Нівхська мова
| Нівхська мова | |
|---|---|
| Нивхгу диф, Ньиғвӈгун | |
| Поширена в | Хабаровський край, Сахалін, |
| Регіон | Росія |
| Носії | 198 (2010) |
| Писемність | кирилиця[1] і Нівхська абеткаd |
| Класифікація | Палеоазійські мови |
| Офіційний статус | |
| Коди мови | |
| ISO 639-3 | niv |
| SIL | niv |
Нівхська мова (заст. гіляцька мова) — мова нівхів. Традиційно нівхську мову відносять до палеоазійських мов. Говорить нею 198 осіб (2010, перепис).
Класифікація та загальна характеристика[ред. | ред. код]
Зв'язки її з іншими мовами остаточно не встановлено. Ряд дослідників припускає, що типологічно й матеріально мова близька до алтайських мов, але єдиної думки щодо цього поки що немає. Нівхська є мовою аглютинативно-синтетичного типу. Іменник має категорії відмінка, числа й присвійності. Прикметника як окремої частини мови немає.
Розповсюдження[ред. | ред. код]
За минуле століття число нівхів було досить стабільним — в 1897 році їх було 4,5 тис. осіб, а в 2002 році — 5,2 тис. осіб. Попри це, відсоток носіїв мови, внаслідок русифікації, серед них впав зі 100 % до 23,3 % за той же період. Великий вплив на мовну ситуацію зробило насильницьке переселення нівхів з маленьких прибережних сіл в більші багатонаціональні поселення на початку 1950-х років. За даними перепису 2002 року, володіння нівхского мовою відзначили 688 осіб, але ці дані відображають лише символічні аспекти функціонування мови (наприклад, «впізнавання» найбільш частотних слів і виразів або наявність в домашній бібліотеці книг нівхською мовою). Нині кількість носіїв мови, що зберегли навички усного та писемного мовлення, — менше сотні осіб на Нижньому Амурі та Сахаліні. Всі носії нівхської мови — білінгви, бо вони вільно володіють і російською мовою. Переважна більшість носіїв — люди 1920-1940-х рр. народження.
Нівхська мова викладається до 3-го класу в кількох школах Сахалінської області і Хабаровського краю. Видаються букварі, підручники та художні твори.
На Сахаліні виходить щомісячна газета «Нивхи диф».
Діалекти[ред. | ред. код]
У нівхській мові розрізняють три основні діалекти:
- східносахалінський,
- північносахалінський
- амурський.
Писемність[ред. | ред. код]
Писемність створена в 1931 році на основі латинської графіки, а в 1953 році переведена на кирилицю.[2]
| А а | Б б | В в | Г г | Ӷ ӷ | Ғ ғ | Ӻ ӻ | Д д |
| Е е | Ё ё | Ж ж | З з | И и | Й й | К к | К’ к’ |
| Ӄ ӄ | Ӄ’ ӄ’ | Л л | М м | Н н | Ӈ ӈ | О о | П п |
| П’ п’ | Р р | Р̌ р̌ | С с | Т т | Т’ т’ | У у | Ў ў |
| Ф ф | Х х | Ӽ ӽ | Ӿ ӿ | Ц ц | Ч ч | Ч’ ч’ | Ш ш |
| Щ щ | ъ | Ы ы | ь | Э э | Ю ю | Я я |
Література нівхською мовою[ред. | ред. код]
В усній народній поетичній творчості нівхів відбито їхні найдавніші уявлення про будову Всесвіту, про природу, відображено життя народу. Писемна література зародилася за часів СРСР. Написано п'єси, публіцистичні твори (збірки «Тайга й тундра», 1928—1933; «Про наше життя», 1929). Найвизначніший представник нівхської літератури — В. М. Сангі. У своїх творах він зображує історичне минуле нівхів, їхній побут, становлення їх як народності. Опублікував «Нівхські легенди» (1961), «Легенди Ихміфа» (1967) тощо.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Крістал Д. The Cambridge Encyclopedia of Language — Видавництво Кембриджського університету, 1987. — С. 306. — ISBN 978-0-521-42443-1
- ↑ Кочерган М.П. Вступ до мовознавства: Підручник для студентів філологічних спеціальностей вищих навчальних закладів. — К.: Видавничий центр "Академія", 2001. — 368 с. (Альма-матер) ISBN 966-580-100-7
Посилання[ред. | ред. код]
- Нівхська мова
- Вимираючі мови світу [Архівовано 14 січня 2018 у Wayback Machine.]
|
Це незавершена стаття про мову. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
|
Це незавершена стаття про Азію. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
| ||||||||||||||||||||