Жан Лан

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Жан Ланн)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Жан Лан
фр. Jean Lannes
Прізвисько Роланд Італійської армії
(фр. le Roland de l'armée d'Italie),
Французький Аякс
(фр. l'Ajax français),
Ахілл Великої армії
(фр. l'Achille de la Grande Armée),
Народження 10 квітня 1769(1769-04-10)
Лектур, Гасконь
Смерть 31 травня 1809(1809-05-31) (40 років)
Еберсдорф, Австрійська Імперія
гангрена
Поховання Пантеон (Париж)
Країна  Франція
Приналежність Франція Франція
Рід військ піхота
Роки служби 1792—1809
Звання Маршал Імперії,
генерал дивізії,
генерал-полковник швейцарців
Формування Велика армія
Командування 5-й корпус (1805,1806-07),
резервний корпус (1807),
2 корпус (Армія Німеччини) (1809)
Війни / битви
Відносини Луїза де Ґеєнек (дружина)
Титул 1-й Герцог де Монтебелло
Діти Луї Наполеон Лан[1], Альфред-Жан Ланd, Густав Олів'є Ланd, Жан Ерне Ланd[2] і Жозефіна Луїза Ланd
Автограф
Нагороди Орден Почесного легіону
Орден Залізної Корони
Імена, нанесені на Тріумфальну арку (східна колона)[3]
CMNS: Жан Лан у Вікісховищі

Жан Лан (фр. Jean Lannes; 10 квітня 1769, Лектур, Гасконь, Франція — 31 травня 1809, Еберсдорф, Австрія) — французький військовий діяч, герцог де Монтебелло (з 19 березня 1808), маршал Франції (з 19 травня 1804), учасник революційних та наполеонівських війн. Похований в паризькому Пантеоні.

Лан був одним з найсміливіших та найталановитіших генералів Наполеона, і вважається одним з найвидатніших воєначальників в історії. Бонапарт якось сказав про Лана: «Я знайшов його пігмеєм, а втратив гігантом». Будучи особистим другом імператора, Лан мав право звертатися до Наполеона на «ти».

Раннє життя[ред. | ред. код]

Будинок в якому народився Лан

Народився майбутній маршал імперії 10 квітня 1769 року в Лектурі, провінція Гасконь. Його батько, Жан Лан, був дрібним землевласником і торговцем. Складний фінансовий стан у сім'ї змусив батька відправити юного Жана вчитися на фарбаря. Жан він не отримував задоволення від роботи, тому як тільки почалися революційні війни, він подався до королівської армії. Але пробути йому довго там не судилось, він уляпався в дуель, де був пораненим. Повернувшись до рідного міста, йому знову довелось повернутись до нудної йому роботи. Однак 4 червня 1792 року він знову вступає на службу до 2-го волонтерського батальйону департаменту Жер. Жан був енергійним та харизматичним юнаком і його одразу ж обрали молодшим лейтенантом. Безпосереднім командиром Лана в навчальному таборі був майбутній генерал П'єр-Шарль Пузе. 17 травня 1793 року, на перевалі Сен-Лоран-Де-Сердан, Жан Лан отримав бойове хрещення у бою з іспанською армією. В одній із битв батальйон Лана охопила паніка, солдати почали тікати. Молодий офіцер кинувся за ними та зміг їх не тільки зупинити, а й перевести у контрнаступ. Завдяки своїм героїчним подвигам в Піренейській кампанії 1793—1795 років був підвищений у званні до командира бригади.

Італійська кампанія і похід на Єгипет[ред. | ред. код]

Лан як лейтенант 2-го батальйону Жерів у 1792 році, художник Жан-Батист Полен Герен(1835)

Після закінчення бойових дій проти Іспанії, Лан отримує під своє командування 105-ту лінійну напівбригаду яка увійшла до складу армії Італії. 23 листопада 1795-того року беручи участь у битві біля Лоано Лан знову проявив свої стратегічні уміння. Генерал Ожеро писав головнокомандувачу італійської армії Шерреру: «цей офіцер заслуговує велику похвалу та вдячність від нації». Однак у 1795 році в результаті реформ армії, запроваджених термідоріанцями, він був понижений у званні. Це його дуже обурило, і тому незабаром Жан подав у відставку. Здавалось, що на цьому кар'єра молодого офіцера на цьому закінчилась, але ні, Лану пощастило, рекомендації Ожеро та Шеррера дали про себе знати. Наполеон Бонапарт — новий головнокомандувач італійської армії, взяв їх до уваги. В 1796-му році генерал Бонапарт запросив Лана до війська, на що Лан із радістю погодився. Після переможних боїв у італійській кампанії у Бонапарта виросла довіра до Лана, він доручив йому безпеку свого штабу, це був початок тісних дружніх відносин Лана та Бонапарта, Лан ще не раз врятує йому життя.

