Вулиця Поповича (Львів)
| Вулиця Поповича Львів | |
|---|---|
 Вигляд на вул. Поповича у напрямку до пр. Шевченка | |
| Місцевість | Історичний центр Львова |
| Район | Галицький |
| Назва на честь | Омеляна Поповича |
| Колишні назви | |
| Гончарська нижча, Огродова, Лелевеля, Ерікаштрассе, Лелевеля, Верещагіна | |
| польського періоду (польською) | Garncarska niższa, Ogrodowa, Lelewela |
| радянського періоду (українською) | Лелевеля, Верещагіна |
| радянського періоду (російською) | Лелевеля, Верещагина |
| Загальні відомості | |
| Протяжність | 235 м |
| Координати початку | 49°50′08″ пн. ш. 24°01′53″ сх. д. / 49.8355583° пн. ш. 24.0315611° сх. д.Координати: 49°50′08″ пн. ш. 24°01′53″ сх. д. / 49.8355583° пн. ш. 24.0315611° сх. д. |
| Координати кінця | 49°50′03″ пн. ш. 24°01′45″ сх. д. / 49.8344111° пн. ш. 24.0292917° сх. д. |
| поштові індекси | 79005[1] |
| Транспорт | |
| Рух | односторонній |
| Будівлі, пам'ятки, інфраструктура | |
| Будівлі | № 5, 6, 6а, 7—10, 13, 15, 17[2] |
| Архітектурні пам'ятки | кам'яниці № 3, 5, 7, 9[3] |
| Поштові відділення | ВПЗ № 5 (вул. Мартовича, 2)[1] |
| Забудова | класицизм, історизм, конструктивізм[4] |
| Зовнішні посилання | |
| У проєкті OpenStreetMap | пошук у Nominatim |
| Мапа | |
Ву́лиця Попо́вича — вулиця у Галицькому районі міста Львова, що сполучає вулиці Августина Волошина та Глібова, утворюючи перехрестя з вулицями Григоровича та Мартовича.
Історія[ред. | ред. код]
Вулиця утворилася під час «глобального» впорядкування Львова на початку «ери» місцевого самоврядування. Відома від 1863 року, як вулиця Гончарська нижча[5]. Від 1871 року — Оґродова[6]. 1885 року — вулиця Лелевеля[7], на честь польського історика та політичного діяча-демократа, одного з організаторів польського листопадового повстання Йоахима Лелевеля. Під час німецької окупації, від листопада 1941 року вулиця мала назву — Ерікаштрассе[8]. У повоєнні часи вулиці не надовго повернули передвоєнну назву — вулиця Лелевеля[9] і вже 1950 року вулиця була перейменована на вулицю Верещагіна[10], на честь російського художника-баталіста Василя Верещагіна. Сучасна назва від 1993 року — вулиця Поповича[11], на честь українського педагога, публіциста, громадського та політичного діяча Буковини кінця XIX — першої чверті XX століть Омеляна Поповича[12].
Забудова[ред. | ред. код]
В архітектурному ансамблі вулиці Поповича переважають класицизм, історизм та конструктивізм[4]. Декілька будинків на вулиці внесено до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення м. Львова.
№ 2 — триповерхова кам'яниця, споруджена у XIX столітті. У міжвоєнний період в будинку містилися редакції польських часописів «Ґазета торгова щоденна»[13] та «Ранковий кур'єр»[14]. Нині в будинку містяться організації, що надають юридичні та адвокатські послуги, контора арбітражних керуючих та центр косметології і краси «Айдермік». У 1902—1905 роках в будинку мешкала театральна акторка Львівської опери Ірена Сольська (1875—1958)[15].
№ 3 — триповерхова кам'яниця, споруджена у XIX столітті. Будинок внесено до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 53-м[3].
№ 5 — триповерхова кам'яниця, споруджена у XIX столітті на розі сучасних вулиць Поповича та Мартовича. За Польщі в будинку містився промислово-торговельний дім «Терма». Нині в будинку містяться офіси низки компаній, зокрема, ПП «5 елемент-Захід», сервісний центр «Західний вектор», офіційне представництво «Empire State Capital Partners». Будинок внесено до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 54-м[3].
