервального[31][32][33] і тривалого голодування[34][35], аутофагії, гормезису, салютогенезу тощо.[36] Крім того, викладання та практика клінічної натуропатії в країнах, де натуропатія визнана формою медицини, базується на принципах доказової медицини.[2][37]

Дослідження

Дослідження 2021 року, яке охопило понад 40 тис. сімей у Великій Британії[38], показало, що регулярне споживання фруктів, овочів та щоденні фізичні вправи підвищують рівень щастя, незалежно від рівня доходів, місця проживання, статі, освіти та вікової групи.

Також є багато досліджень щодо корисного впливу рослинної дієти на здоров'я. Регулярне споживання фруктів та овочів[39], горіхів[40], цільнезернових[41], клітковини[42], рослинного протеїну[43], оливкової олії[44] знижує ризики багатьох хронічних захворювань та смертності від них.

Рандомізоване клінічне дослідження 2021 року показало, що лише 8 тижнів здорового способу життя (рослинна дієта + вітаміни + регулярна фізична активність + прийом фітонутрієнтів та пробіотиків) омолодили, тобто зменшили біологічний (епігенетичний) вік людини у ​​середньому на 3.2 роки (p=0.018)[45].

Посібники

Посібники з доказової клінічної натуропатії:

Журнали

Освітні заклади

Канадський коледж натуропатичної медицини
Канадський коледж натуропатичної медицини

