Влад III Дракула

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Влад III Дракула
рум. Vlad Ţepeş
Влад III Дракула рум. Vlad Ţepeş
Coa Romania Country Wallachia History 2 (14th century).svg
Рід Басарабів

Господар Валахії
Час на посаді:
жовтень 1448 — грудень 1448
Попередник Владислав II
Наступник Владислав II

Господар Валахії
Час на посаді:
22 серпня 1456 — 1462
Попередник Владислав II
Наступник Раду III Фрумос
Басараб IV Цепелюш

Господар Валахії
Час на посаді:
листопад 1476 — грудень 1476
Попередник Лайота Басараб III Батрин
Наступник Басараб IV Цепелюш

Народився листопад 1431
Сігішоара, нині Румунія
Помер грудень 1476
Національність волох
Дружина Ілона Жилегай
Діти сини Михня, Влад
Рідня батько Влад II Дракул
мати Княгиня Василіса (монахиня Євпраксія, пом 1447)
Релігія православний

Влад III (Дракул, Влад Цепеш, рум. Vlad Ţepeş, Влад Наштрикувач, та Влад Дра́кула рум. VladDrăculea — «син дракона» чи «син диявола»; *14 листопада 1431 — 1476) — Князь та Воєвода Волощини в 1448, 14561462, 1476 роках.

Влад Цепеш
«Dracula Waida Princeps et Waiuoda Walachiae Transalpinae, hostis Turcarum infensissimus 1466»

Будучи середнього зросту, Влад III Дракула відзначався великою фізичною силою, прославлявся як чудовий вершник, добре плавав і володів зброєю. Виступав як державний діяч за визволення країни від османських турків  — і за її об'єднання. Сприяв і вітав розвиток торгівлі та ремесел  — у центральному Державному історичному архіві Львова зберігається його грамота, дарована львівським купцям, боровся зі злочинністю.

Походження імені[ред.ред. код]

Прізвисько «Це́пеш» («Наштрикувач», від рум. ţeapă — паля) одержав за жорстокість у розправі з ворогами і підданими, яких саджав на палю. Ветеран воєн проти Туреччини. Резиденція Влада III розташовувалася в Тирговіште. Незважаючи на своє румунізоване прізвисько (від народно-латинського слова dracus  — «дракон», «диявол»), сам Дракула за національностю був секеєм, або румунським угорцем.

Прізвисько Дракула («син дракона») Влад одержав завдяки членству його батька (з 1431 р.) в елітному лицарському ордені Дракона, створеному імператором Сигізмундом Люксембургом ще в 1408 р. Членам ордену, метою якого було підкорення «невірних» і навернення їх до християнства, дозволено носити на шиї медальйон зі зображенням дракона. Батько Влада III не тільки носив знак ордену — але й карбував його на своїх монетах, зображував на стінах споруджених ним церков.

Біографія[ред.ред. код]

Будинок у Сігішоарі, де народився Влад III Дракул

Народився в Сігішоарі, маленькому містечку Трансильванії, син валаського воєводи Влада II на прізвисько Дракул (Дракон).

У віці 13 років Влад Дракул був свідком розгрому турками валаських, угорських і славонських військ у битві під Варною. (У середині XV століття значна частина Балканського півострова вже входила до складу Османської імперії.) Проти турецької влади то тут, то там виникали повстання, які жорстоко придушувались, але все ж таки змушували турків іти на деякі компроміси.

Одним з таких компромісів було збереження державного статусу окремих князівств за умови їх васальної залежності від султана. Кожному встановлювали щорічний податок — Волощина сплачувала своїм ворогам сріблом і лісом. А для того, щоб той чи інший князь ні на хвилину не забував про свої обов'язки щодо повелителя Стамбула, він змушений був відправляти в заручники до султанського двору свого сина. І якщо князь починав виявляти свою непокірність — юнака чекала смерть.

Подібна доля чекала й молодого Влада: разом із кількома юнаками — боснійцями, сербами, угорцями — він провів декілька років у Адріанополі як полонений. Враження, набуті в цей період, стали вирішальними у формуванні характеру майбутнього волоського володаря. Турки були гарними вчителями, а Влад — розумним учнем.

1447 батько Дракули — Влад Дракула був замордований родиною Данів, які з допомогою угорського воєводи Гуняді отримали трон Мультан, та посадили на трон Влада Дана. Ними був також замордований 1447 старший брат Влада Дракули — Мірко.

У свої 17 років він довідався про вбивство боярами батька і старшого брата. Турки звільняють його — і саджають на престол, який він залишив за кілька років через смуту. Цепеш змушений просити притулку у Молдавії, однак через 4 роки, під час молдавської смути, гине правитель Молдавії. Цепеш знову тікає — цього разу в Угорщину — чотири роки перебуває в Трансільванії поблизу валаських кордонів.

У 1456 році стає Господарем Валахії за допомогою угорців і валаських бояр. На початку правління під владою Цепеша перебувало близько 500 тисяч чоловік, за 6 років свого правління (1456–1462) не враховуючи жертв, за особистим наказом Цепеша було знищено понад 100 тисяч чоловік.

На четвертому році князювання Влад перестав виплачувати туркам данину. Дітей у князя не було, а тому і не було заручників. Спочатку султан Мехмед II відправив у Волощину каральний загін з тисячі вершників — дати непокірному добрий урок і привезти його голову до Стамбулу. Але турки попали у засідку і самі потрапили в полон.

