Лайнус Полінг

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Лайнус Полінг
Linus Pauling
Pauling.jpg
Народився 28 лютого 1901(1901-02-28)
Лейк Освіґоу, Ореґон, США
Помер 19 серпня 1994(1994-08-19) (93 роки)
Біг Сюр, Каліфорнія, США
Місце проживання США США
Громадянство США США
Галузь наукових інтересів квантова хімія, біохімія
Заклад Каліфорнійський технологічний інститут, Університет Каліфорнії, Сан-Дієго, Стенфордський університет
Alma mater Орегонський Університет, Каліфорнійський технологічний інститут
Відомий завдяки: дослідження природи хімічних зв'язків, структурна хімія
Нагороди Nobel prize medal.svg Нобелівська премія з хімії (1954),
Nobel prize medal.svg Нобелівська премія миру (1962),
Medal Lomonosov AN SU.gif Велика золота медаль імені М.В. Ломоносова (1977),
Leninpeace.jpg Міжнародна Ленінська премія «За зміцнення миру між народами» (1971)
Nobel prize medal.svg

Ла́йнус Карл По́лінг (англ. Linus Carl Pauling; *28 лютого 1901 — †19 серпня 1994) — американський квантовий хімік і біохімік, також відомий своїми дослідженнями в кристалографії, молекулярній біології та медицині.

Життєпис[ред.ред. код]

Ранні роки[ред.ред. код]

Полінг-випускник Стенфорда. 1922 р.

Народився в штаті Ореґон. Батько був аптекарем. Перебування в аптеці батька наблизило юнака до хімії та праці в лабораторії з хімічними сполуками.

Навчання й одруження[ред.ред. код]

Закінчивши Стенфордський університет, почав працювати в Ореґонському сільськогосподарському коледжі. Виявив настільки глибокі знання в тогочасній хімії, що молодому Полінгу запропонували стати викладачем хімії. Серед його студентів на той час була й Ава Хеве Міллер. Обидва справили приємне враження один на одного й за рік по знайомстві побралися.

Перебування в Європі[ред.ред. код]

1926 року Полінг перебрався із Сполучених Штатів в Західну Європу, де вдосконалював власні знання з хімії. Спілкувався в європейськими науковцями, серед яких були майбутні корифеї світової науки 20 століття — Нільс Бор, Арнольд Замерфельд, Ервін Шредінгер. Це збагатило досвід молодого науковця і методики його досліджень. Він жваво цікавився природою хімічних звязків і структурою молекул. На той час він працював в галузі неорганічної хімії, особливо структури силікатів.

Наприкінці 1930-х років він оприлюднив книгу «The Nature of Chemical Bond and the Structure of Molecules and Crystals» ( перше видання - 1939 року). Видання помітили, переклали на декілька мов. Значущість видання була настільки явною, що викладене Полінгом лягло в основу численних курсів неорганічної і органічної хімії. Був зроблений і переклад на російську М. Е. Дяткиною під редакцією Я. К. Сиркина[1], хоча авторську назву в СРСР скоротили.

Фінансова підтримка Фонду Рокфелера[ред.ред. код]

Лайнус Полінг, видання якого отримали всесвітнє визнання хіміків, почав користуватися фінансовою підтримкою Фонду Рокфелера. Це надало можливість перейти до досліджень в біохімії (Полінг почав вивчати комплексні молекули в живих істотах). Так він наблизився до вивчення проблем здоров'я людини, нормальної фізіології і навіть профілактики декотрих захворювань. В поле зору науковця прийшли молекули білків та їх структура.

Ще з 1922 року він працював в Каліфорнійському технологічному інституті, а з 1931 року - став там професором, а згодом і завідувачем катедри хімії.

У роки Другої світової війни[ред.ред. код]

З початком Другої світової війни науковець був вимушений перейти до інших досліджень на користь військового протистояння США та Японії й фашистської Німеччини. Полінга роблять науковим консультантом при уряді Сполучених Штатів. Він брав участь у створенні палива для ракет у державній ракетній програмі флоту США й у синтезі деяких вибухових речовин. Мав непересічне значення його внесок в створення синтетичного замінника крові для швидкого рятування поранених з великою крововтратою.

