Гуртожиток
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Гуртожиток, у його попередньому задумі, був призначений для тимчасового, сукупного проживання учнів, студентів, працівників підприємств, як тимчасових, так і постійних «молодих спеціалістів», за направленнями навчальних закладів. Бувають малосімейні гуртожитки та холостяцькі гуртожитки, які раніше мали назву «молодіжних», розділяються на «чоловічі» та «жіночі». З розвалом Радянського Союзу, мешканці у гуртожитках залишились надовго, тому статус «молодіжних» існує лише формально. Слід також розрізняти: студентські гуртожитки, робітничі гуртожитки та гуртожитки нелегалів. Як правило, площа у гуртожитках розподіляється з нормативу 6 м.кв. на одного мешканця (так зване «ліжко-місце»). Для м. Київ: 5 м.кв. на одну особу. У одній кімнаті може проживати різна кількість людей, залежно від площі кімнати та цих нормативів. Рівень комфорту в гуртожитках є достатньо низьким і залежить від конкретних умов.
У середні віки гуртожитки при університетах для бідних студеїв (а в Росії — при духовних училищах й семінаріях до 1917 року) називалися бурсами.
Зі зміною суспільно-політичного ладу в Україні гуртожитки для багатьох українців стали постійним місцем проживання, без надії на одержання іншого житла. Керівники багатьох підприємств гуртожитки дуже часто перепродають, а мешканців намагаються виселяти, попередньо позбавляючи комунальних послуг, що призводить до масових протестних акцій.
[ред.] Див. також
- Виселення з гуртожитків
- Відомчі гуртожитки
- Гетоізація гуртожитків
- Геттожиток
- Гуртожитки нелегалів
- Малосімейні гуртожитки
- Одностатеві гуртожитки
- Робітничі гуртожитки
- Студентські гуртожитки
- Холостяцькі гуртожитки