Непокірний князь Влад накликав смертельну небезпеку з боку турків не тільки на Волощину, але і на всіх своїх сусідів, зокрема на багату Трансільванію, яка підтримувала з турками торговельні зв'язки. Розпочалась дипломатична кампанія щодо зміщення Влада з політичної сцени. На престол вирішили посадити одного з фаворитів угорського короля Дана III. У зв'язку з цим стосунки між Угорщиною і Волощиною ускладнились настільки, що грізний князь мав вирушити з військом на північ, у Трансільванію. Трансільванці жорстоко заплатили за свою політику — міста були захоплені, а головні інтригани посаджені на палі.


Покаравши Трансильванію, Влад повернувся додому. Однак те, що не змогла зробити турецька зброя, зробило трансильванське золото. На кошти кількох торгових будинків був надрукований памфлет, в якому анонімні автори живописали всі «звірства» Влада і вигадані плани Цепеша стосовно Угорського королівства. Публікація справила очікуваний результат. Дії Влада викликали обурення в Європі.

1460 за договором укладеним в Адріанополі з турками , Влад Дракула віддав Мультани в довічне підданство Туреччини. Вже в 1461 він порушив договір і заключив договір з Угорщиною . В цей час Владу належали замки Кілія і Білгород, які в 1462 взяв в облогу Степан Великий маючи намір приєднати Мультани до Молдови, в той час коли війною на Букорощ йшов Мехмед II. Султан Мехмед II на противагу сподіванням Степана Великого, посадив в Мультанах свого ставленника — Раду.

У розправі з Цепешем допоміг випадок. У 1462 році турки знову напали на Волощину. Влад не встиг зібрати військо і потрапив в облогу в замку Поенери. Він зумів вислизнути з фортеці, намагаючись добути підкріплення, але запізнився. Турки захопили замок і повністю зруйнували його. Молода дружина Влада, не бажаючи потрапити в полон, викинулась з башти.

У Влада лишився один шлях до порятунку — на захід, в Угорщину. Проте король Дан зразу ж посадив його у в'язницю. Дванадцять років Влад пробув у полоні. Приборкавши свою гординю і керуючись політичними міркуваннями, прийняв католицизм. Повіривши у покірність полоненого, король звільнив його і дав згоду на шлюб зі своєю небогою, а також дозволив набрати військо, щоб знову зайняти престол Волощини.

Восени 1476 року Влад повернувся на батьківщину на чолі загону угорських найманців. Але війська волоських бояр розгромили його дружину. Волоські бояри вимагали видачі Влада, і угорський король не став його захищати. Дізнавшись, що король погодився видати його, Цепеш втік і, як лицар, загинув у бою. Бояри, знайшовши тіло Дракула, порубали його на шматки і розкидали довкола. Ченці Снагівського монастиря, які пам'ятали щедрість покійного, зібрали рештки тіла і поховали його.

Політика[ред.ред. код]

Влад III проводив політику планомірного очищення суспільства від «асоціальних елементів». Суд був простим і швидким: волоцюг і злодіїв чекали вогнище або плаха. Це ж чекало і на циган, ненадійних людей та конокрадів. Справедливе покарання наздоганяло кожного, хто робив злочин, незалежно від національності і соціального становища. Природно, що такий сильний правитель мав безліч ворогів. Тому і ввійшов він в історію під прізвиськом Цепеш, що в перекладі означає «садити на палю». Це був його улюблений метод покарання, з допомогою якого він вершив не тільки внутрішню, а й зовнішню політику.

Проте серед простого люду Влад був популярним — ворогував з боярами і перемагав у боях з ненависними і могутніми ворогами — турками. Його підтримувало також християнське духовенство, як свого вірного захисника.

Влад Цепеш і зараз вважається однією з визначних історичних осіб національного руху Румунії. Румунські історики та літературознавці вважають його жертвою історичної несправедливості. Вони вважають, що з легкої руки романіста Брема Стокера на Цепеша звели наклеп і зганьбили його ім'я перед усім світом.

Образ у мистецтві[ред.ред. код]

Літературний образ Влада Дракули[ред.ред. код]

У XIX столітті із легендою про графа Дракулу познайомився ірландський письменник Брем Стокер. На створення роману надихнула його ця страшна легенда, яку було доповнено матеріалами хронік. У 1897 році він створив пригодницький роман «Дракула».

Образ героя роману — графа Дракули — вже більше століття хвилює читачів. Цікавість до нього не згасає, судячи з численних перевидань цієї книги і з багатьох літературних та кінематографічних варіацій на цю тему. Але мало хто знає про життя справжнього Дракули (Стокер змінив прізвище Дракул на ім'я Дракула), приймаючи за історичні достовірні відомості художній образ, створений письменником та його багатьма послідовниками.

Кінематограф[ред.ред. код]

Загальна кількість стрічок, сюжет яких так чи інше базувався на легенді про найпопулярнішого у світі вампіра давно сягнула 140.[1] Найперший фільм було відзнято ще 1931 року Тодом Броунінгом. 1979 року за однойменним романом Брема Стокера Джон Бедхем зняв фільм «Дракула» із Монікою Белуччі та Гері Олдменом у головних ролях. 1992 року Френсіс Форд Коппола запропонував свій варіант екранізації книги Стокера. Сценарій до цієї стрічки написав сам Джеймс В. Харт.

Музика[ред.ред. код]

Румунський композитор Ґеорґе Думітреску написав оперу, присвячену Владу Цепешу.

Галерея[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]