Посилання

Див.також

Примітки

  1. ↑ Boughton RJ, Frey B (2005). Naturopathic Medicine. Gale Encyclopedia of Alternative Medicine (вид. 2nd). Gale.
  2. ↑ а б в г Wardle, Jon; Sarris, Jerome (17 липня 2014). Clinical Naturopathy: An evidence-based guide to practice (англ.). Elsevier Health Sciences. ISBN 978-0-7295-8174-5.
  3. ↑ а б в Как сохранить красоту: советы личного врача королевской семьи. Elle – модний жіночий журнал. 13 листопада 2016. Процитовано 8 листопада 2022.
  4. ↑ а б в History of Naturopathy – Society of Naturopaths (амер.). Процитовано 16 березня 2023.
  5. ↑ Kleisiaris, Christos F.; Sfakianakis, Chrisanthos; Papathanasiou, Ioanna V. (15 березня 2014). Health care practices in ancient Greece: The Hippocratic ideal. Journal of Medical Ethics and History of Medicine. Т. 7. с. 6. ISSN 2008-0387. PMC 4263393. PMID 25512827. Процитовано 16 березня 2023.
  6. ↑ Pedacius Dioscorides. JAMA. Т. 194, № 8. 22 листопада 1965. с. 907—908. ISSN 0098-7484. PMID 5321496. Процитовано 16 березня 2023.
  7. ↑ Staub, P. O.; Casu, L.; Leonti, M. (15 вересня 2016). Back to the roots: A quantitative survey of herbal drugs in Dioscorides’ De Materia Medica (ex Matthioli, 1568). Phytomedicine (англ.). Т. 23, № 10. с. 1043—1052. doi:10.1016/j.phymed.2016.06.016. ISSN 0944-7113. Процитовано 16 березня 2023.
  8. ↑ Yarnell, Eric; Touwaide, Alain (1 січня 2019). Accuracy of Dioscorides,' De materia medica (First Century C.E.), Regarding Diuretic Activity of Plants. The Journal of Alternative and Complementary Medicine. Т. 25, № 1. с. 107—120. doi:10.1089/acm.2018.0251. ISSN 1075-5535. Процитовано 16 березня 2023.
  9. ↑ Nutton, Vivian (2012-10). Galen and Roman Medicine: or can a Greek become a Latin?. European Review (англ.). Т. 20, № 4. с. 534—542. doi:10.1017/S1062798712000105. ISSN 1062-7987. Процитовано 16 березня 2023.
  10. ↑ Clements, Jacquelyn H. (1 січня 2022). The Empire’s Physician: Galen and Medicine in the Roman World and Reflections on Digital Exhibitions. American Journal of Archaeology (англ.). Т. 126, № 1. с. 139—150. doi:10.1086/718182. ISSN 0002-9114. Процитовано 16 березня 2023.
  11. ↑ Pasipoularides, Ares (1 березня 2014). Galen, father of systematic medicine. An essay on the evolution of modern medicine and cardiology. International Journal of Cardiology (English) . Т. 172, № 1. с. 47—58. doi:10.1016/j.ijcard.2013.12.166. ISSN 0167-5273. PMID 24461486. Процитовано 16 березня 2023.
  12. ↑ Ajita, Rajkumari (28 березня 2015). GALEN AND HIS CONTRIBUTION TO ANATOMY: A REVIEW. Journal of Evolution of Medical and Dental Sciences. Т. 4, № 26. с. 4509—4516. doi:10.14260/jemds/2015/651. ISSN 2278-4748. Процитовано 16 березня 2023.
  13. ↑ Aird, W. C. (1 липня 2011). Discovery of the cardiovascular system: from Galen to William Harvey. Journal of Thrombosis and Haemostasis (English) . Т. 9. с. 118—129. doi:10.1111/j.1538-7836.2011.04312.x. ISSN 1538-7836. Процитовано 16 березня 2023.
  14. ↑ а б Dunn, J. M.; Steel, A. E.; Adams, J.; Lloyd, I.; De Groot, N.; Hausser, T.; Wardle, J. (2021-12). Characteristics of global naturopathic education, regulation, and practice frameworks: results from an international survey. BMC Complementary Medicine and Therapies (англ.). Т. 21, № 1. с. 67. doi:10.1186/s12906-021-03217-1. ISSN 2662-7671. PMC 7893718. PMID 33602181. Процитовано 16 березня 2023.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом (посилання) Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  15. ↑ Steel, Amie; Foley, Hope; Bradley, Ryan; Van De Venter, Claudine; Lloyd, Iva; Schloss, Janet; Wardle, Jon; Reid, Rebecca (18 лютого 2020). Overview of international naturopathic practice and patient characteristics: results from a cross-sectional study in 14 countries. BMC Complementary Medicine and Therapies. Т. 20, № 1. с. 59. doi:10.1186/s12906-020-2851-7. ISSN 2662-7671. PMC 7076821. PMID 32070338. Процитовано 16 березня 2023.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом (посилання) Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  16. ↑ а б Ooi, Soo Liang; McLean, Lisa; Pak, Sok Cheon (1 листопада 2018). Naturopathy in Australia: Where are we now? Where are we heading?. Complementary Therapies in Clinical Practice (англ.). Т. 33. с. 27—35. doi:10.1016/j.ctcp.2018.07.009. ISSN 1744-3881. Процитовано 16 березня 2023.
