Площа Галицька (Львів)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Площа Галицька
Lviv-prapor Alex K.png Львів
Площа Галицька і пам'ятник Данилу Галицькому
Площа Галицька і пам'ятник Данилу Галицькому
Місцевість Історичний центр Львова
Район Галицький
Координати 49°50′22″ пн. ш. 24°01′56″ сх. д. / 49.8395111° пн. ш. 24.0324750° сх. д. / 49.8395111; 24.0324750
Транспорт
Покриття бруківка
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура
Пам'ятники Данилу Галицькому

Площа Га́лицька — площа у Львові. Розташована в центрі міста, в межах Галицького району.

У плані Галицька площа нагадує літеру Т, верх якої впирається у площу Соборну, а ніжка — у площу Міцкевича. Будинки, фасади яких виходять на північну сторону площі, належать до вулиці Валової та Галицької.

Історія[ред.ред. код]

Утворилася перед Галицькою брамою ще в XIII ст. — від неї розходилися шляхи на Галич, Глиняни й до карпатських перевалів та соляних копалень. Перед брамою була незабудована площа, при якій починалась осада ремісників та гостинних домів, яку називали Під Сторожею. У сучасному вигляді площа утворилася наприкінці XVIII ст, коли стали розбирати міські фортифікації.

Будівлі[ред.ред. код]

На місці колишнього оборонного рову за Галицькою брамою постала кам'яниця, приписана під № 20 до вул. Галицької. Незважаючи на кілька перебудов, кам'яниця зберегла елементи стилю, сходову клітку та планування першої половини XIX ст. Ріг будинку від площі Галицької зрізаний, на рівні другого поверху у ніші встановлена фігурка Архангела Михаїла.

Навпроти цієї кам'яниці на самій площі при вул. Валовій стояли три невеличкі будинки під конскрипційними номерами 408, 410, 411. Ці будинки розібрали бл. 1890 року. До того часу на площі, де тепер стоїть пам'ятник королю Данилові на коні, був Галицький базар, який у 1892 році перенесли на територію саду за колишнім палацом Бєльських і Коморовських. Будівничий львівських парків Арнольд Рерінґ заклав у 1893 році на колишній торговиці сквер, довкола якого почали виростати нові кам'яниці.

Монументальні будівлі № 7 та № 9 спорудили на вулиці Валовій у 1909—1911 рр. на замовлення доктора Теодора Баллабана й Товариства взаємного кредиту за проектами Альфреда Захаревича та Юзефа Сосновського у стилі модної тоді раціональної сецесії. Їхні фасади прикрашають масивні рельєфні постаті роботи Зиґмунта Курчинського. Нещодавно будинки перекрили блискучою оцинкованою бляхою, після чого ці сірі споруди стали ще похмурішими. З ними контрастує постсецесійно-неоготична кам'яниця № 11, збудована в 1909—1910 рр. за проектом Артура Шлеєна для Сабіни Фрідлер. Середньовічні лицарі на фасаді тримають геральдичні щити з гербами Королівського столичного міста Львова та королівства Галичини і Володимирії.

Ще в 1888 р. за проектом Вінцентія Кузневича збудували кам'яницю з круглою наріжною банею для москвофільського Общества ім. Миколая Качковського на розі площі Галицької № 6 і вул. Валової № 14, на першому поверсі якої нині поштове відділення.

Сусідня кам'яниця № 7 на Галицькій площі була споруджена в 1902 році. Хоча тоді до Львова вже прийшла мода на сецесію, архітектор чеського походження Карел Боублік спроектував будинок в історичному стилі з елементами маньєризму та бароко. Його фасади вдало доповнюють фронтон костелу Св. Андрія отців Бернардинів (тепер Чину Святого Василія Великого). При площі Галицькій № 7 до 1934 року перебувала кав'ярня «Центральна», в якій збирались на початку ХХ ст. поети «Молодої музи». Раніше на цьому місці стояла «Бойківська кам'яниця», де мешкали бойки, які привозили свої товари на Галицький базар. У цьому домі знаходили тимчасовий притулок вихідці з Бойківщини, які прибували до Львова на навчання. Зупинявся тут також Іван Франко.

Навпроти пам'ятника королю Данилові, з другого боку Галицької площі, стоїть фонтан. До війни його прикрашала скульптура Світезянки (німфи озера Світязь, героїні поеми Адама Міцкевича), яку в 1880 році створив Тадеуш Блотницький. А в XVI—XVIII ст. на цьому місці стояв невеликий дерев'яний костел Святого Хреста. Цей дерев'яний костелик горів при облогах Львова, а у спокійніші часи завжди відбудовувався.

