Едуард III

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Едвард III)
Перейти до: навігація, пошук
Едуард III
Dei gracia Rex Angliae et Franciae et Dominus Hiberniae
King Edward III from NPG.jpg
Король Англії
Правління 1327-1377
Коронація 1 лютого 1327
Попередник Едуард II
Наступник Річард II
Інші титули Король Франції
Лорд Ірландії
Герцог Аквітанії
Біографічні дані
Імена Едуард Плантагенет
Дата народження 13 листопада 1312(1312-11-13)
Віндзор
Дата смерті 21 червня 1377(1377-06-21) (64 роки)
Ричмонд
Місце поховання Вестмінстерське абатство, Лондон, Англія
Дружина Філіппа
Діти Едуард, Ізабелла, Жанна, Ліонель, Джон Ґонт, Едмунд Ленґлі, Марія, Марґарет, Томас Вудсток
Династія Плантагенети
Батько Едуард II
Мати Ізабелла Французька
Royal Arms of England (1340-1367).svg

Едуард III (англ. Edward III of England, *13 листопада 1312 - †21 червня 1377) — король Англії (1327-1377), чиї претензії на французький престол стали приводом до Столітньої війни.

Був одним з найуспішніших англійських монархів Середньовіччя. Відновивши королівську владу після провального правління його батька, Едуарда ІІ, Едуард ІІІ перетворив Англійське королівство на одну з найпотужніших військових сил у Європі. На його правління припали важливі зміни в законодавстві та системі державного врядування (зокрема, розвиток англійського парламенту), а також епідемія чуми. Він залишався на троні 50 років. З часів Генріха ІІІ і до Георга ІІІ ніхто з англійських монархів не правив так довго.

Едуард був коронований у віці чотирнадцяти років, після відречення його батька. Коли йому було лише сімнадцять, він організував заколот проти регента, Роджера Мортімера, і розпочав особисте правління. Після перемоги у війні з Шотландією він у 1340 році проголосив себе повноправним спадкоємцем французького трону, що стало причиною початку Столітньої війни. Після декількох невдач на початку війни, події для англійців складалися виключно добре; перемоги в битвах при Кресі та Пуатьє призвели до підписання вигідного миру в Бретіньї. Проте останні роки правління Едуарда III були позначені невдачами як на міжнародній, так і на внутрішній аренах, що було зумовлено бездіяльністю і поганим здоров'ям короля.

Едуард ІІІ був імпульсивною людиною, здатною, однак, на милосердні вчинки. Загалом, він був типовим королем, зацікавленим переважно у веденні військових дій. Едуард ІІІ користувався повагою свого часу і в наступні століття, але істориками вігівського спрямування був проголошений безвідповідальним авантюристом. Однак цей погляд було переглянуто, і сучасна історіографія визнає значні досягнення Едуарда ІІІ.

1373 року уклав альянс із Португалією, що діє понині.

Фамільне Дерево[ред.ред. код]

Король Едуард III та його син Едуард Чорний Принц
Генріх ІІІ Плантагенет
 
Елеонора Прованська
 
Фердинанд III Кастильський
 
Жанна Даммартинська
 
Філіп III Сміливий
 
Ізабелла Арагонська
 
Генріх I Наваррський
 
Бланш Артуа
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Едуард I Довгоногий
 
 
 
 
 
Елеонора Кастильська
 
 
 
 
 
Філіп IV Красивий
 
 
 
 
 
Жанна I Наваррська
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Едуард II
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Ізабелла Французька
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Едвард III
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Посилання[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Попередник
Едуард II
Royal Arms of England (1198-1340).svg Король Англії
1327-1377
Royal Arms of England (1198-1340).svg Наступник
Річард II
Попередник
Карл IV Красивий
Blason pays fr FranceAncien.svg Король Франції
титулярний
1340-1377
Blason pays fr FranceAncien.svg Наступник
Річард II
Попередник
Едуард II
Coat of arms of the Lordship of Ireland.svg Лорд Ірландії
1327-1377
Coat of arms of the Lordship of Ireland.svg Наступник
Річард II
Попередник
Едуард II
Blason de l'Aquitaine et de la Guyenne.svg Герцог Аквітанії
1360-1369
Blason de l'Aquitaine et de la Guyenne.svg Наступник
Земля відійшла до Франції