Міська агломерація

Міська́ агломера́ція (від лат. agglomeratio — приєднання) — форма розселення, територіальне скупчення населених пунктів (переважно міст), які об'єктивно об'єднані в єдине ціле (складну багатокомпонентну динамічну систему) інтенсивними функціональними, у тому числі економічними, трудовими та соціальними, культурно-побутовими, рекреаційними та іншими звя'зками, а також екологічними інтересами. В основі агломерації лежить одне або декілька компактно розташованих (конурбація) міст. Агломерація створює значну зону урбанізації, поглинаючи суміжні населені пункти; вирізняється високим ступенем територіальної концентрації різноманітних виробництв, насамперед промисловості, інфраструктурних об'єктів, наукових навчальних закладів, а також значною чисельністю населення; справляє вирішальний перетворювальний вплив на навколишнє середовище, змінюючи економічну структуру території та соціальні аспекти життя населення; має високий рівень комплексності господарства і територіальну інтеграцію його елементів.

Агломерація в Україні не є адміністративною одиницею, але категорію містобудування і повсякденного життя мешканців великих міст. Але в західних країнах, наприклад в США, утворюються уряди агломерацій (лат. metro government — столичний уряд).

Моноцентричність міської агломерації з одним місто-ядром, яке підпорядковує своєму впливові усі інші поселення, розташовані в його приміській зоні, і набагато перевищує їх за своїм розміром і економічним потенціалом. В американській статистиці називаються «Метрополітенський статистичний ареал (МСА)» ((грец. metropolis) — головне місто, столиця).

Сукупність міст без домінуючого центра називається «конурбація» (від лат. con — з, разом і лат. urbus — місто). Це — поліцентричні міські агломерації, що мають кілька взаємопов'язаних міст-центрів (наприклад, агломерації Донбасу).

В міських агломераціях і конурбаціях можна досить чітко виділити найбільш густо населене основне або центральне урбанізоване ядро і периферію, що оточує його.

Міські агломерації значно відрізняються одна від одної за чисельністю населення, розміром території, кількістю населених пунктів.

Питання віднесення міст і сіл до певної агломерації залежить від пов'язаності їх мешканців з головним містом, або декількома поселеннями агломерації. Вільність вибору місця роботи в межах агломерації, розвинений і доступний транспорт (електропотяги, метро, автобуси, пароми), достатньо розвинена мережа автодоріг зумовлює свободу для мешканців агломерації жити і працювати в одному географічному і економічному організмі. В цілому в практиці планування міст агломерація визначається як передміська зона. У межах агломерації планується швидкий громадський транспорт для доставки працівників на робочі місця; зони відпочинку і дачні селища. В українському містоплануванні прийнято визначати такі зони для міст з населенням більше 50 тис. мешканців, які в свою чергу не є передмістям іншого більшого міста. Також існують селищні агломерації, де зрощені селища і села утворили єдиний територіальний і економічний комплекс.

Критерії об'єднання:

• масові трудові, навчальні, побутові, культурні і рекреаційні поїздки (маятникові міграції)
• 1,5-годинна доступність транспортними коридорами (залізницями, автодорогами і річками)
• наявність регулярних приміських електропоїздів, автобусів, теплоходів
• знаходження підлеглих поселень в межах своїх адміністративних регіонів окрім самих тіснопримикаючих
• спільність аеропорту, залізничного вузла-терміналу,
• щільне розселення по транспортних коридорах

Не враховуються:

• пряма власна відстань (без врахування інших чинників)
• близькі підлеглі поселення без прямого зв'язку по транспортних коридорах
• неблизькі самодостатні міста.

Див. також

• Міські агломерації України