  17. ↑ Steel, Amie; Foley, Hope; Bradley, Ryan; Van De Venter, Claudine; Lloyd, Iva; Schloss, Janet; Wardle, Jon; Reid, Rebecca (2020-12). Overview of international naturopathic practice and patient characteristics: results from a cross-sectional study in 14 countries. BMC Complementary Medicine and Therapies (англ.). Т. 20, № 1. с. 59. doi:10.1186/s12906-020-2851-7. ISSN 2662-7671. PMC 7076821. PMID 32070338. Процитовано 16 березня 2023.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом (посилання) Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  18. ↑ Naturopathic Doctor Licensure | List of States and Provinces. AANMC (амер.). Процитовано 16 березня 2023.
  19. ↑ Verhoef, Marja J.; Boon, Heather s; Mutasingwa, Donatus R. (1 липня 2006). The scope of naturopathic medicine in Canada: An emerging profession. Social Science & Medicine (англ.). Т. 63, № 2. с. 409—417. doi:10.1016/j.socscimed.2006.01.008. ISSN 0277-9536. Процитовано 16 березня 2023.
  20. ↑ Elder, Charles R (2013-12). Integrating Naturopathy: Can We Move Forward?. The Permanente Journal (англ.). Т. 17, № 4. с. 80—83. doi:10.7812/TPP/13-034. ISSN 1552-5767. PMC 3854814. PMID 24361025. Процитовано 16 березня 2023.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом (посилання)
  21. ↑ Tina Hausser. Update on Naturopathy in Europe: From Its Roots to Global Modern Practice (PDF).
  22. ↑ а б Fleming, Sara A.; Gutknecht, Nancy C. (1 березня 2010). Naturopathy and the Primary Care Practice. Primary Care: Clinics in Office Practice (англ.). Т. 37, № 1. с. 119—136. doi:10.1016/j.pop.2009.09.002. ISSN 0095-4543. Процитовано 8 листопада 2022.
  23. ↑ а б Jagtenberg, Tom; Evans, Sue; Grant, Airdre; Howden, Ian; Lewis, Monique; Singer, Judy (1 квітня 2006). Evidence-Based Medicine and Naturopathy. The Journal of Alternative and Complementary Medicine. Т. 12, № 3. с. 323—328. doi:10.1089/acm.2006.12.323. ISSN 1075-5535. Процитовано 8 листопада 2022.
  24. ↑ The Six Principles of Naturopathic Medicine. AANMC (амер.). Процитовано 16 березня 2023.
  25. ↑ Snider, Pamela; Zeff, Jared (2019-8). Unifying Principles of Naturopathic Medicine Origins and Definitions. Integrative Medicine: A Clinician's Journal. Т. 18, № 4. с. 36—39. ISSN 1546-993X. PMC 7219457. PMID 32549831. Процитовано 16 березня 2023.
  26. ↑ Wilson, Ted; Temple, Norman J.; Bray, George A. (2022). Nutrition guide for physicians and related healthcare professions. Part of the book series: Nutrition and Health (NH) (вид. 3rd edition). Cham. ISBN 978-3-030-82515-7. OCLC 1291171548.
  27. ↑ Dreher, Mark L. (2018). Dietary patterns and whole plant foods in aging and disease. Part of the book series: Nutrition and Health (NH). Cham, Switzerland. ISBN 978-3-319-59180-3. OCLC 1023426648.
  28. ↑ Editors: Norman J. Temple, Ted Wilson, David R. Jacobs, Jr., George A. Bray (2023). NUTRITIONAL HEALTH: strategies for disease prevention. Part of the book series: Nutrition and Health (NH). [S.l.]: Humana. ISBN 3-031-24662-4. OCLC 1366124249.
  29. ↑ Humphries, Debbie L.; Scott, Marilyn E.; Vermund, Sten H. (2021). Nutrition and infectious diseases: shifting the clinical paradigm. Part of the book series: Nutrition and Health (NH). Cham. ISBN 978-3-030-56913-6. OCLC 1228650322.
  30. ↑ Holick, M. F.; Dawson-Hughes, Bess (2004). Nutrition and bone health. Part of the book series: Nutrition and Health (NH). Totowa, N.J.: Humana Press. ISBN 1-58829-248-7. OCLC 54537157.
  31. ↑ Davis CS, Clarke RE, Coulter SN, Rounsefell KN, Walker RE, Rauch CE, Huggins CE, Ryan L (March 2016). Intermittent energy restriction and weight loss: a systematic review. European Journal of Clinical Nutrition. 70 (3): 292—9. doi:10.1038/ejcn.2015.195. PMID 26603882. {{cite journal}}: Недійсний |displayauthors=6 (довідка)
  32. ↑ de Cabo, Rafael; Mattson, Mark P. (26 грудня 2019). Longo, Dan L. (ред.). Effects of Intermittent Fasting on Health, Aging, and Disease. New England Journal of Medicine (англ.). Т. 381, № 26. с. 2541—2551. doi:10.1056/NEJMra1905136. ISSN 0028-4793. Процитовано 2 березня 2023.
  33. ↑ Varady, Krista A.; Cienfuegos, Sofia; Ezpeleta, Mark; Gabel, Kelsey (2022-05). Clinical application of intermittent fasting for weight loss: progress and future directions. Nature Reviews Endocrinology (англ.). Т. 18, № 5. с. 309—321. doi:10.1038/s41574-022-00638-x. ISSN 1759-5037. Процитовано 2 березня 2023.
