Нельсон Мандела

Не́льсон Манде́ла (Нельсон Роліхлахла Мандела; афр. Nelson Rolihlahla Mandela; народився 18 липня 1918 року, Мвезо) — південноафриканський політик і юрист, президент Південно-Африканської республіки (з 1994 по 1999).

Нельсон Мандела був першим президентом Південно-Африканської республіки, обраним на повністю демократичних, не сфальсифікованих виборах. До свого президентства був видатним борцем з апартеїдом і лідером Африканського Національного Конгресу (АНК). Був засуджений і ув'язнений за участь в підпільній збройній боротьбі. Збройний опір був останнім дієвим на той час засобом; зараз Мандела є стійким прибічником мирного шляху. Протягом цього 27-річного ув'язнення, більшість якого проведено в камері на острові Роббен, Мандела став найвідомішою фігурою у боротьбі з південноафриканським апартеїдом. Незважаючи на те, що режим апартеїду і прихильна до нього нація вважали Манделу і АНК комуністами і терористами, збройна боротьба була лиш інтегральною часткою у загальній боротьбі з апартеїдом. Зміни в політиці в бік примирення, які Мандела провадив аж до свого звільнення у 1990 році, полегшили мирний перехід до повної демократіїї у ПАР.

Біографія

Нельсон Мандела народився у сім'ї Тембу в маленькому селі Куну^{[Джерело?]} району Мтатха — столиці Транскейських територій провінції Кейп Південно-Африканської Республіки. Батько Мандели, Гадла Генрі Мпаканьїсва, був учасником королівської ради народу Тембу, до чого його готували з дитинства; Мандела теж мав стати королівським радником. Батько Нельсона був помічником у справі здобуття трону Джонгінтабою Даліндіебо, який потім всиновив Манделу після смерті Гадли. Загалом батько Мандели мав чотирьох дружин і тринадцять дітей (чотирьох хлопчиків і дев'ятьох дівчаток). Мандела був сином третьої дружини Гадли ('третьою' за рангом), Носекені Фенні, в чиєму умці (маєтку) Нельсон провів більшу частину свого дитинства. Його ім'я Роліхлахла означає «Той, хто сам собі приносить неприємності».

В семирічному віці Роліхлахла Мандела став першим членом сім'ї, який мав іти до школи. Там учитель-методист дав йому ще одне ім'я, «Нельсон», на честь британського адмірала Гораціо Нельсона. Батько помер від туберкульозу, коли Роліхлахлі було дев'ять, і регент, Джонгінтаба, став його покровителем. Мандела відвідував місіонерську школу поряд з палацом регента. Дотримуючись звичаю Тембу, він пройшов обряд посвячення у шістнадцятирічному віці і вступив до інституту Кларкберрі, вивчаючи західну культуру. Перший етап навчання він завершив за два роки замість звичайних трьох.

У дев'ятнадцятирічному віці, у 1937 році, Мандела переїхав до Хілдтауна вчитися у місцевій загальноосвітній школі, яку відвідувало більшість членів королівської родини Тембу, і зацікавився боксом та бігом. Потім він вступив до університету Форт Хейр, де отримав ступінь бакалавра мистецтв. Там Мандела зустрів Олівера Тамбо, і вони стали друзями і колегами на все життя.

Наприкінці першого року навчання Мандела взяв участь у бойкотуванні студентською радою політики університету, і його попросили піти з Форт Хейра. Невдовзі Джонгінтаба оголосив Манделі і Джастісові (власний син регента і спадкоємець трону), що організував для них шлюби. Обидва були з цього незадоволені і, щоб не одружуватися, втекли із розкішного регентського палацу до єдиного можливого місця: Йоганнесбурга. Після свого прибуття туди Мандела влаштувався на роботу охоронця копальні. Та це швидко припинилося, коли роботодавець дізнався, що Мандела був саме тим прийомним сином регента, що втік з дому. Потім він зміг знайти роботу клерка в юридичній фірмі, дякуючи зв'язкам його друга, адвоката Уолтера Сісулу. Працюючи, Мандела завершив здобуття ступеня в Університеті Південної Африки (UNISA) дистанційно, після чого почав вивчати право в університеті Вітуотерсренд. Протягом цього часу Мандела жив у поселенні, що називалося Александра.

Вступив в політичну боротьбу за права чорношкірих, ще навчаючись у коледжі. У 1944, ледве отримавши спеціальність правознавця, брав участь у створенні молодіжної ліги Африканського національного конгресу (АНК). Пізніше, через загострення боротьби, розробив так званий «план М», згідно з яким осередки АНК йшли в підпілля. Був одним з організаторів і керівником збройного крила АНК — «Умконто ве сиво».

• З 1948 — національний секретар Молодіжної ліги АНК.
• З 1949 — член Національної виконкому АНК.
• З 1950 — національний президент Молодіжної ліги АНК.
• У 1952 Мандела спільно зі своїм другом Олівером Тамбо відкрив першу юридичну фірму, керовану чорношкірими.
• З 1952 року — віце-президент АНК.
• У 1956 заарештований, а з 1960 перебував у підпіллі.
• У 1961 очолив збройне крило АНК — " Умконто ве сиво ", почавши політику саботажу проти уряду. Рік потому Мандела виїхав до Алжир, де в той час створювалися військові табори для підготовки бійців антиколоніальних рухів з різних країн Африки. Після повернення в ПАР був затриманий за нелегальний виїзд з країни і за підбурювання до протесту.

