Міська агломерація
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Міська́ агломера́ція (від лат. agglomeratio — приєднувати) — територіальне утворення, в основі якого лежить певне місто, а також певна сукупність селищ міського типу, сільських та інших поселень, які об'єктивно об'єднані в єдине ціле (складну багатокомпонентну динамічну систему) інтенсивними економічними, у тому числі трудовими та соціальними, культурно-побутовими, рекреаційними та іншими звя'зками, а також екологічними інтересами.
Агломерація в Україні не є адміністративною одиницею, але категорію містобудування і повсякденного життя мешканців великих міст. Але в західних країнах, наприклад в США, утворюються уряди агломерацій (metro government — столичний уряд).
Як правило, міська агломерація у вигляді цілісного територіального соціально-економічного утворення виникає на базі функціонального і просторового розвитку великого міста-ядра і утворює значну зону урбанізації, поглинаючи суміжні населені пункти.
Моноцентричність міської агломерації з одним місто-ядром, яке підпорядковує своєму впливові усі інші поселення, розташовані в його приміській зоні, і набагато перевищує їх за своїм розміром і економічним потенціалом. В американській статистиці називаються «Метрополітенський статистичний ареал (МСА)» ((грец. metropolis) — головне місто, столиця). Сукупність міст без домінуючого центра називається «конурбація» (від лат. con — з, разом і лат. urbus — місто). Це — поліцентричні міські агломерації, що мають кілька взаємопов'язаних міст-центрів (наприклад, агломерації Донбасу).
В міських агломераціях і конурбаціях можна досить чітко виділити найбільш густо населене основне або центральне урбанізоване ядро і периферію, що оточує його.
Міські агломерації значно відрізняються одна від одної за чисельністю населення, розміром території, кількістю населених пунктів.
Питання віднесення міст і сіл до певної агломерації залежить від пов'язаності їх мешканців з головним містом, або декількома поселеннями агломерації. Вільність вибору місця роботи в межах агломерації, розвинений і доступний транспорт (електропотяги, метро, автобуси, пароми), достатньо розвинена мережа автодоріг зумовлює свободу для мешканців агломерації жити і працювати в одному географічному і економічному організмі. В цілому в практиці планування міст (див. Генеральний план міста) агломерація визначається як передміська зона. У межах агломерації планується швидкий суспільний транспорт для доставки працівників на робочі місця; зони відпочинку і дачні селища. В українському містоплануванні прийнято визначати такі зони для міст з населенням більше 50 тис. мешканців, які в свою чергу не є передмістям іншого міста. Також існують селищні агломерації, де зрощені селища і села утворили єдиний територіальний і економічний комплекс.
Критерії об'єднання:
- масові трудові, учбові, побутові, культурні і рекреаційні поїздки (маятникові міграції)
- 1,5-годинна доступність по транспортним коридорах (залізницям, автодорогам і річкам)
- наявність регулярних приміських електропоїздів, автобусів, теплоходів
- знаходження підлеглих поселень в межах своїх адміністративних регіонів окрім самих тіснопримикаючих
- спільність аеропорту, залізничного вузла-терміналу,
- щільне розселення по транспортних коридорах
Не враховуються:
- пряма власна відстань (без врахування інших чинників)
- близькі підлеглі поселення без прямого зв'язку по транспортних коридорах
- неблизькі самодостатні міста.
[ред.] Дивиться також
|
|
|
|---|---|
| Хутір • Селище • Село • Селище міського типу • Містечко • Місто • Мегаполіс • Агломерація |