  34. ↑ Cioffi I, Evangelista A, Ponzo V, Ciccone G, Soldati L, Santarpia L, Contaldo F, Pasanisi F, Ghigo E, Bo S (December 2018). Intermittent versus continuous energy restriction on weight loss and cardiometabolic outcomes: a systematic review and meta-analysis of randomized controlled trials. Journal of Translational Medicine (Systematic review). 16 (1): 371. doi:10.1186/s12967-018-1748-4. PMC 6304782. PMID 30583725. {{cite journal}}: Недійсний |displayauthors=6 (довідка)Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  35. ↑ Trepanowski, John F.; Kroeger, Cynthia M.; Barnosky, Adrienne; Klempel, Monica C.; Bhutani, Surabhi; Hoddy, Kristin K.; Gabel, Kelsey; Freels, Sally; Rigdon, Joseph (1 July 2017). Effect of Alternate-Day Fasting on Weight Loss, Weight Maintenance, and Cardioprotection Among Metabolically Healthy Obese Adults: A Randomized Clinical Trial. JAMA Internal Medicine (англ.). 177 (7): 930—938. doi:10.1001/jamainternmed.2017.0936. ISSN 2168-6106. PMC 5680777. PMID 28459931.
  36. ↑ Uribarri, Jaime; Vassalotti, Joseph A. (2020). Nutrition, fitness, and mindfulness: an evidence-based guide for clinicians. Part of the book series: Nutrition and Health (NH). Cham, Switzerland. ISBN 978-3-030-30892-6. OCLC 1139925320.
  37. ↑ Sarris, Jerome; Wardle, Jon (2019). Clinical naturopathy : an evidence-based guide to practice (вид. Third edition). Chatswood, NSW. ISBN 978-0-7295-8726-6. OCLC 1122868884.
  38. ↑ Adelina Gschwandtner, Sarah Jewell, Uma S. Kambhampati (2022). Lifestyle and Life Satisfaction: The Role of Delayed Gratifcation (PDF). https://doi.org/10.1007/s10902-021-00440-y (eng) . Journal of Happiness Studies, 23, 1043–1072.
  39. ↑ Dagfinn Aune, Edward Giovannucci, Paolo Boffetta, Lars T Fadnes, NaNa Keum, Teresa Norat, Darren C Greenwood, Elio Riboli, Lars J Vatten, Serena Tonstad (Червень 2017). Fruit and vegetable intake and the risk of cardiovascular disease, total cancer and all-cause mortality—a systematic review and dose-response meta-analysis of prospective studies. https://doi.org/10.1093/ije/dyw319. International Journal of Epidemiology, Volume 46, Issue 3, June 2017, Pages 1029–1056. Процитовано 1 грудня 2022.
  40. ↑ Schincaglia, Raquel; Pimentel, Gustavo; Mota, João (2 грудня 2017). Nuts and Human Health Outcomes: A Systematic Review. Nutrients (англ.). Т. 9, № 12. с. 1311. doi:10.3390/nu9121311. ISSN 2072-6643. Процитовано 5 серпня 2022.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  41. ↑ Guo-Chong Chen, Xing Tong, Jia-Ying Xu, Shu-Fen Han, Zhong-Xiao Wan, Jia-Bi Qin, Li-Qiang Qin (25 Травня 2016). Whole-grain intake and total, cardiovascular, and cancer mortality: a systematic review and meta-analysis of prospective studies. academic.oup.com (eng) . The American Journal of Clinical Nutrition, Volume 104, Issue 1, July 2016, Pages 164–172.
  42. ↑ Liu, Lihua; Wang, Shan; Liu, Jianchao (2015-01). Fiber consumption and all-cause, cardiovascular, and cancer mortalities: A systematic review and meta-analysis of cohort studies. Molecular Nutrition & Food Research (англ.). Т. 59, № 1. с. 139—146. doi:10.1002/mnfr.201400449. Процитовано 1 грудня 2022.
  43. ↑ Song, Mingyang; Fung, Teresa T.; Hu, Frank B.; Willett, Walter C.; Longo, Valter D.; Chan, Andrew T.; Giovannucci, Edward L. (1 жовтня 2016). Association of Animal and Plant Protein Intake With All-Cause and Cause-Specific Mortality. JAMA Internal Medicine. Т. 176, № 10. с. 1453—1463. doi:10.1001/jamainternmed.2016.4182. ISSN 2168-6106. Процитовано 2 грудня 2022.
  44. ↑ Schwingshackl, Lukas; Hoffmann, Georg (1 жовтня 2014). Monounsaturated fatty acids, olive oil and health status: a systematic review and meta-analysis of cohort studies. Lipids in Health and Disease. Т. 13, № 1. с. 154. doi:10.1186/1476-511X-13-154. ISSN 1476-511X. PMC 4198773. PMID 25274026. Процитовано 1 грудня 2022.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом (посилання) Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  45. ↑ Fitzgerald, Kara N.; Hodges, Romilly; Hanes, Douglas; Stack, Emily; Cheishvili, David; Szyf, Moshe; Henkel, Janine; Twedt, Melissa W.; Giannopoulou, Despina (12 квітня 2021). Potential reversal of epigenetic age using a diet and lifestyle intervention: a pilot randomized clinical trial. Aging (англ.). Т. 13, № 7. с. 9419—9432. doi:10.18632/aging.202913. ISSN 1945-4589. PMID 33844651. Процитовано 9 листопада 2022.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Натуропатія&oldid=39215321