Яранга
Яранга (з чукотської) — назва переносного житла народів Північно-Східного Сибіру на крайній півночі Азії (Чукотський автономний округ Росії).
Зміст |
[ред.] Будування і структура
Яранга у плані кругла, зі скошеними до осереддя стінками, являє собою розбірне напівсферичне шатро (намет). Каркас, тобто циліндрична стіна й конічна покрівля складалися з трьох основних жердин (тичин). У тундрових чукчів яранги вкривались оленячими шкурами (таких шкур на будівництво однієї яранги могло бути використано аж 50), у приморських чукчів, ітельменів і коряків — моржевими.
Всередині яранга розділялась пологами у вигляді великих глухих хутряних мішків з оленячих шкур, розтягнутих на тичинах. Таким чином житло чукчів, зазвичай, було розділене на чотагін — холодну частину, яка крім функції сіней грала ще й роль комори, та теплу частину — власне полог, в якій мешканці яранги проводили більшу частину часу і спали. У великих ярангах, заможних господарів пологів могло бути декілька, виокремлених по різні боки яранги.
Освітлювалась й опалювалася яранга кам'яною, глиняною або дерев'яною жировою лампою. Їжу готували на багатті в чотагіні. Яранга приморських чукчів відрізнялася від житла оленярів відсутністю димового отвору.
[ред.] Розповсюдження
Яранга розповсюджена у кочових чукчів і коряків, а також ітельменів, деяких груп евенів та юкагірів.
У радянський період яранги використовували в оленярських колгоспних бригадах, в наш час яранги в якості житла втратили своє значення.
[ред.] Дивіться також
[ред.] Джерела і література
- Українська радянська енциклопедія. У 12-ти томах. / За ред. М. Бажана. — 2-ге вид. — К., 1974—1985., Том 12 (1985)
- Словник іншомовних слів, К.:Головна Редакція УРЕ АН УРСР, 1975
- Народы мира. Историко-этнографический справочник, М.: "Советская энциклопедия", 1988
