Георг фон Пурбах
| Георг фон Пурбах | |
| Georg von Peuerbach | |
| Народився | 30 травня 1423 Пурбах |
|---|---|
| Помер | 4 квітня 1461 (37 років) Відень |
| Місце проживання | Відень |
| Галузь наукових інтересів | астрономія, астрологія, математика |
| Заклад | Віденський університет |
| Alma mater | Віденський університет |
| Вчене звання | професор |
| Відомі учні | Реґіомонтан |
Георг фон Пурбах (нім. Georg von Peuerbach; 30 травня 1423, Пурбах біля Лінца — 4 квітня 1461, Відень) — австрійський астроном і математик, старший товариш і вчитель (від 1452) Реґіомонтана.
Життєпис [ред.]
Георг фон Пурбах вступив до Віденського університету навесні 1446, у доволі пізньому віці 23 роки. Видатні здібності дозволили йому через півтора роки стати бакалавром, двома роками пізніше — ліціенатом, а в лютому 1453 він був удостоєний ступеня магістра. Його вчителем математики був, ймовірно, Йоганн Гмунден. Під час навчання Пурбах кілька років провів у Німеччині, Франції та Італії. Вивчав астрономію в Римі, Феррарі, Болоньї, Падуї. В Італії Пурбах познайомився з Миколою Кузанський і Джованні Бьянкіні. Повернувшись на батьківщину, Пурбах деякий час перебував у вельми скрутному матеріальному становищі, поки не став придворним астрологом. Незабаром, з 1450 посів посаду професора математики і астрономії Віденського університету, де читав лекції як з астрономії і математики, так і з гуманітарних предметів.
В 1453/54 році Пурбах прочитав свій перший курс з теорії руху планет. За змістом курс являв собою основи геоцентричної теорії Клавдія Птолемея. Вчення про прецесії викладалося тут не за «Альмагестом» Птолемея, а за «Сабейським зиджем» ал-Баттані. Лекції Пурбаха супроводжувалися демонстрацією креслень і схем, а також просторових моделей. Вони мали величезний успіх і багато разів переписувалися вручну — збереглися численні їхні копії. За цими лекціями Пурбах склав навчальний посібник, де першим в Західній Європі виклав птолемеєву теорію епіциклів. Реґіомонтан видав його в 1472 під назвою «Нова теорія планет» (Theoricae Novae Planetarum), після чого протягом майже двох століть він був одним з найпопулярніших посібників з астрономії: до 1653 вийшло не менше 60 його видань на латині, а також у перекладі на ряд інших мов.
У 1456-1461 разом з Реґіомонтаном виконав багато спостережень затемнень, комет та сонячних висот, в ході яких було відмічено, що "Альфонсові таблиці" дають помилку в кілька градусів. Пурбах склав допоміжні таблиці для складання астрономічних щорічників, написав підручник арифметики «Веселий курс з алгоритму». Він склав також «Трактат про пропозиції Птолемея про синуси і хорди», в якому тригонометрія хорд Птолемея порівнювалася з тригонометрією синусів. До трактату додавалися таблиці синусів з кроком в 10' і з радіусом тригонометричного кола 6000 одиниць. Пурбах приділяв велику увагу устрою сонячних годинників і астрономічних інструментів; результати цих занять він висвітлив у лекціях (1458) і в ряді рукописів.
У 1456 Пурбах спостерігав велику комету, яка пізніше була ототожнена з кометою Галлея. У роботі Пурбаха, присвяченій цим спостереженням, зроблена спроба визначити розміри комети і її віддалення від Землі. У своїх розрахунках Пурбах виходив з того, що комету слід віднести до «підмісячного світу». Він прийшов до висновку, що відстань до комети перевищувало 1000 миль, а довжина - 80 миль; втім, ці оцінки занадто грубі, тому що вони менші реальних розмірів в десятки і сотні тисяч разів.
Спільно з Реґіомонтаном працював над перекладом праць Клавдія Птолемея, в результаті чого в 1473 було опубліковано "Короткий виклад великого твору Птолемея". Пурбах спочатку мав у своєму розпорядженні текст «Альмагеста» Птолемея в перекладі Герарда Кремонського. Він поставив перед собою завдання підготувати скорочений текст цього твору, який можна було б використовувати в навчальних цілях. Грецький текст «Альмагеста» був наданий у його розпорядження кардиналом Віссаріоном. Цю роботу Пурбах довів до VI книги, а завершена вона була Реґіомонтаном і опублікована у Венеції в 1496 після смерті останнього під назвою «Епітома Альмагеста Птолемея» (Epitome in Ptolemaei Almagestum).
Пурбах займався також астрономічними спостереженнями і виготовленням астрономічних інструментів. Зокрема, винайшов вимірювальний прилад (так званий геометричний квадрат), по суті заміняв відсутні в той час таблиці тангенсів. Він розробив інструменти для визначення молодиків і повних місяців, інструмент для визначення висоти і декілька видів сонячного годинника, котрі широко застосовувалися до XVIII століття. У 1451 році він сконструював годинник для собору Святого Стефана у Відні, який і зараз можна бачити на південному контрфорсі хорів.
На честь Пурбаха названий кратер на Місяці.
Праці [ред.]
- Sex primi libri epitomatis Almagesti, completed by Regiomontanus (Venice, 1496; Basel, 1543; Nuremberg, 1550);
- Tractatus Georgii Peurbachii Super Propositiones Ptolemaei de Sinubus & Chordis. Norimbergae 1541, Online-Ausgabe der Sächsischen Landesbibliothek - Staats- und Universitätsbibliothek Dresden
- Georgii Purbachii ... Dispositiones Motuum Coelestium, Quas Theorias Planetarum vocant. Wittebergae 1653, Online-Ausgabe der Sächsischen Landesbibliothek - Staats- und Universitätsbibliothek Dresden
- Quadratu(m) Geometricu(m) prae clarissimi Mathematici Georgij Burbachij. Nurenberge 1516, Online-Ausgabe der Sächsischen Landesbibliothek - Staats- und Universitätsbibliothek Dresden
- Scripta Clarissimi Mathematici M. Ioannis Regiomontani. Norimbergae 1544, Online-Ausgabe der Sächsischen Landesbibliothek - Staats- und Universitätsbibliothek Dresden
Література [ред.]
- И.Г. Колчинский, А.А. Корсунь, М.Р. Родригес (1977). «Пурбах (Пёйербах) Георг». Астрономы (Биографический справочник) [Астрономи (Біографічний довідник)] (російською). на сайте Астронет. Київ: «Наукова думка».
- Белый Ю. А. Иоганн Мюллер (Региомонтан). 1436-1476. М.: Наука, 1985.
- Aiton E. J. Peurbach's 'Theoricae novae planetarum', Osiris, 3, 1987, p. 4-43.
- Dobrzycki J., Kremer R. L. Peurbach and Maragha astronomy? The 'Ephemerides' of Johannes Angelus and their implications. Journal for History of Astronomy, 27, 1996, p. 187-237.
- Langermann T. Y. Peurbach in the Hebrew tradition. Journal for History of Astronomy, 29, 1998, p. 137-150.