За організацію актів саботажу і збройного опору владі в 1964 Мандела був арештований і засуджений до довічного ув'язнення у в'язниці Роббен Айленд. На суді він заявив, що його судять за прагнення побудувати в Південній Африці демократичне суспільство, де всі раси та народи жили б у мирі та гармонії. Перебуваючи в ув'язненні в одиночній камері в'язниці на острові Роббіна поблизу мису Доброї Надії, Мандела здобув світову популярність. Кампанія на його захист набула небачених масштабів і перетворилася на міжнародну боротьбу за скасування апартеїду та зміна політичної системи ПАР.

Став президентом Африканського Національного Конгресу (АНК) з 1991 р.

Як організатор АНК був ув'язнений в 1964 р., де став символом руху проти апартеїду.

У лютому 1990 р. був звільнений, заборона на діяльність АНК була знята, він почав вести переговори з урядом про багаторасове майбутнє ПАР.

У травні 1994 р. був обраний президентом, після того як АНК отримав 63% голосів.

Лауреат Нобелівської премії миру 1993 р. (разом з Ф. де Клерком).

Отримавши понад сотню нагород за чотири десятиліття, Мандела зараз є поважним державним діячем, який продовжує висловлювати свою думку на найголовніші теми. У ПАР він також відомий під іменем Мадіба, почесним титулом, що надається старійшинам роду Мандели. Цей титул зараз вже є майже синонімом до імені «Нельсон Мандела». Багато південноафриканців також шанобливо називають його «мкхулу» (дідусь).

Почесний член понад 50 міжнародних університетів. Після того, як в 1999 Мандела залишив пост президента ПАР, він став активно закликати до більш повного висвітлення проблем ВІЛ і СНІД . За оцінками експертів, в ПАР зараз близько п'яти мільйонів носіїв ВІЛ та хворих на СНІД — більше, ніж в будь-якій іншій країні. Коли Макгахо, старший син Нельсона Мандели, помер від СНІДу, Мандела закликав боротися з поширенням цього смертельного захворювання.

Сім'я

Макгахо Мандела — старший син — помер від СНІДу в 2005 у віці 54 років. Тембекіле, молодший син Мандели, загинув в автокатастрофі. За часів режиму апартеїду Мандела провів за ґратами 27 років. Коли загинув його молодший син, влада не дозволила Нельсону Манделі навіть відвідати його похорон.

Зараз у Мандели залишилися три дочки: одна — від першої дружини Евелін, яка померла в 2004, і дві — від другої дружини Вінні. Евелін була матір'ю Макгахо. Також в 2004 році померла дружина Макгахо-Зонді. Н. Мандела одружився на вдові першого президента Мозамбіку Машел . Таким чином, дружина Машел — єдина жінка в світі, яка була першою леді двох країн.

Правнучка Мандели Зенані загинула в автокатастрофі після концерту, присвяченого відкриттю чемпіонату світу з футболу в ПАР 2010.

Нагороди

Нельсон Мандела удостоєний більше 20 нагород:

• Орден Мапунгубве в платині (1 ступінь; ПАР, 2002),
• Орден Дружби (Росія, 1995),
• Орден Плайя Хірон (Куба, 1984),
• Зірка Дружби народів (НДР, 1984),
• Лауреат Нобелівської премії Миру (1993),
• Орден Заслуг (Великобританія, 1995),
• Кавалер Великого хреста ордена Національного Малі (Малі, 1996),
• Орден Нілу (Єгипет, 1997),
• Золота медаль Конгресу (1997),
• Компаньйон ордена Канади (+1998),
• Кавалер Великого хреста ордена Святого Олафа (Норвегія, 1998),
• Орден князя Ярослава Мудрого 1 ступеня (Україна, 1999),
• Почесний Компаньйон ордена Австралії (1999),
• Кавалер Великого хреста ордена Золотого Лева Оранського будинку (Нідерланди, 1999),
• Президентська медаль свободи (США, 2002),
• Бальї-кавалер Великого хреста ордена Святого Іоанна Єрусалимського (Великобританія),
• Кавалер ордена Слона (Данія),
• Орден «Стара Планіна» (Болгарія),
• Орден Ацтекського орла (Мексика, 2010),
• Міжнародна Ленінська премія миру (1990).
• На честь Мандели названі міський округ Бухта Нельсона Мандели (в якому так само розташований стадіон Нельсон Мандела Бей) і Національний стадіон (англ.) Уганди .
• У Кейптауні на честь Мандели названа вулиця. У центрі Лондона встановлено пам'ятник Нельсону Манделі.

твори

Оригінальні назви творів Нельсона Мандели:

• Long Walk to Freedom (автобіографія),
• The Struggle Is My Life,
• Nelson Mandela Speaks: Forging a Democratic, Nonracial South Africa.

У 2009 р. знятий к / ф " Нескорений "- біографічна драма, заснована на житті Нельсона Мандели.

Джерела

• Кто есть кто в мировой политике / Редкол.: Кравченко Л. П. (отв. ред.) и др. — М.: Политиздат, 1990. ISBN 5-250-00513-6