Вулиця Волошина (Львів)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Вулиця Волошина
Львів
Місцевість Центр
Район Галицький
Назва на честь Августина Волошина
Колишні назви
Жепінського, Коральницька, Коралленштрассе, Коральницька, Десняка
польського періоду (польською) Rzepińskiego, Koralnicka
радянського періоду (українською) Коральницька, Десняка
радянського періоду (російською) Коральницкая, Десняка
Загальні відомості
Протяжність 120 м
Координати початку 49°50′11″ пн. ш. 24°01′51″ сх. д. / 49.836472° пн. ш. 24.031000° сх. д. / 49.836472; 24.031000Координати: 49°50′11″ пн. ш. 24°01′51″ сх. д. / 49.836472° пн. ш. 24.031000° сх. д. / 49.836472; 24.031000
Координати кінця 49°50′08″ пн. ш. 24°01′53″ сх. д. / 49.835583° пн. ш. 24.031611° сх. д. / 49.835583; 24.031611
поштові індекси 79005[1]
Транспорт
Рух односторонній
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура
Будівлі № 2—8
Поштові відділення ВПЗ № 5 (вул. Мартовича, 2)[1]
Забудова класицизм[2]
Зовнішні посилання
У проєкті OpenStreetMap r2843869
Мапа
Мапа
CMNS: Вулиця Волошина у Вікісховищі

Вулиця Воло́шина — вулиця у Галицькому районі міста Львів, у межах історичного центру, що сполучає вулиці Джохара Дудаєва та Омеляна Поповича.

Історія[ред. | ред. код]

Виникла у середині XIX століття, не пізніше 1853 року отримала назву Жепінського, у 1871 році її було перейменовано на Коральницьку, адже на ній, у будинку № 2 провадили торгівлю коралями Томаш та Ромуальд Турасєвичі (протягом німецької окупації вулиця називалася Коралленштрассе). У 1946 році, за радянських часів, отримала назву Десняка, на честь радянського письменника Олекси Десняка. Сучасна назва — з 1991 року, на честь політичного та релігійного діяча Закарпатської України Августина Волошина[3][4].

Забудова[ред. | ред. код]

З непарного боку на вулицю Волошина виходять тильні фасади будинків, приписаних до проспекту Шевченка, що пролягає паралельно. З парного боку вулиця забудована типовими дво- та триповерховими чиншовими кам'яницями, зведеними у 1890-х роках.

Будинки[ред. | ред. код]

№ 1 — житловий будинок, в якому до 1939 року розташовувалося англійське консульство. Нині цієї адреси не існує[2].

№ 2 — наріжна триповерхова чиншова кам'яниця (інша адреса — вул. Дудаєва, 3) збудована наприкінці XIX століття, в оздобленні якої переважають елементи ренесансного декору. Будинок має дві фасадних стіни: довшу від вул. Дудаєва, коротшу — від вул. Волошина. Основне декоративне скульптурне оздоблення будинку зосереджене в обрамленні вікон та вхідних брам. За часів Польської республіки у внутрішньому подвір'ї будинку містилася фабрика парфумів Айзенберґа[2]. В будинку мешкав Роман Дзеслевський, перший у Львові професор електротехніки (викладав у Львівській політехніці), депутат Галицького сейму.

№ 4 — триповерхова чиншова кам'яниця. На першому поверсі будинку містилися Спілка польських журналістів та фотоательє Єґера[2].

№ 6 — триповерхова чиншова кам'яниця. У міжвоєнний період власником кам'яниці був Александер Ельстер. В будинку містилася фабрика ковдр та матраців А. Петрушевського[5].

№ 8 — триповерхова чиншова кам'яниця. У міжвоєнний період в будинку містилася перукарня Цукерканделя[2].

На вулицю Августина Волошина виходять тильні фасади будинків, приписаних до проспекту Шевченка. Так, Почесне консульство Австрійської республіки у Львові має адресу — проспект Шевченка, 26, але головний вхід до дипломатичної установи розташований на вулиці Волошина[2].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Знайти поштовий індекс. ukrposhta.ua. Укрпошта. Архів оригіналу за 4 жовтня 2021. Процитовано 18 липня 2021.
  2. а б в г д е 1243 вулиці Львова, 2009, с. 118.
  3. Довідник перейменувань вулиць і площ Львова, 2001, с. 14.
  4. Імена видатних людей у вулицях Львова, 2001, с. 27.
  5. Księga adresowa Małopolski…: rocznik 1935/1936… — S. 100, 101.

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]