Едвард III

Едвард III
"З ласки Божої король Англії, Франції, та Лорд Ірландії" [1]
Правління	1 лютого, 1327 - 21 червня, 1377
Коронація	1 лютого, 1327
Імена	Edward Plantagenet (Едвард Плантагенет)
Дата народження	13 листопада, 1312
	Віндзорський замок, Беркшир, Англія
Дата смерті	21 червня 1377
	Шінський палац, Ричмонд, Англія
Місце поховання	Вестмінстерське абатство, Лондон, Англія
Попередник	Едуард II
Діти	Едуард, принц Уельський ("Чорний Принц") Ізабелла Плантагенет Жанна Ліонель, 1й герцог Кларенський Джон Ґонт, 1й герцог Ланкастерський Едмунд Ленґлі, 1й герцог Йоркський Марія, герцогиня Бретонська Марґарет Плантагенет, графиня Пемброк Томас Вудсток, 1й герцог Ґлостерський
Наступник	Річард II
Дружина	Філіппа
Династія	Плантагенети
Батько	Едуард II
Мати	Ізабелла Французька

Едвард III (англ. Edward III of England, *13 листопада 1312 — †21 червня 1377) — король Англії (1327—1377 рр.), чиї претензії на французький престол стали приводом до Столітньої війни.

Був одним з найуспішніших англійських монархів Середньовіччя. Відновивши королівську владу після провального правління його батька, Едварда ІІ, Едвард ІІІ перетворив Англійське королівство на одну з найпотужніших військових сил у Європі. На його правління припали важливі зміни в законодавстві та системі державного врядування (зокрема, розвиток англійського парламенту), а також епідемія чуми. Він залишався на троні 50 років. З часів Генріха ІІІ і до Георга ІІІ ніхто з англійських монархів не правив так довго.

Едвард був коронований у віці чотирнадцяти років, після відречення його батька. Коли йому було лише сімнадцять, він організував заколот проти регента, Роджера Мортімера, і розпочав особисте правління. Після перемоги у війні з Шотландією він у 1340 році проголосив себе повноправним спадкоємцем французького трону, що стало причиною початку Столітньої війни. Після декількох невдач на початку війни, події для англійців складалися виключно добре; перемоги в битвах при Кресі та Пуатьє призвели до підписання вигідного миру в Бретіньї. Проте останні роки правління Едварда III були позначені невдачами як на міжнародній, так і на внутрішній аренах, що було зумовлено бездіяльністю і поганим здоров'ям короля.

Едвард ІІІ був імпульсивною людиною, здатною, однак, на милосердні вчинки. Загалом, він був типовим королем, зацікавленим переважно у веденні військових дій. Едвард ІІІ користувався повагою свого часу і в наступні століття, але істориками вігівського спрямування був проголошений безвідповідальним авантюристом. Однак цей погляд було переглянуто, і сучасна історіографія визнає значні досягнення Едварда ІІІ.

Фамільне Дерево

Генріх ІІІ Плантагенет

Елеонора Прованська

Фердинанд III Кастильський

Жанна Даммартинська

Філіп ІІІ Сміливий

Ізабелла Арагонська

Генрі I Наваррський

Бланш Артуа

Едуард I Довгоногий

Елеонора Кастильська

Філіп IV Французький

Жанна I Наваррська

Едуард II

Ізабелла Французька

Едвард III

Посилання

• Генеалогічні зв'язки Едварда III (англ.)
• Про Едварда III (англ.)
• Style of the British sovereign — English Wikipedia(англ.)
• Edward III of England — English Wikipedia(англ.)

Див. також

• Столітня війна