Англо-занзібарська війна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Англо-занзібарська війна
AngloZanzibarWar.jpg
Будівля султанського гарему після обстрілу
Дата: 09:02 — 09:40 за місцевим часом, 27 серпня, 1896
Місце: Занзібар
Результат: Великобританія перемогла
Сторони
Flag of the United Kingdom.svg Великобританія Flag of the Sultanate of Zanzibar.svg Занзібар
Військові сили
Flag of the United Kingdom.svg 900 солдатів регулярної занзібарської армії
Flag of the United Kingdom.svg підрозділ британської Королівської морської піхоти (150 солдатів)
Flag of the United Kingdom.svg кораблі Королівського військово-морського флоту: «Філомель», «Траш», «Спарроу», «Ракун», «Сент-Джордж»
Flag of the Sultanate of Zanzibar.svg біля 2800 солдатів
Flag of the Sultanate of Zanzibar.svg озброєна султанська яхта «Глазго»
Flag of the Sultanate of Zanzibar.svg декілька сотень рабів
Втрати
Flag of the United Kingdom.svg 1 поранений матрос Flag of the Sultanate of Zanzibar.svg убито біля 500

А́нгло-занзіба́рська війна́ відбувалася між Великобританією і Занзібаром 27 серпня 1896 року. Війна тривала лише 38 хвилин і увійшла до книги рекордів Гіннеса як найкоротша війна в історії.

Передумови[ред.ред. код]

25 серпня 1896 року помер занзібарський султан Хамад ібн Тувайні, який охоче співпрацював з британською колоніальною адміністрацією. Відразу після смерті султана його племінник Халід ібн Баргаш, який був найімовірнішим претендентом на престол згідно з місцевою традицією і користувався підтримкою основних політичних сил острова, захопив султанський палац і проголосив себе султаном. Але британці хотіли бачити на султанському престолі Хамуда ібн Мухаммада, з котрим, як вони вважали, буде легше вести справи. Вони висунули Баргашеві ультиматум, вимагаючи від нього зректися престолу. Ібн Баргаш не погодився і натомість зібрав військо, яке налічувало понад 2800 бійців; в його розпорядженні також була озброєна яхта «Глазго» померлого султана, яка стояла на якорі в гавані. Поки війська Баргаша укріплювали палац, британці розмістили у гавані перед палацом п'ять бойових кораблів (три крейсери і два канонірських човна) і висадили десант морських піхотинців, які мали підтримувати лояльне їм тубільне військо чисельністю 900 бійців під орудою генерала Ллойда Метьюса.

Бойові дії[ред.ред. код]

Незважаючи на пропозиції султана почати мирні переговори за посередництва американського представника на острові, британські кораблі відкрили вогонь по палацу о дев'ятій годині ранку, відразу після закінчення терміну ультиматуму. «Глазго» майже відразу була потоплена. Баргаш, бачачи, як руйнується його палац і гинуть його люди, поспіхом відступив до німецького консульства, де йому було надано притулку. Вогонь було припинено через 45 хвилин після початку обстрілу.

Британці вимагали від німців видачі колишнього султана, але 2 жовтня той утік морем на материк. Він жив у Дар-ес-Саламі у вигнанні до 1916 року, коли під час Першої світової війни британці здобули контроль над Танганьїкою і заарештували його. Згодом йому було дозволено оселитися у Момбасі, де він і помер у 1927 році.

Незважаючи на короткочасність, ця війна була досить кривавою: Загинуло більш ніж 500 захисників султанського палацу. З британської сторони постраждав один матрос (гармата, що її вдалося дістати султану, таки спромоглася кількаразово стрілити).

Посилання[ред.ред. код]


Історія Це незавершена стаття з історії.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.