Алемтузумаб

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Зауважте, Вікіпедія не дає медичних порад!
Якщо у вас виникли проблеми зі здоров'ям — зверніться до лікаря.
Алемтузумаб
Систематизована назва за IUPAC
рекомбінантні IgG1 моноклональні антитіла до CD52
Класифікація
ATC-код L014AA34
PubChem
CAS 216503-57-0
DrugBank
Хімічна структура
Формула C6468H10066N1732O2005S40 
Мол. маса 145453,8 г/моль
Фармакокінетика
Біодоступність 100% (в/в)
Метаболізм Ретикулоендотеліальна система
Період напіввиведення 23-30 год.
Екскреція НД
Реєстрація лікарського засобу в Україні
Назва, фірма-виробник, країна, номер реєстрації, дата МАБКАМПАТ,
«Берінгер Інгельхайм Фарма ГмбХ і Ко. КГ»/«Байєр Шерінг Фарма АГ», Німеччина
UA/3627/01/01
22.07.2008-22/07/2013

Алемтузумаб (англ. Alemtuzumab, лат. Alemtuzumabum) — синтетичний препарат, який є генно-інженерним гуманізованим (від пацюка[1][2]) моноклональним антитілом до поверхневого рецептора лімфоцитів CD52.[3][4][5] Алемтузумаб застосовується виключно внутрішньовенно.[6][7]

Історія[ред. | ред. код]

Алемтузумаб уперше розроблений у 1983 році групою вчених із Кембриджського університету під керівництвом Германа Вальдманна, початково під назвою «Кемпат-1», початково виключно на основі антитіл пацюка.[8] Проте у зв'язку із високою ймовірністю розвитку реакцій на чужорідний білок пацюка у подальших дослідженнях Грегом Вінтером запропоновано гуманізувати антитіла (тобто ввести частину геному із антитіл пацюка до людських антитіл) для посилення дії власних антитіл людини та зменшення ймовірності несприятливих ефектів.[9] Алемтузумаб став першим моноклональним антитілом, яке розпочали використовувати у клінічній практиці.[7] Уперше алемтезумаб схвалений FDA та Європейським агентством з лікарських засобів у 2001 році для лікування B-клітинного хронічного лімфолейкозу.[3] Проте в подальших дослідженнях встановлено також ефективність алемтезумаба при розсіяному склерозі.[10][4] Після встановлення цього факту компанії «Sanofi» та «Bayer», які випускали алемтезумаб, вирішили відкликати реєстрацію алемтезумаба в Європі та США під торговою маркою «Кемпат»[11], та переєструвати його під новою торговою маркою «Лемтрада», який був схвалений Європейським агентством з лікарських засобів у 2013 році, а FDA у 2014 році.[12][11]

Фармакологічні властивості[ред. | ред. код]

Алемтезумаб — синтетичний лікарський препарат, який є генно-інженерним рекомбінантним гуманізованим (від пацюка[1][2]) моноклональним антитілом до поверхневого антигену лімфоцитів CD52, який експресується на поверхні як нормальних, так і уражених лімфоцитів (проте значно більше на поверхні лімфоцитів. уражених лейкозом[5]). Унаслідок взаємодії алемтезумаба із антигеном CD52 відбувається лізис лімфоцитів, спричинений фіксацією комплементу та антитілозалежним клітинним цитотоксичним ефектом.[2][6] Алемтезумаб також може спричинювати лізис моноцитів, макрофагів та тимоцитів[4][2][6], проте не впливає на стовбурові кровотворні клітини.[3][2][6] Завдяки своєму механізму дії препарат ефективний при хронічному лімфолейкозі та Т-клітинній лімфомі[10][4], у тому числі при формах, резистентних до інших хіміотерапевтичних препаратів (зокрема, флударабіну та аналогів пуринових основ[3][5]). У подальших дослідженнях також встановлено ефективність алемтезумабу в лікуванні розсіяного склерозу.[10][4][7] Найімовірнішим механізмом дії препарату при розсіяному склерозі є спричинення ним лізису зрілих лімфоцитів, які проникли у нервову систему, та спричинюють аутоімунні реакції в ній, наслідком яких є розвиток розсіяного склерозу. Оскільки алемтезумаб не впливає на стовбурові клітини крові, то пізніше популяція імунокомпетентних клітин у нервовій системі відновлюється, проте в ній уже будуть відсутні ті клітини, які виробляли антитіла проти мієлінової оболонки та спричинювали цим подальше прогресування захворювання.[10][4] Проте при застосуванні препарату у майже 25 % хворих спостерігалися порушення функції щитоподібної залози, а також спостерігались випадки імунної тромбоцитопенії та важких інфекційних і алергічних ускладнень.[7][10] Експериментально алемтузумаб застосовувався також для лікування реакцій по типу «трансплантат проти господаря»[13], вивчається також ефективність алемтезумаба проти вірусу ВІЛ-1.[14]

