Миротворчі сили ООН

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Миротворчі сили Організації Об'єднаних Націй
Абревіатура ООН
Тип міжнародна організація
Засновано 1956
Країна  Бельгія
Розташування США Нью-Йорк
Додаткові офіси:
Швейцарія Женева
Австрія Відень
Кенія Найробі
Членство 193 держави-члени, 2 спостерігачів
Офіційні мови англійська,
арабська,
іспанська,
китайська,
російська,
французька
Генеральний секретар Португалія Антоніу Гутерреш
Голова
Генеральної Асамблеї
Антигуа і Барбуда Джон Вільям Еш
Заступник
Генерального секретаря
Швеція Ян Еліассон
Президент Ради Безпеки Люксембург Сільві Лукас
Вебсайт: UN.org

Нагороди
Нобелівська премія миру (1988)

CMNS: Миротворчі сили ООН у Вікісховищі
Миротворці ООН в Еритреї

Миротворчі сили ООН (миротворчий контингент ООН, Мирконт ООН) — військові контингенти країн-членів ООН, виділені за Статутом ООН з метою запобігання або ліквідації загрози миру і безпеки шляхом спільних примусових дій (військова демонстрація, блокада тощо), якщо заходи економічного і політичного характеру виявляться або виявилися недостатніми.

Статус[ред. | ред. код]

Рішення про створення, склад, використання та фінансування миротворчих сил ООН приймаються Радою Безпеки ООН. Стратегічне керівництво здійснюється Військово-штабним комітетом (ВШК).

У 1988 році миротворчим силам ООН було присуджено Нобелівську премію миру. Генеральна Асамблея ООН заснувала свято — Міжнародний день миротворців.

Історія[ред. | ред. код]

У період «холодної війни» РБ ООН не ухвалила жодного рішення про створення ЗС ООН, що зробило неможливим і функціонування ВШК як органу загального стратегічного планування і технічного радника з воєнних питань, відповідального перед РБ ООН. Це було пов'язано з тим, що в умовах реальної дії принципу одностайності постійних членів РБ ООН ухвалення таких рішень цілком залежало від збігу інтересів цих членів Організації щодо конкретних ситуацій, пов'язаних з необхідністю підтримання або відновлення миру, а світові лідери в кожному протистоянні, як правило, були задіяні на боці протилежних ворогуючих сторін.

Численні збройні конфлікти, що виникали в період «холодної війни» в різних регіонах світу всупереч існуючій у Статуті ООН забороні державам використовувати силу при розв'язанні територіальних суперечок, вимагали від ООН застосування заходів для припинення конфліктів, що загрожували мирові та безпеці народів. Тому міжнародне співтовариство обрало шлях створення і функціонування в межах відповідальності та під керівництвом ООН миротворчих ЗС (контингентів ЗС держав-членів ООН). Вони мали діяти в зонах збройних конфліктів на підставі різноманітних функціональних мандатів, які надавалися їм РБ ООН з метою роз'єднання ЗС ворогуючих сторін і створення таким чином сприятливих умов для ведення дипломатичних переговорів з метою припинення цих конфліктів.

Зазначена практика ООН збагатила важливий міжнародний досвід розв'язання різноманітних за своїм характером сучасних збройних конфліктів. Діяльність РБ ООН та Генерального секретаря в цій сфері стала здійснюватися під назвою «операції ООН з підтримання миру».

У практиці ООН з різними миротворчими функціями створювалися: ЗС ООН у Конго (1960–64), ЗС ООН на Кіпрі (від 1964), Надзвичайні сили ООН в Єгипті (1965–67), Надзвичайні ЗС ООН на Близькому Сході (1973–79), сили ООН для нагляду за роз'єднанням ізраїльських та сирійських військ (від 1974), тимчасові ЗС для підтримання миру в Лівані (від 1978) тощо.