№ 5а — триповерховий житловий будинок. На початку XX століття власником будинку був промисловець Гедеон Ґедройц[16]. У міжвоєнний період в будинку містилася Малопольська спілка вирощування насіння «Еліта». Мешкав професор історії освіти та шкільництва Львівського університету Станіслав Лемпицький[17].
№ 5б — чотириповерховий житловий будинок. У партері будинку нині міститься салон-перукарня «Бриз».
№ 6 — двоповерховий житловий будинок, споруджений у 1860—1870-х роках на розі сучасних вулиць Поповича та Мартовича. На початку XX століття в будинку мешкав власник місцевої друкарні Бернард Мюллер, дружина якого видавала журнал «Кухня і здоров'я»[18]. На початку вересня 2020 року виконавчий комітет ЛМР погодив детальний план території в межах вулиць Мартовича, Григоровича і Дудаєва, що передбачає знесення будинку на вулиці Поповича, 6 та будівництво на його місці п'ятиповерхового житлового будинку з вбудованим підземним паркінгом[19].
№ 6а — триповерхова кам'яниця, споруджена у XIX столітті. На земельній ділянці між будинками № 6-А та № 8 від радянських часів був пункт приймання склотари та близько двадцяти приватних гаражів, а поряд розташоване бомбосховище. 2015 року на ділянці мав повстати шестиповерховий житловий будинок з вбудованими автостоянками та офісними приміщеннями. Через відсутність дозволів на початок будівельних робіт, низку порушень будівельних норм забудовником та протест мешканців навколишніх будинків спорудження новобуду було заборонено. Нині ділянка, огороджена металевим парканом, стоїть пусткою[20].
№ 7 — триповерхова кам'яниця, споруджена у XIX столітті. На початку XX століття власником будинку була Катажина Трусь[21]. В будинку мешкали архітектор Антоній Грущак, артист театру Ежі Риґер[22]. Будинок внесено до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 55-м[3].
№ 8 — триповерхова кам'яниця, споруджена у XIX столітті. У 1910—1920 роках в будинку мешкав польський бібліотекар, письменник, публіцист, культурний діяч Вітольд Белза[pl][23].
№ 9 — триповерховий будинок, споруджений у 1908 році за проєктом архітектора Адама Опольського для потреб приватної чоловічої школи імені святого Юзефа. Школа була заснована Згромадженням шкільних братів салезіанів, які також займалися благочинністю й опікою над шкільними закладами та будинками дитини. Це була перша школа салезіанів у Польщі та Галичині[24]. У 1950-х роках — середня школа № 54 міського відділу народної освіти[25]. Нині тут юридичний факультет Львівського державного навчально-наукового інституту сталого розвитку імені В'ячеслава Чорновола Національного університету «Львівська політехніка». Будинок внесений до реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 1205-м[3]. Виконавчий комітет Львівської міськради 7 грудня 2018 року дозволив ТзОВ «Інститут соціальних технологій» провести ремонтно-реставраційні роботи у пам'ятці архітектури для влаштування на горищі будівлі додаткового поверху[24].
№ 17 — триповерхова кам'яниця, споруджена у XIX столітті. В будинку мешкали польський історик, багатолітній директор Національної бібліотеки імені Оссолінських у Львові Войцех Кентшинський[26] та польський славіст, бібліотекар, бібліограф, від 1920 року — куратор та директор Національної бібліотеки імені Оссолінських у Львові Владислав Тадеуш Вислоцький[pl][27].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Знайти поштовий індекс. ukrposhta.ua. Укрпошта. Архів оригіналу за 4 жовтня 2021. Процитовано 15 липня 2021.
- ↑ Знайти адресу. ukrposhta.ua. Укрпошта. Архів оригіналу за 25 грудня 2022. Процитовано 26 листопада 2022.
- ↑ а б в г д Список будинків — пам'яток архітектури м. Львова. pomichnyk.org. Архів оригіналу за 17 січня 2021. Процитовано 31 травня 2021.
- ↑ а б 1243 вулиці Львова, 2009, с. 117.
- ↑ Довідник перейменувань вулиць і площ Львова, 2001, с. 104.
- ↑ Довідник перейменувань вулиць і площ Львова, 2001, с. 114.
- ↑ Довідник перейменувань вулиць і площ Львова, 2001, с. 110.
- ↑ Довідник перейменувань вулиць і площ Львова, 2001, с. 103.
- ↑ Довідник перейменувань вулиць і площ Львова, 2001, с. 84.