Фармакокінетика[ред. | ред. код]

Алемтезумаб відносно повільно розподіляється в організмі після ін'єкції. Біодоступність препарату після внутрішньовенного застосування становить 100 %. Згідно із клінічними дослідженнями, алемтезумаб метаболізується у ретикулоендотеліальній системі. Шляхи виведення препарату з організму не встановлені. Період напіввиведення препарату з організму становить при лімфолейкозі 23—30 годин (варіює від 2 до 32 годин), при розсіяному склерозі становить близько 2 тижнів, цей час може збільшуватися при печінковій та нирковій недостатності.[2][1]

Показання до застосування[ред. | ред. код]

Алемтезумаб застосовують при хронічному лімфолейкозі та розсіяному склерозі.[2][1]

Побічна дія[ред. | ред. код]

При застосуванні алемтузумабу побічні ефекти спостерігаються досить часто, і найхарактернішими є порушення функції щитоподібної залози та імунної тромбоцитопенії[7][10], серед інших побічних ефектів препарату найчастішими є[2][6]:

Протипокази[ред. | ред. код]

Алемтузумаб протипоказаний при застосуванні при підвищеній чутливості до препарату, при вагітності та годуванні грудьми, при гострих або важких системних інфекційних захворюваннях (включно з ВІЛ-інфекцією).[2][6]

Форми випуску[ред. | ред. код]

Алемтузумаб випускається у флаконах по 1 мл із вмістом 30 мг препарату; і ампул по 3 мл (10 мг/мл).

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б в г Alemtuzumab [Архівовано 4 листопада 2019 у Wayback Machine.] (англ.)
  2. ↑ а б в г д е ж и к https://www.vidal.ru/drugs/molecule/1426 [Архівовано 6 серпня 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
  3. ↑ а б в г Алемтузумаб в лечении больныхс хроническим лимфолейкозом [Архівовано 18 серпня 2020 у Wayback Machine.] (рос.)
  4. ↑ а б в г д е Препарат от рака оказался самым эффективным средством при рассеянном склерозе [Архівовано 5 лютого 2017 у Wayback Machine.] (рос.)
  5. ↑ а б в Лечение резистентных больных хроническим лимфолейкозом программами, включающими алемтузумаб в виде монотерапии или в сочетании с флударабином. [Архівовано 7 серпня 2020 у Wayback Machine.] (рос.)
  6. ↑ а б в г д е Алемтузумаб [Архівовано 4 червня 2017 у Wayback Machine.] (рос.)
  7. ↑ а б в г д Экспериментальный препарат против РС вызывает сдержанный оптимизм [Архівовано 29 червня 2017 у Wayback Machine.] (рос.)
  8. ↑ Hale G, Bright S, Chumbley G та ін. (Жовтень 1983). Removal of T cells from bone marrow for transplantation: a monoclonal antilymphocyte antibody that fixes human complement. Blood. 62 (4): 873—82. PMID 6349718. (англ.)
  9. ↑ Riechmann, Lutz; Clark, Michael; Waldmann, Herman; Winter, Greg (1988). Reshaping human antibodies for therapy. Nature. 332 (6162): 323—327. doi:10.1038/332323a0. ISSN 0028-0836. PMID 3127726. (англ.)
  10. ↑ а б в г д е ПРЕПАРАТ ОТ РАКА КРОВИ АЛЕМТУЗУМАБ ЛЕЧИТ РАССЕЯННЫЙ СКЛЕРОЗ [Архівовано 4 вересня 2017 у Wayback Machine.] (рос.)
  11. ↑ а б McKee, Selina (21 серпня 2012). Sanofi withdraws Campath in US and EU. Pharma Times Online. Pharma Times. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 14 травня 2017. (англ.)
  12. ↑ В США одобрен препарат Лемтрада компании Санофи для лечения рассеянного склероза [Архівовано 29 березня 2017 у Wayback Machine.] (рос.)
  13. ↑ Schnitzler, Marc; Hasskarl, Jens; Egger, Matthias та ін. (Серпень 2009). Successful treatment of severe acute intestinal graft-versus-host resistant to systemic and topical steroids with alemtuzumab. Bio. Blood Marrow Transplant. 15 (8): 910—8. doi:10.1016/j.bbmt.2009.04.002. (англ.)
  14. ↑ Ruxrungtham K, Sirivichayakul S, Buranapraditkun S, Krause W. Alemtuzumab-induced elimination of HIV-1-infected immune cells. Journal of Virus Eradication. 2016;2(1):12-18. (англ.)

Посилання[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Алемтузумаб&oldid=39292952