Після закінчення «холодної війни» операції ООН з підтримання міжнародного миру набули нових рис. Так, істотними новаціями характеризувалися рішення РБ ООН щодо подолання кризової ситуації в регіоні Перської затоки, що виникла 1990 в результаті агресії Іраку проти Кувейту. Вперше за всю історію існування ООН РБ кваліфікувала збройний напад однієї держави на іншу як акт агресії й зобов'язала Ірак негайно припинити окупацію території Кувейту. Невиконання Іраком цієї законної вимоги міжнародного співтовариства призвело до введення РБ ООН всеосяжних економічних санкцій проти Іраку. Водночас США та деякі інші західні країни без погодження із РБ ООН направили в регіон Перської затоки свої ЗС, які встановили блокаду морського узбережжя Іраку. Тільки після цього США повідомили РБ ООН про свої дії, пославшись на «невід'ємне право на індивідуальну та колективну самооборону», а також на звернення до них Кувейту і Саудівської Аравії про надання їм військової допомоги.

Участь країн світу[ред. | ред. код]

Починаючи з 1992 року в військових операціях ООН взяло участь 44 000 українських військовослужбовців, 54 з них — загинуло.

За станом на 31 грудня 2009[1] загалом до складу миротворчих сил ООН входило 98 197 осіб, з них:

