Протитанковий надовб

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Зуби Дракона — танкові пастки.
«Зуби дракона» — протитанкові надовби у Фінляндії з уритих в ґрунт рядів гранітних брил
Лінія Зигфріда. Вцілілий протитанковий бар'єр на лінії Аахен-Саарбрюкен
Протитанковий бар'єр. Курон-Веноста

Протитанкові́ на́довби — фортифікаційна дерев'яна, бетонна конструкція або гранітна брила, зарита в землю рядами. Призначена для перешкоди просуванню танкових підрозділів противника. Малі протитанкові надовби повинні піднімати або ушкоджувати днище танка і можуть бути замасковані. Великі протитанкові надовби мають своїм розміром ускладнювати розчищення проходів. Часто поєднуються з мінними полями і дротяними загородами.

Зазвичай протитанкові надовби виготовляються з дерев'яних колод (діаметром не менше 25 см), металевих балок, рейок, пірамідальних залізобетонних елементів, крупних каменів, укопаних в ґрунт і надійно закріплених вертикально або з нахилом 60—75° у бік очікуваної появи танків противника. Висота над поверхнею землі 0,5—1,2 м. Надовби встановлюються в 3—5 рядів в шаховому порядку.

Відстань між надовбами в ряду залежить від типа і технічних характеристик танків противника; відстань між рядами визначається з умов забезпечення найбільшої ефективності і живучості загороди в цілому. Надовби, обплетені колючим дротом, одночасно служать і протипіхотними загородами. У зв'язку з трудомісткістю їх влаштування надовби встановлюються, як правило, при завчасній підготовці оборони на вузьких танкодоступних ділянках з обмеженими можливостями для маневру танків.

Загороди з укопаних в землю коротких колод використовувалися при зміцненні місцевості починаючи з 13 століття; їх встановлювали зазвичай за ровами в один або декілька рядів. Надовби широко застосовувалися наприкінці 1-ої світової і особливо в ході 2-ої світової воєн в арміях багатьох країн, при обороні укріплених районів і завчасно підготовлених оборонних рубежів (смуг). У довготривалій фортифікації Другої світової війни використовувалися до 10—20 рядів надовбів, оточених 20—30 рядами колючого дроту.

У сучасних умовах надовби можуть використовуватися не лише як протитанкові загородження, але і проти БМП, БТР і інших рухомих засобів, що діють на полі бою, а також в прибережних районах моря і на березі як протидесантна загорода.

Література[ред.ред. код]

  • Пірко В. О. Оборонні споруди…/ Український культурологічний центр. Донецьке відділення НТШ, Східний видавничий дім — Донецьк, 2007. — 176 с.
  • Советская военная энциклопедия, том 5, стор. 478, М.: Воєніздат, 1980 (рос.)

Посилання[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]