Глушко Валентин Петрович
Глушко́ Валенти́н Петро́вич (2 вересня 1908, Одеса—10 січня 1989, Москва) — академік АН УРСР (1958) та АН СРСР, інженер, великий радянський вчений в галузі ракетно-космічної техніки, основоположник російського рідинного ракетного двигунобудування. Творець багаторазового ракетно-космічного комплексу «Енергія» — «Буран». 1994 року його ім'я отримав кратер на видимому боці Місяця. Також на його честь названо астероїд 6357 Глушко.
Біографія [ред.]
У 1919 році зарахований до Реальне училище імені св. Павла (перейменоване в IV профтехшколу «Метал» ім. Троцького). Закінчив її в 1924 році. З 1923 по 1930 роки листувався з К. Е. Ціолковським.
У 1924 році отримує диплом про закінчення профтехшколу. Ще 1924 року (в 16-річному віці) В.Глушко опублікував в одеських «Известиях…» розвідку під назвою «Завоювання Землею Місяця». Через два роки з'являється його стаття «Станції поза Землею», в якій обґрунтовує необхідність створення орбітальної станції — супутника Землі. Ще під час навчання в університеті В.Глушко розробляє ідею теоретичних та експериментальних досліджень конструкції геліоракетоплана і розпочинає проектування космічного корабля, що використовуватиме для польоту сонячну енергію. 15 травня 1929 зарахований до штату Газодинамічної лабораторії. У 1930 році розроблена конструкція і розпочато виготовлення першого вітчизняного рідинного ракетного двигуна ОРМ-1. Одночасно Глушко в якості компонентів ракетних палив запропонував азотну кислоту, розчини в ній азотного тетроксид, перекис водню та ін Їм розроблено і випробувано профільоване сопло, розроблена теплоізоляція камери ракетного двигуна двоокисом цирконію і іншими складами. 1930 року як співробітник Газодинамічної лабораторії, молодий конструктор розробив експериментальний проект ракетного двигуна, започаткувавши нову добу ракетного двигунобудування. У січні 1934 року Глушко був переведений до Москви і призначений начальником сектору РНИИ Наркомату Оборони. У 1933–1934 роках читав курси лекцій у Військово-повітряної інженерної академії ім. М. Є. Жуковського. У грудні 1935 року вийшла у світ книга «Ракети їх пристрій і застосування» під редакцією Г. Е. Лангемака і В. П. Глушка. У 1937 році Глушко опубліковано 7 статей у збірниках наукових праць РНИИ «Ракетна техніка». Член науково-технічної ради РНИИ. У березні 1938 року Глушко був заарештований і по серпень 1939 перебував під слідством внутрішньої тюрми НКВД на Луб'янці і в Бутирській в'язниці. 15 серпня 1939 засуджений Особливою нарадою при НКВС СРСР строком на 8 років, згодом залишений для роботи в техбюро. До 1940 року він працює в конструкторській групі 4-го Спецвідділу НКВС (т. зв. «Шарашці») при Тушинському авіамоторостроітельном заводі № 82. За цей час були розроблені проект допоміжної установки ЖРД на літаках С-100 і Сталь-7. У 1940 році Глушко був переведений до Казані, де він продовжує роботи в якості головного конструктора КБ 4-го Спецвідділу НКВС при Казанському заводі № 16 по розробці допоміжних літакових РРД РД-1, РД-1ХЗ, РД-2 і РД-3. 27 серпня 1944 за рішенням Президії Верховної Ради він був достроково звільнений зі зняттям судимості. Реабілітований у 1956 році.
У грудні 1944 року Глушко призначений головним конструктором ОКБ-СД (Дослідно-Конструкторське Бюро Спеціальних Двигунів), м. Казань. У 1944–1945 роках проведені наземні та льотні випробування РРД РД-1 на літаках Пе-2Р, Ла-7, Як-3 і Су-6. Розробляється трикамерний азотнокіслотно-гасовий РРД РД-3 тягою 900 кг, проведені офіційні стендові випробування РРД РД-1ХЗ з хімічним повторним запалюванням. З липня по грудень 1945 року і з травня по грудень 1946 Глушко знаходиться в Німеччині, де вивчає трофейну німецьку ракетну техніку (в основному — Фау-2) в інституті «Нордхаузен». 3 липня 1946 наказом МАП авіазавод № 456 в Хімках був перепрофільований під виробництво рідинних ракетних двигунів з одночасним перебазуванням на нього колективу ОКБ-СД з Казані. Цим же наказом Глушко був призначений головним конструктором ОКБ-456 (нині — НВО «Енергомаш»). 10 жовтня 1948 проведено успішний пуск ракети Р-1 з РД-100 (копія німецької Фау-2). Проводяться роботи над модифікацією двигуна РД-100 (РД-101-РД-103). 19 квітня 1953 здійснений успішний пуск ракети Р-5 з РД-103.
За результатами випробувань 2 лютого 1956 ракети Р-5М з бойовим ядерним зарядом В. П. Глушко отримав звання Герой Соціалістичної Праці. Надалі під керівництвом Глушко розроблені потужні ЖРД на низькокиплячих і висококиплячих паливах, використовувані на перших щаблях і в більшості других ступіней радянських ракет-носіїв і багатьох бойових ракет. Неповний список включає: РД-107 і РД-108 для РН «Восток», РД-119 і РД-253 для РН «Протон», РД-301, РД-170 для «Енергії» (найпотужніший ЖРД в світі) і багато інші.
На чолі радянської космічної програми [ред.]
У травні 1974 року на підставі листа в ЦК КПРС, підписаного керівними працівниками ОКБ-1 Василь Павлович Мішин за суттєві прорахунки в керівництві ЦКБЕМ і допущені провали в космічній програмі був знятий з поста головного конструктора. Після цього експериментальне відпрацювання ракети-носія «Н-1» була припинена, незважаючи на готовність двох ракет до випробувань. 22 травня 1974 Глушко призначений директором і генеральним конструктором НВО «Енергія», що з'єднав ОКБ, засноване Валентином Петровичем, і КБ, кероване раніше С. П. Корольовим. З його ініціативи були згорнуті роботи по ракеті-носію Н-1, замість якої за його пропозицією і під його керівництвом була створена багаторазова космічна система «Енергія — Буран». Він очолював роботи по вдосконаленню пілотованих космічних кораблів «Союз», вантажного корабля «Прогрес», орбітальних станцій «Салют», створення орбітальної станції «Мир».
В. П. Глушко помер 10 січня 1989 року. За його заповітом тіло було піддано кремації. Похований на Новодівичому кладовищі в Москві
Двигуни В.Глушка стали основою ракетних систем, за допомогою яких СРСР досяг визначальних успіхів в освоєнні Космосу. Разом з С.Корольовим В.Глушко створив балістичні міжконтинентальні ракети та радянські ракетно-космічні системи. На двигунах В.Глушка працюють багаторазові ракетно-космічні комплекси «Енергія», «Буран», космічні кораблі «Восток», ракети-носії «Протон».
Іменем В.Глушка названо кратер на Місяці.
Література [ред.]
- Віталій Абліцов «Галактика „Україна“. Українська діаспора: видатні постаті» — К.: КИТ, 2007. — 436 с.