  • 12 794 поліцейських,
  • 2 314 військових експертів
  • 83 089 військовослужбовців контингентів.
Країна-контриб'ютор Поліція Військові експерти Миротворчі компоненти Загалом
1 Австралія Австралія 25 24 9 58
2 Австрія Австрія 49 11 391 451
3 Албанія Албанія 63 63
4 Аргентина Аргентина 32 8 821 861
5 Бангладеш Бангладеш 1614 98 8715 10427
6 Бельгія Бельгія 10 257 267
7 Бенін Бенін 135 27 1178 1340
8 Болгарія Болгарія 1 1
9 Болівія Болівія 31 410 441
10 Боснія і Герцеговина Боснія і Герцеговина 23 5 28
11 Бразилія Бразилія 10 46 1288 1344
12 Бруней Бруней 7 7
13 Буркіна-Фасо Буркіна-Фасо 60 17 627 704
14 Бурунді Бурунді 65 7 4 76
15 Вануату Вануату 46 46
16 Велика Британія Велика Британія 7 275 282
17 Габон Габон 1 1
18 Гамбія Гамбія 147 3 199 349
19 Гана Гана 444 56 3133 3633
20 Гватемала Гватемала 14 270 284
21 Гвінея Гвінея 72 14 86
22 Гондурас Гондурас 12 12
23 Гренада Гренада 1 1
24 Греція Греція 4 51 55
25 Данія Данія 27 148 175
26 Джибуті Джибуті 51 2 53
27 Еквадор Еквадор 14 68 82
28 Естонія Естонія 1 1
29 Ефіопія Ефіопія 10 19 2143 2172
30 Єгипет Єгипет 286 99 4770 5155
31 Ємен Ємен 150 63 12 225
32 Замбія Замбія 300 56 659 1015
33 Зімбабве Зімбабве 109 27 4 140
34 Індія Індія 738 77 7942 8757
35 Індонезія Індонезія 156 28 1473 1657
36 Іран Іран 2 2
37 Ірландія Ірландія 18 20 426 464
38 Ісландія Ісландія 2 2
39 Іспанія Іспанія 39 3 1050 1092
40 Італія Італія 5 21 2425 2451
41 Йорданія Йорданія 1607 59 2132 3798
42 Камбоджа Камбоджа 5 93 98
43 Камерун Камерун 145 9 154
44 Канада Канада 115 39 16 170
45 Катар Катар 3 3
46 Кенія Кенія 40 28 811 879
47 Киргизстан Киргизстан 15 9 24
48 КНР КНР 191 53 1892 2136
49 Кіпр Кіпр 2 2
50 Колумбія Колумбія 26 26
51 Республіка Конго Республіка Конго 1 1
52 Кот-д'Івуар Кот-д'Івуар 132 132
53 Лівія Лівія 3 3
54 Мадагаскар Мадагаскар 50 50
55 Північна Македонія Північна Македонія 1 1
56 Малаві Малаві 52 26 124 202
57 Малайзія Малайзія 243 48 776 1067
58 Малі Малі 56 18 2 76
59 Марокко Марокко 5 1557 1562
60 Мозамбік Мозамбік 3 3
61 Молдова Молдова 8 8
62 Монголія Монголія 8 386 394
63 Намібія Намібія 33 14 9 56
64 Непал Непал 814 60 3437 4311
65 Нігер Нігер 131 24 387 542
66 Нігерія Нігерія 806 86 4915 5807
67 Нідерланди Нідерланди 19 18 3 40
68 Німеччина Німеччина 17 27 244 288
69 Нова Зеландія Нова Зеландія 25 12 1 38
70 Норвегія Норвегія 23 28 163 214
71 Пакистан Пакистан 866 115 9783 10764
72 Палау Палау 2 2
73 ПАР ПАР 154 32 1992 2178
74 Парагвай Парагвай 48 48 96
75 Перу Перу 25 213 238
76 Південна Корея Південна Корея 4 25 368 397
77 Польща Польща 3 14 19 36
78 Португалія Португалія 200 4 146 350
79 Росія Росія 50 76 239 365
80 Руанда Руанда 157 20 3494 3671
81 Румунія Румунія 44 50 1 95
82 Сальвадор Сальвадор 47 15 52 114
83 Самоа Самоа 16 16
84 Сенегал Сенегал 583 52 1610 2245
85 Сербія Сербія 11 7 27 45
86 Сінгапур Сінгапур 21 2 23
87 Словаччина Словаччина 2 196 198
88 Словенія Словенія 1 2 14 17
89 США США 55 8 12 75
90 Сьєрра-Леоне Сьєрра-Леоне 63 12 60 135
91 Таджикистан Таджикистан 9 9
92 Таїланд Таїланд 18 17 10 45
93 Танзанія Танзанія 62 27 365 454
94 Того Того 48 17 773 838
95 Туніс Туніс 38 467 505
96 Туреччина Туреччина 169 1 582 752
97 Уганда Уганда 186 5 2 193
98 Угорщина Угорщина 6 88 94
99 Україна Україна 64 27 279 370
100 Уругвай Уругвай 17 56 2440 2513
101 Фіджі Фіджі 43 7 221 271
102 Філіппіни Філіппіни 405 23 634 1062
103 Фінляндія Фінляндія 6 19 76 101
104 Франція Франція 99 26 1485 1610
105 Хорватія Хорватія 11 16 110 137
106 Центральноафриканська Республіка Центральноафриканська Республіка 17 17
107 Чад Чад 56 3 1 60
108 Чехія Чехія 5 5 10
109 Чилі Чилі 3 7 515 525
110 Чорногорія Чорногорія 1 2 3
111 Швейцарія Швейцарія 7 18 25
112 Швеція Швеція 34 24 2 60
113 Шрі-Ланка Шрі-Ланка 98 13 959 1070
114 Ямайка Ямайка 29 29
115 Японія Японія 6 33 39

В Україні на Донбасі[ред. | ред. код]

Українські політики, зокрема Петро Порошенко неодноразово висловлювалися з приводу організації миротворчої місії на Донбасі[2][3].

Див. також[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. United Nations Peace Operations 2009, Year in review. ISBN 978-92-1-101215-6, p. 72
  2. Deutsche Welle. Україна закликала ООН вивчити можливість введення миротворців на Донбасі | DW | 28.02.2020. DW.COM (uk-UA). Архів оригіналу за 7 квітня 2022. Процитовано 7 грудня 2021. 
  3. Порошенко на Генасамблеї ООН вимагатиме введення миротворців на Донбас - Єльченко. www.unian.ua (укр.). Архів оригіналу за 7 грудня 2021. Процитовано 7 грудня 2021. 

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]