Адам Єжи Чорторийський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Адам Єжи Чарторийський
Adam Jerzy Czartoryski.PNG
Народився 14 січня 1770(1770-01-14)
Помер 15 липня 1861(1861-07-15) (91 рік)

Батько Адам Казимир Чарторийський
Матір Ізабелла Флемінґ
Рід Чарторийські
Родичі Авґуст Александр Чарторийський (дід)
Дружина Анна Софія Сапєга
Діти Вітольд,

Владислав, Ізабелла Ельжбета Чарторийська (Дзялинська)

POL COA Czartoryski.svg

Адам Єжи Чарторийський (*14 січня 1770 — †15 липня 1861) — польсько-литовський шляхтич, політичний діяч, князь.

Коротка біографія[ред.ред. код]

Був близьким дорадником царя Олександра І і міністром закордонних справ Росії (1804 — 06). Під час польського повстання 1830—31 — голова тимчасового повстанського уряду, який намагався відновити Польщу в старих кордонах.

На еміграції очолював консервативно-аристократичний табір. У свою антирос. акцію, гол. у зв'язку з Кримською війною, Чарторийський пробував включити також українців; у цьому йому допомагали Ф. Духінський і М. Чайковський. У планах Чарторийського було утворення на Наддніпрянщині козацької держави, яка мала б увійти у федеративні зв'язки з Польщею, тоді як Галичина мала залишитися польською. В органі Чарторийського «Trzeci Maj» вміщено інформації про Україну.

Після придушення польського повстання під керівництвом Т. Костюшка (1794) перебував як заручник при дворі Катерини II. Пізніше деякий час жив в Англії, став прихильником конституційного устрою. Зблизився зі спадкоємцем російського престолу, майбутнім імператором Олександром I. Став членом т. зв. таємного комітету та міністром закордонних справ (1804–1806). Намагався добитися об'єднання всіх територій колишньої Польщі, поділених між Росією, Австрією та Пруссією, шляхом династичної унії Польського королівства з Російською імперією. Представляв інтереси частини великого дворянства, яке намагалося пристосувати кріпосні умови до умов капіталістичного розвитку. Брав участь у Віденському Конгресі 1814-15, де був радником царя Олександра I з польського питання. Створення Королівства (Царства) Польського відповідало політичним планам Ч. З 1815 — сенатор Королівства Польського.

Листопадове повстання[ред.ред. код]

Постійні порушення царським урядом польської конституції та наростання реакції спричинили перехід Ч. до табору ліберальної опозиції. Під час Польського повстання 1830-31 очолював Національний уряд, який виступав за відновлення Польської держави у кордонах 1772. Після поразки повстання емігрував до Франції, де жив у Парижі.

Еміграція[ред.ред. код]

В еміграції очолював консервативно-аристократичний табір. Розвивав програму відновлення незалежної Польщі за підтримки західноєвропейських держав. До боротьби проти Російської імперії намагався залучити і українців. Серед близьких співробітників Ч. були вихідці з України — Ф. Духінський і М. Чайковський. Щодо українського питання політичні плани Ч. передбачали створення у Наддніпрянській Україні козацької держави, яка б перебувала у федеративних зв'язках з Польщею; Галичина мала перебувати у складі Польської держави.

Меценат[ред.ред. код]

Виділив кошти на побудову дзвіниці в Меджибожі (1812 р.)

Література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]