Епідидиміт

Епідидиміт
МКХ-10	45.0
МКХ-9	604
DiseasesDB	4342
eMedicine	med/704 radio/261 emerg/166
MeSH	D004823

Епідидиміт (від лат. epididimis) — запалення придатка сім'яника, яке характеризується запальним процесом, гіперемією, припухлістю та набряклістю у ділянці мошонки (яку ще називають калиткою).

Форми

Розрізняють гостру та хронічну форми. У разі невчасного лікування до захворювання епідидиміту може приєднуватися орхіт. З подальшим розвитком орхіепідидиміту.

Причини захворювання

До причин виникнення належать:

• потрапляння інфекційного агента з сечовипускного каналу, за допомогою сім'явиносних проток. Захворювання може бути обумовлено такими класами мікроорганізмів: бактерії, віруси, гриби, інфекції, що передаються статевим шляхом (гонорея, хламідіоз, гарднерели, трихомонади).
• застосування сечовивідних катетерів
• ускладнені форми уретриту та простатиту.
• ускладнення, що виникло на фоні перенесеного раніше паротиту (свинки).
• утруднене сечовипускання як причина аденоми
• ускладнення при захворюванні на туберкульоз

Вікові варіації

Епідидиміт часто спостерігається у чоловіків у віці від 15 і до 30 років, а також після 60. Діти хворіють рідко.

Симптоми

• наявність крові в спермі
• болючий набряк мошонки
• гарячковий стан
• дискомфорт у нижній частині живота або тазу
• паховий біль
• м'які, опухлі області паху на ураженій стороні
• поява кісти (пухлина) в мошонці
• біль під час еякуляції
• біль або печіння під час сечовипускання
• біль в мошонці, яка посилюється під час дефекації
• виділення з сечовипускного каналу (уретра) (отвір на кінці пеніса)

Діагностика

• Загальний аналіз крові
• Ультразвукова доплерографія мошонки
• Сканування мошонки (за допомогою методів ядерної медицини)
• Тести на хламідії та гонорею
• Аналіз сечі загальний та посів сечі на мікрофлору (вам може знадобитися здати кілька зразків, у тому числі початкового потоку, середню порцію, а також після масажу простати)

Лікування

• Ваш лікуючий лікар призначить ліки для лікування інфекції. Інфекції, що передаються статевим шляхом, вимагають особливих антибіотиків! Ваші статеві партнери також повинні лікуватися! Вам можуть знадобитися знеболювальні та протизапальні препарати.
• Постільний режим, рекомендується піднімання мошонки та застосування пакетів з льодом. Дуже важливо подальше відвідування свого лікуючого лікаря, щоб з'ясувати, чи зникла інфекція повністю.

Ускладнення

Ускладнення від епідидиміту такі:

• Абсцес в мошонці
• Хронічний епідидиміт
• Нориця (фістула) на шкірі мошонки
• Омертвіння тканин яєчок через нестачу крові ("міокарда" яєчок)
• Безплідність

Важливо: Гострий біль у мошонці - ознака потреби невідкладної медичної допомоги. В цьому випадку негайно виконується виклик бригади швидкої допомоги або огляд лікаря. Лікування

В гострій формі при підозрі на інфекцію використовуються антибіотики. З метою боротьби і з гонореєю, і з хламідіями препаратами вибору часто є азитроміцин та цефіксим. Фторхінолони більше не рекомендуються, бо гонорея дуже стійка проти такого класу ліків.[5] Як варіант, замість азитроміцину може бути застосовано доксициклін. Для випадків захворювання, викликаних кишковими організмами (такими як E. coli), рекомендуються офлоксацин або левофлоксацин.[5] У дітей фторхинолонів та доксицикліну краще уникати.

Профілактика

• Ви можете запобігти ускладненням епідидиміту, поставивши хворому діагноз на ранній стадії.
• Призначення антибіотиків в передопераційний період.
• Практика безпечного сексу (статевий акт тільки з одним партнером за раз, використання презервативів) може допомогти запобігти епідидиміту.