За костелом у XVIII ст. збудували палац Бесядецьких, який тепер має адресу — площа Галицька, 10. Вперше мурований палац на цьому місці спорудив у 1730-х рр. доктор медицини, райця міста Львова Карло Ґарані. Після смерті доктора його нащадки продали садибу коронному ловчому (мисливцеві) Антонові Бєльському, який доручив перебудувати палац французькому капітанові П'єру Ріко де Тіррґею. Перебудову завершили до 1760 року, але вже в 1780-му Бєльський здійснює реставрацію палацу за проектом архітектора П'єра Дені Ґібо і наступного року продає палац. Потім палацом володіли представники родин Винницьких, Мнішеків, Потоцьких, Коморовських, Бесядецьких. Палац використовувався не лише як резиденція. Деякий час тут містилась пошта, а з 1839 року у великій залі проводились контракти. Одне з приміщень палацу використовували як каплицю для православної громади міста. Наприкінці XIX ст. палац перейшов у власність міста і в ньому розмістилась торгово-промислова палата.

Нинішній вигляд палацу був наданий будівлі під час реставрації 1935 року, після якої планувалося створити тут музей. Донедавна в палаці містилась Львівська обласна бібліотека ім. Я. Галана. Нині його господарем став ЛНУ ім. Івана Франка, який зайнявся капітальною реставрацією споруди.

До Галицької площі належать дві вузькі кам'яниці №№ 12 та 13, за якими починається вулиця Князя Романа, що колись була продовженням вулиці Галицької. Дім № 12 з трьома вікнами на поверхах неначе перенесли з Львівського ринку. Сусідню кам'яницю (№ 13) капітально перебудували в 1930-х рр. Раніше цей дім мав номер 12а (ще один спосіб оминути нещасливе число 13) і належав відомому фотографу Давиду Мазуру, який у 1911 році переніс сюди свій фотосалон з вулиці Пекарської, 11. На четвертому поверсі кам'яниці розташовувалося засклене, неначе оранжерея, ательє для фотографування при натуральному верхньому освітленні.

Між будинками № 14 та № 15 починається вулиця Нижанківського. До 1963 року її відрізок при площі Галицькій вважався окремою вулицею, яка називалася Кривою. Тепер колишня Крива, затиснена між високим мурами і прикрита від площі Галицької та площі Міцькевича трьома біґбордами, навіть у сонячні дні перебуває у напівтемряві. З цієї вузької вулички-щілини (завширшки 3,5 м) можна через бічну браму зайти на подвір'я кам'яниці при площі Галицькій, 15. У цьому дворі за радянських часів спорудили котельню з високим металевим комином. Щоби потрапити до неї, треба спуститися сходами з рожевого теребовлянського каменю. На кожній сходинці можна побачити ще не затерті літери єврейського письма. Для сходів використано плити з могил єврейського цвинтаря. Комуністична влада не поступалася гітлерівцям у справі вандалізму. Плити з мацев та хрести зі стрілецьких могил у 1950—1970 рр. часто використовували для мощення доріг, мурування сходів та фундаментів.

Сама кам'яниця № 15 при площі Галицькій на розі Академічної (тепер проспекту Шевченка) була збудована в 1872 році для Галицького акціонерного іпотечного банку за проектом Філіпа Покутинського. Це один з перших у Львові зразків неоренесансу, який став досить поширеним в оздоблені львівських кам'яниць у 1870—1890-х рр. На розі кам'яниці до 1990-х рр. був вхід до касового залу кінотеатру «Україна», тоді одного з найпрестижніших у Львові.

Пам'ятник Данилу Галицькому[ред.ред. код]

У 2001 році на площі поставили кінний пам'ятник королю Данилу Галицькому, який створили скульптори Василь Ярич та Роман Романович, архітектор Ярема Чурилик. Король Данило сидить на коні без корони, яка, разом з тризубом, прикріплена до постаменту під копитами. На чотири сторони світу споглядають леви в кутах постаменту та грифони на сідлі вершника.

Література[ред.ред. код]

  • Мельник Ігор. Львівські вулиці і кам'яниці, мури, закамарки, передмістя та інші особливості Королівського столичного міста Галичини — Львів: Центр Європи, 2008. — 384 с.: 330 іл. ISBN 978-966-7022-79-2

Посилання[ред.ред. код]