Густав Штреземан

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Густав Штреземан
Gustav Stresemann
Густав Штреземан
Густав Штреземан
Прапор
5-й Рейхсканцлер Веймарської республіки
13 серпня 1923 — 23 лисопада 1923
Президент: Фрідріх Еберт
Попередник: Вільгельм Куно
Спадкоємець: Костянтин Ференбах
 
Партія: Німецька народна партія
Національність: німець
Народження: 10 травня 1878(1878-05-10)
Берлін
Смерть: 3 жовтня 1929(1929-10-03) (51 рік)
Берлін
Похований: Луїзенштадтське кладовище, Берлін
 
Нагороди:

Nobel prize medal.svg Нобелівська премія миру (1926)

Nobel prize medal.svg

Густав Штреземан (нім. Gustav Stresemann ; 10 травня 1878, Берлін — 3 жовтня 1929, там же) — німецький політик (Німецька народна партія), рейхсканцлер і міністр закордонних справ Веймарської республіки.

Лауреат Нобелівської премії миру 1926 (разом з Арістідом Бріаном) за укладення Локарнського мирного договору, який гарантував післявоєнні кордони в Західній Європі.

Біографія[ред.ред. код]

Густав Штреземан народився в сім'ї берлінського торговця пивом і власника пивної Ернста Августа Штреземана і його дружини Матильди. Густав був єдиною з п'яти дітей у сім'ї, хто вчився в гімназії, де він виявляв особливий інтерес до історії та біографій відомих історичних особистостей: Наполеона і Гете. Закінчивши школу в 1897, Штреземан з 1898 по 1901 роки вивчав у Лейпцигу спочатку літературу та історію, а потім економіку.

У 1901 Штреземан закінчив навчання, захистивши дисертацію на тему «Розвиток торгівлі пивом у Берліні» . Батько Густава Штреземана володів у Берліні невеликою пивною на Кепенікской вулиці. У 19011904 рр. Штреземан працював представником Союзу німецьких виробників шоколаду.

У 1903 Штреземан одружився з дочкою берлінського промисловця Кете Клеєфельд, у них народилося двоє синів — Вольфганг, що став згодом композитором і диригентом, і Йоахім. Кете Штреземан була помітною фігурою в суспільному житті Берліна «золотих двадцятих років».

Пройшовши етап політичних симпатій до Націонал-соціальний союз Фрідріха Наумана, Штреземан розпочав у 1903 політичну кар'єру, вступивши в Націонал-ліберальну партію Німеччини. У партії йому була відведена роль кронпринца при його вчителі в політиці Ернсту Бассермане. У 1906 Штреземана обрали до міської ради Дрездена, а в 1907 він став наймолодшим депутатом рейхстагу . У 1910 Густав Штреземан увійшов до складу правління Союзу промисловців Німеччини.

Штреземан, що виступав за соціальну політику, часто опинявся в конфлікті з правим крилом своєї Націонал-ліберальної партії, де переважали представники важкої промисловості Саксонії. Це крило перешкодило повторному обранню Штреземана в правління партії. Втративши в 1912 мандат депутата рейхстагу, Штреземан у складі групи економічних експертів відправився в ознайомлювальну поїздку в США і Канаду. Штреземан був членом спілки колоніальних товариств Німеччини та багатьох інших громадських організацій та об'єднань, в тому числі, Німецько-американського торгового суспільства.

На перевиборах у Східній Фризії Густав Штреземан знову став депутатом рейхстагу, в 1919 очолив фракцію націонал-лібералів в рейхстазі і став заступником голови своєї партії. На цій посаді він намагався добитися злиття Націонал-ліберальної партії з Прогресивною народною партією. Зазнавши невдачі, Штреземан зайнявся розбудовою власної партії — Німецької народної партії, головою якої він був до своєї смерті.

На виборах 1920 партія Штреземана домоглася успіху і брала участь у формуванні уряду Ференбаха. Штреземан очолив фракцію партії в рейхстазі і керував комітетом рейхстагу у закордонних справах. З серпня по листопад 1923 під час Рурського конфлікту Густав Штреземан займав пост рейхсканцлера і міністра закордонних справ у коаліційному уряді ННП, СДПН, НДП і партії Центру, а потім аж до своєї смерті обіймав посаду міністра закордонних справ Німеччини.

Присвячений в 1923 році в ложі «Friedrich der Grosse» (Берлін), почесний член Великої Материнської ложі Große National-Mutterloge «Zu den drei Weltkugeln». Ініціатор створення (поряд з Арістідом Бріаном і Едуардом Ерріо) пан-Європи. На його честь у 2002 р. названа ложа «Густав Штреземан» (Берлін), що входить в систему Великої ложі Німеччини VGLvD.

У 1926 за свій внесок у зміцнення миру при укладанні Локарнського договору Густав Штреземан був нагороджений Нобелівською премією миру, у 1928 став почесним доктором Гейдельберзького університету. Здоров'я Штреземана було серйозно підірвано перевантаженнями, 3 жовтня 1929 він помер внаслідок інсульту і був похований на Луїзенштадтскому кладовищі в берлінському районі Кройцберг.

Література[ред.ред. код]

  • Akten zur Auswärtigen Politik 1918–1945 (ADAP). Serie A 1918–1924, Bd. A Iff., Vandenhoeck & Ruprecht, Göttingen 1982ff.; Serie B 1925–1933, Bd. B Iff., Vandenhoeck & Ruprecht, Göttingen 1966ff.
  • Akten der Reichskanzlei Weimarer Republik, hrsg. von Karl Dietrich Erdmann im Auftrag der Historischen Kommission bei der Bayerischen Akademie der Wissenschaften. Die Kabinette Stresemann I und II, 2 Bde., Harald Boldt Verlag, Boppard am Rhein 1978.
  • Gustav Stresemann, Reden und Schriften. Politik — Geschichte — Literatur 1987 bis 1926, 2 Bd., Carl Reissner Verlag, Dresden 1926.
  • Gustav Stresemann, Reichstagsreden, hrsg. von Gerhard Zwoch, Verlag AZ Studio Pfattheicher & Reichardt, Bonn 1972.
  • Gustav Stresemann, Schriften, hrsg. von Arnold Harttung, Berlin Verlag, Berlin 1976.
  • Gustav Stresemann, Vermächtnis. Der Nachlaß in drei Bänden, hrsg. von Henry Bernhard, Verlag Ullstein, Berlin 1932/33.