Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Російська батарея берегової артилерії 1870 року.
Фінляндія
Берегова́ артиле́рія — вид артилерії, різновид морської артилерії (поряд з корабельною артилерією), призначений для захисту військово-морських баз, торгівельних портів, промислових і адміністративних центрів, розташованих в прибережному районі, а також найважливіших ділянок узбережжя і островів від нападу противника з моря. Крім того, на берегову артилерію покладається завдання оборони проток і узкостей, щоб не пропускати через них кораблі противника.
На берегову артилерію також покладаються завдання по захисту оборонних мінних загороджень, прибережних комунікацій і завдання з протидесантної оборони.
В окремих випадках берегова артилерія може бути застосована для підтримки сухопутних військ, що діють на узбережжі, як в наступі, так і в обороні.
Див. також[ред.]
Джерела[ред.]
- Радянська військова енциклопедія «А—БЮРО» // = (Советская военная энциклопедия) / Маршал Советского Союза А. А. ГРЕЧКО — председатель. — М.: Воениздат, 1976. — Т. 1. — С. 290-293. — ISBN 00101-030 (рос.)
Література[ред.]
- Невский Н. А. Военно-морской флот. — М.: Воениздат, 1959, 326 с.
- Перечнев Ю. Г. Советская береговая артиллерия: История развития и боевого применения 1921—1945 гг. — М.: Наука, 1976. 336 с.
Посилання[ред.]
|
|
|
| Античні часи |
|
|
|
| Середні віки |
|
|
| Новий час |
|
|
| XIX сторіччя |
|
|
XX сторіччя
та сучасність |
|
|
.png)
