Вишнівчик (Кам'янець-Подільський район)
| село Вишнівчик | |||
|---|---|---|---|
| |||
.jpg) | |||
| Країна |  Україна
| ||
| Область | Хмельницька область | ||
| Район | Кам'янець-Подільський район | ||
| Громада | Чемеровецька селищна громада | ||
| Код КАТОТТГ | UA68020290090067769 | ||
| Основні дані | |||
| Засноване | 1493 | ||
| Населення | 1897 | ||
| Площа | 2,25 км² | ||
| Густота населення | 843,11 осіб/км² | ||
| Поштовий індекс | 31622 | ||
| Телефонний код | +380 3859 | ||
| Географічні дані | |||
| Географічні координати | 49°01′16″ пн. ш. 26°28′02″ сх. д. / 49.02111° пн. ш. 26.46722° сх. д.Координати: 49°01′16″ пн. ш. 26°28′02″ сх. д. / 49.02111° пн. ш. 26.46722° сх. д. | ||
| Середня висота над рівнем моря |
297 м | ||
| Водойми | річка Батіжок | ||
| Місцева влада | |||
| Адреса ради | 31600, Хмельницька обл., Кам'янець-Подільський р-н, смт Чемерівці, вул. Центральна, 40 | ||
| Карта | |||
  Вишнівчик | |||
 Вишнівчик | |||
| Мапа | |||
| |||
|
| |||
Вишнівчи́к (у XV—XVI ст. Вишнівець) — село в Україні, у Чемеровецькій селищній громаді Кам'янець-Подільського району Хмельницької області.
Географія[ред. | ред. код]
На північний захід від села бере початок річка Ямпільчик, а у селі — річка Безіменна.
Клімат[ред. | ред. код]
Вишнівчик знаходяться в межах вологого континентального клімату із теплим літом. Але діяльність людини досить часто призводить до екоциду, поганих змін та глобального потепління. Рівень наповнення річок водою по області становить лише 20 % від необхідного стандарту, значна частина земної поверхні стає посушливою. Для покращення ситуації варто було б проводити ревайлдинг, відновлювати екосистеми та лісові насадження.
Заснування[ред. | ред. код]
Про те, що територія сучасного села була заселена у давні часи, свідчать виявлені тут знаряддя праці доби пізнього палеоліту (40—13 тис. років тому), а в урочищах Домбрівка і Озеро — залишки поселень трипільської культури.
Вперше село згадується в письмових джерелах за 1493 рік. Тоді в ньому налічувалося 20 димів. Основним заняттям населення було землеробство, тваринництво, бортництво.
Історія[ред. | ред. код]
На початку XVI ст., після нападу кримських татар, у селі лишилося всього кілька дворів. У 1565—1583 рр. землі Вишнівця орендував магнат Лянцкоронський, з XVII ст. село належало до Скала-Подільського староства і знаходилося в оренді у шляхтича М. Гербурта. Власник села виділив його разом з виселком Завадівкою в окреме староство, яке дістало назву Вишневецьке, і віддав в оренду. Прагнучи як найбільше здобути прибутків, орендарі не додержувались зазначених в інвентарних договорах повинностей для селян і самовільно їх збільшували. На кінець XVI ст. селяни відробляли 3 дні панщини на тиждень, платили подимне і стадію — спеціальний податок на утримання війська. У XVII ст., крім панщини, селян примушували виконувати ще й інші повинності: чоловіків — охороняти маєток, возити з лісу дрова на панський двір, жінок — ткати полотно тощо.
Після захоплення Поділля турками у 1672 році Вишнівчик близько трьох десятиліть перебував під їх владою. А коли турецьких загарбників було вигнано до села знову повернулися попередні власники — польські шляхтичі.
Церква Різдва Богородиці згадується з 1720 року.[1]
Після 1793 року, коли Поділля було захоплене Росією, Вишнівчик поступово зростав. У 1830 році тут було 88 дворів і 355 жителів. На своїх маленьких ділянках селяни збирали низькі врожаї зернових — 40—50 пудів з десятини. Панщина посилювалася урочною системою. Поміщику також давали десяту частину із зібраного меду, по кілька курей, а господарства, де була худоба, платили за неї окремий податок. Шляхтичі чинили свою волю над безправними селянами. Відомий факт, коли управитель маєтку в 1841 році так побив селянина Івана Павлюка, що той від побоїв помер. Судова справа, порушена дружиною померлого, закінчилася виправданням убивці. Так само суд виправдав у 1853 році прикажчика, що побив кріпака Якова Варика.
Одноповерховий, цегляний особняк, покритий двосхилим дахом, побудований Марцелієм Журовським близько 1845 року разом із цукровим заводом, пізніше особняк належав Альфреду Журовському.
В 1878 році селі знайдено горщик зі старовинними срібними монетами.
Внаслідок поразки Перших визвольних змагань на початку XX століття, село надовго окуповане російсько-більшовицькими загарбниками.
В 1932–1933 селяни села пережили Голодомор, також зазнали репресій.
По закінченню Другої світової війни у 1946—1947 роках село вчергове пережило голодомор.
З 1991 року в складі незалежної України.
15 вересня 2016 року шляхом об'єднання сільських рад село увійшло до складу Чемеровецької селищної громади .[2] Об'єднання в громаду має створити умови для формування ефективної і відповідальної місцевої влади, яка зможе забезпечити комфортне та безпечне середовище для проживання людей.
До адміністративної реформи 19 липня 2020 року село належало до Чемеровецького району, після його ліквідації, увійшло до складу Кам'янець-Подільського району.[3]
Населення[ред. | ред. код]
Населення становить 1897 осіб.
Мова[ред. | ред. код]
У селі поширені західноподільська говірка та південноподільська говірка, що відносяться до подільського говору, який належить до південно-західного наріччя.
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[4]:
| Мова | Відсоток |
|---|---|
| українська | 99,10 % |
| російська | 0,74 % |
| молдовська | 0,11 % |
| білоруська | 0,05 % |
Релігія[ред. | ред. код]
- Церква Різдва Пресвятої Богородиці (ПЦУ)
Найвідоміші уродженці[ред. | ред. код]
- Грицина Ксенія Анатоліївна (1993—2022) — молодший сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
- Зимня Валентина Іванівна (1928—2019) — українська акторка, театральний педагог, заслужена артистка УРСР (1960).
Природоохоронні території[ред. | ред. код]
Село лежить у межах національного природного парку «Подільські Товтри».
Галерея[ред. | ред. код]
-
В'їзд у село -
Церква Різдва Пресвятої Богородиці -
Панська садиба -
Школа -
Автобусна зупинка -
Колишня цукроварня -
Став біля села
Див. також[ред. | ред. код]
- Поділля — історико-географічна область.
- Подоляни — етнографічна група українців, населення Поділля.
- Подільський говір — різновид говорів української мови.
- Децентралізація — реформа місцевого самоврядування для формування ефективної і відповідальної місцевої влади.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Вишнівчик с.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) - ↑ ВВРУ, 2017, № 4, стор. 92
- ↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
- ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Хмельницька область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
Посилання[ред. | ред. код]
- Погода в селі Вишнівчик [Архівовано 4 квітня 2022 у Wayback Machine.]
| ||||||||
| ||||||||
|
Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