Штучні замінники крові, принципи їх використання стануть у нагоді й пізніше, коли зростуть знання людства з вірусології та широкій відмові від переливань натуральної крові в США, де в повоєнні десятиліття зіткнуться з розповсюдженням давніх вірусних хвороб і виявлять нові (чи нібито нові), серед яких — різновиди вірусного гепатиту, СНІД.

Уряд США не проігнорував унеску Полінга — президент Трумен винагородив його медаллю «За заслуги» по закінченні війни.

Ізгой Полінг[ред.ред. код]

На світогляд і наукові дослідження винятково обдарованого хіміка вплинули вибухи атомної зброї, які здійснили в серпні 1945-го Сполучені Штати в японських містах Хіросіма та Нагасакі. Військової необхідності карати ці два міста не було. Уряд США яскраво продемонстрував потенціал своєї військової могутність, перш за все, Радянському Союзу (некапіталістичній на той час державі ) та ще непереможеній тоді остаточно Японії. Розпочалися дві нові епохи - доба Атомної зброї і трохи перегодом - «Холодна війна» з колишнім військовим союзником в особі СРСР, котрий сам діяльно підтримав холодну війну.

Полінг почав вивчати наслідки атомних вибухів і дійшов висновку, що небезпечні і сам вибух, і його наслідки через тривали радіоактивні опади та ізотопи. Останні включались в харчові ланцюжки і питну воду, накопичувались в тканинах тварин і людей і обумовлювали розлади, хвороби і виникнення небезпечних генетичних змін в нащадках. Полінг швидко усвідомив початок катастрофічних наслідків неконтрольованого розповсюдження атомної зброї на планеті, тим паче в руках політиків-невігласів і у агресивних урядів.

Він не один був такий. Занепокоєння мали і Нільс Бор, і Альберт Ейнштейн, і інші науковці-провидці. Останні і створили Надзвичайний комітет науковців-ядерників, який очолив Альберт Ейнштейн. Висновки про небезпеку атомної зброї почали оприлюднювати і урядам, і світовій спільноті. В Сполучених Штатах цих науковців почали вважати не-патріотами, потім аутсайдерами. Радикально налаштованим вважали і Лайнуса Полінга, ігноруючи і його патріотичний внесок в роки війни, і його наукові досягнення, що сприяли престижу США як держави. 1946 року він увійшов до складу Надзвичайного комітету науковців і теж стає аутсайдером в країні. Ним госто зацікавились спецслужби і перевіряли на причетність до комуністів. Полінгу заблокували виїзд за кордон Сполучених Штатів і відмовили у видачі закордонного паспорта, бо його миротворча діяльність була розцінена як антидержавна.

Але Полінг наполягав на отриманих ним власних результатах і разом із дружиною зібрав одинадцять тисяч (11 000) підписів науковців під протоколом протесту проти випробувань атомної зброї. 1958 року цей протокол Полінг передав в ООН. Полінгу не простили спротиву тогочасній політиці США і урізали фінансування його наукових досліджень. Але мала успіх і тривала, багаторічна роз'яснювальна позиція науковців і самого Полінґа. Лише 1963 року була підписана міжнародна угода ( США, Велика Британія, СРСР ) про заборону випробувань ядерної зброї над землею. Ще 1954 року Полінґ отримав Нобелівську премію з хімії за дослідження природи хімічних зв'язків. Тепер його номінували на отримання Нобелівської премії миру 1962 року за вагомий внесок в збереження миру.

В Сполучених Штатах не забули багаторічного протестувальника. В Каліфорнійському технологічному інституті його не вітали з отриманням другої нобелівської премії, а журнал «Life» навіть надрукував статтю, де цю премію назвали «образою» з боку Нобелівського комітету Норвегії. Тепер настала черга відповісти Полінгу, якого зробили ізгоєм. Полінг покинув Каліфорнійський технологічний інститут, де пропрацював сорок два роки. Він перебрався в Санта-Барбару, де працював професором в Центрі досліджень демократичних інститутів.

