Епідидиміт

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Епідидиміт
Illu testis surface.jpg
МКХ-10 N45.0
МКХ-9 604
DiseasesDB 4342
eMedicine med/704 radio/261
emerg/166
MeSH D004823

Епідидиміт (від лат. epididimis) — запалення придатка сім'яника, яке характеризується запальним процесом, гіперемією, припухлістю та набряклістю у ділянці мошонки (яку ще називають калиткою).

Форми[ред.ред. код]

Розрізняють гостру та хронічну форми. У разі невчасного лікування до захворювання епідидиміту може приєднуватися орхіт. З подальшим розвитком орхіепідидиміту.

Причини захворювання[ред.ред. код]

До причин виникнення належать:

Penis Anatomy2.gif
  • потрапляння інфекційного агента з сечовипускного каналу, за допомогою сім'явиносних проток. Захворювання може бути обумовлено такими класами мікроорганізмів: бактерії, віруси, гриби, інфекції, що передаються статевим шляхом (гонорея, хламідіоз, гарднерели, трихомонади).
  • застосування сечовивідних катетерів
  • ускладнені форми уретриту та простатиту.
  • ускладнення, що виникло на фоні перенесеного раніше паротиту (свинки).
  • утруднене сечовипускання як причина аденоми
  • ускладнення при захворюванні на туберкульоз

Вікові варіації[ред.ред. код]

Епідидиміт часто спостерігається у чоловіків у віці від 15 і до 30 років, а також після 60. Діти хворіють рідко.

Симптоми[ред.ред. код]

  • наявність крові в спермі
  • болючий набряк мошонки
  • гарячковий стан
  • дискомфорт у нижній частині живота або тазу
  • паховий біль
  • м'які, опухлі області паху на ураженій стороні
  • поява кісти (пухлина) в мошонці
  • біль під час еякуляції
  • біль або печіння під час сечовипускання
  • біль в мошонці, яка посилюється під час дефекації
  • виділення з сечовипускного каналу (уретра) (отвір на кінці пеніса)

Діагностика[ред.ред. код]

  • Загальний аналіз крові
  • Ультразвукова доплерографія мошонки
  • Сканування мошонки (за допомогою методів ядерної медицини)
  • Тести на хламідії та гонорею
  • Аналіз сечі загальний та посів сечі на мікрофлору (вам може знадобитися здати кілька зразків, у тому числі початкового потоку, середню порцію, а також після масажу простати)

Лікування[ред.ред. код]

  • Ваш лікуючий лікар призначить ліки для лікування інфекції. Інфекції, що передаються статевим шляхом, вимагають особливих антибіотиків! Ваші статеві партнери також повинні лікуватися! Вам можуть знадобитися знеболювальні та протизапальні препарати.
  • Постільний режим, рекомендується піднімання мошонки та застосування пакетів з льодом. Дуже важливо подальше відвідування свого лікуючого лікаря, щоб з'ясувати, чи зникла інфекція повністю.

Ускладнення[ред.ред. код]

Ускладнення від епідидиміту такі:

  • Абсцес в мошонці
  • Хронічний епідидиміт
  • Нориця (фістула) на шкірі мошонки
  • Омертвіння тканин яєчок через нестачу крові ("міокарда" яєчок)
  • Безплідність

Важливо: Гострий біль у мошонці - ознака потреби невідкладної медичної допомоги. В цьому випадку негайно виконується виклик бригади швидкої допомоги або огляд лікаря. Лікування

В гострій формі при підозрі на інфекцію використовуються антибіотики. З метою боротьби і з гонореєю, і з хламідіями препаратами вибору часто є азитроміцин та цефіксим. Фторхінолони більше не рекомендуються, бо гонорея дуже стійка проти такого класу ліків.[5] Як варіант, замість азитроміцину може бути застосовано доксициклін. Для випадків захворювання, викликаних кишковими організмами (такими як E. coli), рекомендуються офлоксацин або левофлоксацин.[5] У дітей фторхинолонів та доксицикліну краще уникати.

Профілактика[ред.ред. код]

  • Ви можете запобігти ускладненням епідидиміту, поставивши хворому діагноз на ранній стадії.
  • Призначення антибіотиків в передопераційний період.
  • Практика безпечного сексу (статевий акт тільки з одним партнером за раз, використання презервативів) може допомогти запобігти епідидиміту.