- ↑ Довідник перейменувань вулиць і площ Львова, 2001, с. 77.
- ↑ Довідник перейменувань вулиць і площ Львова, 2001, с. 49.
- ↑ Імена видатних людей у вулицях Львова, 2001, с. 103.
- ↑ Ilustrowany informator miasta Lwowa… — S. 14.
- ↑ Ilustrowany informator miasta Lwowa… — S. 15.
- ↑ Ірена Сольська, зірка театру та легенда сецесійного Львова. zaxid.net. Zaxid.net. Архів оригіналу за 26 січня 2021. Процитовано 16 грудня 2020.
- ↑ Skorowidz adresowy król. stoł. miasta Lwowa…rok 1910… — S. 197.
- ↑ Skład Towarzystwa Naukowego we Lwowie. lwow.home.pl (пол.). Архів оригіналу за 30 листопада 2014. Процитовано 19 вересня 2020.
- ↑ Skorowidz adresowy król. stoł. miasta Lwowa…rok 1910… — S. 627.
- ↑ Рой В. (7 вересня 2020). Депутати погодили будівництво 5-поверхового будинку на місці двоповерхівки у центрі Львова. portal.lviv.ua. Львівський портал. Архів оригіналу за 6 березня 2021. Процитовано 19 вересня 2020.
- ↑ У центрі Львова споруджують чергового монстра, руйнуючи бомбосховище. portal.lviv.ua. Львівський портал. 9 липня 2015. Архів оригіналу за 7 грудня 2019. Процитовано 19 вересня 2020.
- ↑ Skorowidz adresowy król. stoł. miasta Lwowa…rok 1910… — S. 481.
- ↑ Skorowidz adresowy król. stoł. miasta Lwowa…rok 1910… — S. 231.
- ↑ Księga adresowa Król. stoł. miasta Lwowa… — S. 22.
- ↑ а б Приватна компанія отримає додатково 600 кв. м у пам'ятці архітектури, влаштувавши на горищі другий поверх. zik.ua. ZIK. 7 грудня 2018. Архів оригіналу за 8 грудня 2018. Процитовано 19 вересня 2020.
- ↑ Львов: справочник, 1949, с. 121.
- ↑ Księga adresowa Król. stoł. miasta Lwowa… — S. 149.
- ↑ Księga adresowa Król. stoł. miasta Lwowa… — S. 339.
Джерела[ред. | ред. код]
- Громов С. Імена видатних людей у вулицях Львова. — Львів : НВФ «Українські технології», 2001. — 172 с. — ISBN 978-617-629-077-3.
- Ілько Лемко, Михалик В., Бегляров Г. 1243 вулиці Львова (1939—2009). — Львів : Апріорі, 2009. — С. 117. — ISBN 978-966-2154-24-5.
- Львов: справочник / сост. Г. Гербильский и др.; общ. ред. Б. К. Дудыкевич. — Львів : Вільна Україна, 1949. — 200 с. (рос.)
- Мельник Б. В. Покажчик сучасних назв вулиць і площ Львова // Довідник перейменувань вулиць і площ Львова. XIII—XX століть. — Львів : Світ, 2001. — 128 с. — ISBN 966-603-115-9.
- Мельник І. В. Вулиці Львова. — Харків : Фоліо, 2017. — С. 232. — ISBN 978-966-03-7863-6.
- Ilustrowany informator miasta Lwowa: ze spisem miejscowości województwa lwowskiego: na rok 1939. — Lwów, 1939. — 146 s. (пол.)
- Księga adresowa Król. stoł. miasta Lwowa: rocznik dziewiętnasty, 1916. — Lwów: wydawca Franciszek Reicman, 1915. — 440 s. (пол.)
- Skorowidz adresowy król. stoł. miasta Lwowa. Rocznik 2. Rok 1910. — Lwów, 1909. — 904 s. (пол.)
Посилання[ред. | ред. код]
- Проєкт «Вулиці Львова»: вулиця Поповича O. lvivcenter.org. Центр міської історії Центрально-Східної Європи. Процитовано 19 вересня 2020.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) - Nowe nazwy ulic. — Anegdota. — Skandal w high-life'ie londyńskim. zbruc.eu (пол.). Збруч. 21 лютого 1888. Процитовано 19 вересня 2020.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
| ||||||||||||||