Період 1950-1960-х рр.[ред.ред. код]

Полінга часто вважають найвидатнішим хіміком XX-го століття.[Джерело?] Він почав використання квантової механіки у хімії (квантова механіка може, в принципі, описати всю хімію та молекулярну біологію), і в 1954 році був нагороджений Нобелівською премією з хімії за дослідження природи хімічних зв'язків. Він також зробив важливий внесок в кристалографію та визначення структури білків, та був одним із засновників молекулярної біології. Він близько підійшов до визначення структури «подвійної спіралі» ДНК 1953 року, хоча Джеймс Ватсон і Френсіс Крік випередили його. Полінг був дуже багатобічним ученим, який зробив вагомий внесок у таких галузях як неорганічна та органічна хімія, металургія, імунологія, анестезіологія, психологія, радіоактивний розпад та вплив радіації на людину, на додаток до основних робіт з квантової механіки і молекулярної біології.

Полінг отримав Нобелівську премію миру 1962 року за свою кампанію проти наземних ядерних випробувань, і був єдиною людиною, яка отримала дві неподілені Нобелівські премії — тобто жодна з його премій не була розділена з іншою особою, хоча по дві премії отримали ще кілька людей: Марія Кюрі (фізика і хімія), Джон Бардін (фізика) і Фредерик Санґер (хімія). Пізніше він активно просував ідею збільшення споживання вітаміну C та деяких інших необхідних речовин. Він узагальнив свої ідеї в концепції ортомолекулярної медицини, яка все ще вважається нетрадиційною з погляду більшості медиків. Він популяризував свої ідеї та дослідження в кількох успішних, але суперечливих книгах, які пояснюють його ідеї щодо використання вітаміну C й ортомолекулярної медицини.

Наукові праці[ред.ред. код]

  • Pauling, L. The Nature of the Chemical Bond. Cornell University Press ISBN 0-8014-0333-2
  • Pauling, L., and Wilson, E. B. Introduction to Quantum Mechanics with Applications to Chemistry (Dover Publications) ISBN 0-486-64871-0
  • Pauling, L. Vitamin C, the Common Cold and the Flu (W.H. Freeman and Company) ISBN 0-7167-0360-2
  • Cameron E. and Pauling, L. Cancer and Vitamin C: A Discussion of the Nature, Causes, Prevention, and Treatment of Cancer With Special Reference to the Value of Vitamin C (Camino Books) ISBN 0-940159-21-X
  • Pauling, L. How to Live Longer and Feel Better (Avon Books) ISBN 0-380-70289-4
  • Pauling, L. Linus Pauling On Peace – A Scientist Speaks Out on Humanism and World Survival (Rising Star Press) ISBN 0-933670-03-6
  • Pauling, L. General Chemistry (Dover Publications) ISBN 0-486-65622-5
  • A Lifelong Quest for Peace with Daisaku Ikeda
  • Pauling, L. The Architecture of Molecules
  • Pauling, L. No More War!
  • Abram Hoffer and Pauling, L. Healing Cancer. Complementary Vitamin & Drug Treatments (CCNM Press Inc.)

Інститут Лайнуса Полінга[ред.ред. код]

В останні роки він працював в галузі так званої ортомолекулярної медицини (під ортомолекулярною він розумів нормальну, оздоровчу). З цією метою за сприяння науковця і був заснований Інститут ортомолекулярної медицини в Каліфорнії. Через декотрий період інститут отримав нову назву - Науково-дослідний інститут науки і медицини імені Лайнуса Полінга.

Полінг помер 1994 року у віці 93 роки. Інститут науки і медицини переводять в Орегон. На базі Орегонського державного інституту він отримав назву Інститут Лайнуса Полінга. Кожні два роки інститут дає нагороди в 50 000 доларів (на 2007 рік) за дослідження в галузі оздоровчих відкриттів, лікування вітамінів і мінералів, дієтології тощо.

Вшанування[ред.ред. код]

  • Ім'ям Полінга названо астероїд.
  • В Орегоні існує Інститут Лайнуса Полінга, де зберігають рукописи науковця і роблять їх доступними для вивчення і аналізу.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Паулинг Л. Природа химической связи. — Госхимиздат, 1947

Посилання[ред.ред. код]