Лестер Пірсон

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Лестер Боулс Пірсон
Lester Bowles Pearson
Лестер Боулс Пірсон Lester Bowles Pearson

Час на посаді:
23 квітня 1963 — 20 квітня 1968
Попередник Джон Діфенбейкер
Наступник П'єр Трюдо

Народився 23 квітня 1897(1897-04-23)
Торонто, Онтаріо
Помер 27 грудня 1972(1972-12-27) (75 років)
Оттава, Онтаріо
Політична партія Ліберальна партія Канади
Нагороди Nobel prize medal.svg Нобелівська премія миру (1957)

Ле́стер Боу́лс Пі́рсон (англ. Lester Bowles Pearson) * 23 квітня 1897(18970423), Торонто, Онтаріо  — † 27 грудня 1972, в місті Оттава, Онтаріо) — канадський політик, дипломат, історик, 14-й Прем'єр-міністр Канади, лауреат нобелівської Премії Миру 1957 року за свою роль в подоланні Суецької кризи.

Політична кар'єра[ред.ред. код]

Обраний 1948 року до Парламенту Канади від Ліберальної партії, Пірсон спочатку обіймав посаду міністра закордонних справ. У 1956 відіграв важливу дипломатичну роль у подоланні Суецької кризи, пропонуючи Генеральній Асамблеї ООН надіслати миротворчі сили для розв'язки конфлікту в регіоні.

З відставкою Луї Сан-Лорана з посади прем'єр-міністра Канади у 1958, Пірсон очолив Ліберальну партію, яка в 1963 під його головуванням перемогла на федеральних виборах — він обійняв посаду прем'єр-міністра Канади та сформував свій уряд. Після федеральних виборів 1965 Пірсон повторно став прем'єр-міністром — і як керівник уряду відомий за відмову слати канадські війська до В'єтнаму.

Кабінет Міністрів Пірсона — П'єр Трюдо, Джон Тернер і Жан Кретьєн, майбутні Прем'єр-міністри Канади.

Серед досягнень Пірсона як глави уряду відзначають такі:

  • Програма державного фінансування охорони здоров'я,
  • Канадська програма пенсійного забезпечення,
  • Канадська програма позик для студентів,
  • Прийняття нового Канадського прапора,
  • Реформа Канадських Збройних Сил,
  • Торгівельна угода із США щодо автомобілебудування,
  • Заснування північноамериканської ракетної програми «Бомарк» у разі нападу СРСР.

Пірсон вийшов у відставку з посади Прем'єр-міністра Канади у 1967.

По завершенні політичної кар'єри[ред.ред. код]

У 1969 році Пірсон став ректором Карлтонського університету та обіймав цю посаду до своєї смерті у 1972 р.


Див. також[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  • Beal, John Robinson. Pearson of Canada. 1964.
  • Beal, John Robinson and Poliquin, Jean-Marc. Les trois vies de Pearson of Canada. 1968.
  • Bliss, Michael. Right Honourable Men: the descent of Canadian politics from Macdonald to Mulroney, 1994.
  • Bothwell, Robert. Pearson, His Life and World. Toronto: McGraw-Hill Ryerson, 1978. ISBN 0-07-082305-7.
  • Bowering, George. Egotists and Autocrats: The Prime Ministers of Canada, 1997.
  • Champion, C.P. (2006) "A Very British Coup: Canadianism, Quebec and Ethnicity in the Flag Debate, 1964-1965." Journal of Canadian Studies 40.3, pp. 68–99.
  • Champion, C.P. "Mike Pearson at Oxford: War, Varsity, and Canadianism," Canadian Historical Review, 88, 2, June 2007, 263-90.
  • Donaldson, Gordon. The Prime Ministers of Canada, 1999.
  • English, John. Shadow of Heaven: The Life of Lester Pearson, Volume I, 1897-1948. Toronto: Lester & Orpen Dennys, 1989. ISBN 0-88619-169-6.
  • English, John. The Worldly Years: The Life of Lester Pearson, Volume II, 1949-1972. Toronto: Lester & Orpen Dennys, 1992. ISBN 0-394-22729-8.
  • Ferguson, Will. Bastards and Boneheads: Canada's Glorious Leaders, Past and Present, 1997.
  • Fry, Michael G. Freedom and Change: Essays in Honour of Lester B. Pearson. Toronto: McClelland and Stewart, 1975. ISBN 0-7710-3187-
  • Hillmer, Norman and J.L. Granatstein, Prime Ministers: Rating Canada's Leaders, 2001.
  • Hutchison, Bruce. Mr. Prime Minister 1867-1964, Toronto: Longmans Canada, 1964.
  • Stursberg, Peter. Lester Pearson and the Dream of Unity. Toronto: Doubleday, 1978. ISBN 0-385-13478-9.
  • Thordarson, Bruce. Lester Pearson: Diplomat and Politician. Toronto: Oxford University Press, 1974. ISBN 0-19-540225-1.7.