Він піднявся до високого рангу, отримавши командування бригадою в дивізії генерала П'єра Ожеро, а згодом став командиром кількох батальйонів гренадерів авангарду. Лан відзначився в кожній битві та зіграв важливу роль у перемозі під Дего. 5 травня 1796 Лан показав свою хоробрість у бою під П'яченцою, коли на чолі авангарду гренадерів першим ступив на берег річки Требія, контрольований австрійцями. Лан був серед тих, хто у битві під Лоді потягнув солдатів за собою, не звертаючи уваги на вбивчий вогонь ворожої артилерії чим посприяв перемозі Наполеона. У битві біля Бассано (8 вересня 1796 р.) австрійці не змогли встояти під натиском французів, який очолив командир бригади Лан, який став справжнім героєм цього дня, захопивши два ворожих прапори. В битві під Арколе отримав численні поранення, але продовжував битися.

Лан вів авангард військ під командуванням Клода Віктора-Перрена під час вторгнення до Папської області. Коли він і невелика розвідувальна група натрапили на 300 папських кавалеристів, Лан запобіг небезпеці, вміло наказавши солдатам повернутися на базу, переконавши їх не атакувати.

Він був обраний Бонапартом супроводжувати його до Єгипту як командир однієї з бригад генерала Жана-Батиста Клебера, на цій посаді він дуже відзначився, особливо під час відступу з Сирії. 25 липня 1799 року в битві біля Абукіра Лана було серйозно поранено в стегно, після чого його направили до госпіталю.

Лан повернувся до Франції з Бонапартом і допомагав йому під час перевороту 18 брюмера . Після переходу Бонапарта на посаду консула Франції Лан отримав звання генерала дивізії та коменданта консульської варти.

Наполеонівські війни[ред. | ред. код]

Перемога Лана в битві під Заальфельдом, 1806 року.

Після заснування Першої Французької імперії він став одним із перших вісімнадцяти маршалів Імперії. В кампанії 1800-го року у Лана випала можливість проявити себе самостійним воєначальником в битві під Монтебелло, маючи 8,000 військових він зумів стримати оборону проти австрійського корпусу який налічував 18,000 бійців. Після приходу прикріплення йому вдалось перейти в контрнаступ до Тартоні захопивши 5,000 полонених. В кампанії 1805-го року Лан, будучи вже маршалом, командував 5-тим армійським корпусом. Під Аустерліцом він командував лівим крилом Великої Армії. Під час війни Четвертої коаліції Лан був на висоті, командуючи своїм корпусом, отримавши найбільшу заслугу в марші через Тюрингський ліс, у битві під Зальфельдом (яка сьогодні вивчається як модель у Французькому штабному коледжі) і в битві під Єною. В битві під Фрідландом Лан із 26,000 солдатами французької армії (потім на поміч прийде військо під командуванням Наполеона) блискуче здолав 62,000 військо Росії під командуванням Бенігсена. Ця битва поклала кінець війні четвертої коаліції.

У 1807 році Наполеон відновив герцогство Севеж (Зіверс), надавши його Лану після того, як Пруссія була змушена поступитися всіма своїми надбаннями після другого та третього поділів Польщі.

До вересня 1808-того року Лан відпочивав у колі сім'ї, аж поки його не викликали супроводжувати Наполеона на зустріч з Александром І. Також разом на зустріч були призвані Наполеоном маршали Бертьє, Даву та Сульт. Саме Лану випала нагода зустріти Александра І, Лан справив на нього гарне враження, потім в ході подій був нагороджений російським імператором орденом Андрія Первозванного.

25 жовтня 1808 року Лан отримав наказ від Наполеона про направлення до Іспанії, 23 листопада цього ж року 30,000-не військо Лана одержало нищівну перемогу в битві під Туделою над 45,000-им військом генерала Франциско Кастаньоса. У січні 1809-го року йому довелось захопити Сарагосу, супротив був неймовірно сильний, запеклі бої відбувались майже у кожному кутку, в яких брали участь навіть діти. Подолавши одну з найзатятіших оборонних дій в історії, Лан оволодів цим містом. Після цієї перемоги, у якій Лан вважав не було ніякого героїзму, він впав у відчай. Повернувшись назад до Франції, у Лана була зустріч із Наполеоном, під час якої Лан був у гніві, він закидував Бонапарта звинуваченнями, порівнюючи Наполеона з Чингісханом, а французьку армію з монгольською ордою.

У 1808 році Наполеон зробив його герцогом Монтебелло, а в 1809 році востаннє дав йому командування авангардом. Брав участь у боях біля Екмюля та наступі на Відень. Зі своїм корпусом він перевів французьку армію через річку Дунай і разом з маршалом Андре Массеною витримав головний удар австрійців у битві під Асперн-Есслінгом.

Смерть[ред. | ред. код]

Смертельно поранений Лан, Поль-Еміль Бутіньї (1894)

В ході битви під Асперном яка відбулась 22 травня 1809 року Лан зміг відкинути австрійські війська, але велика кількість французької армії разом з боєприпасами все ще залишалася на іншому березі Дунаю. Щоб сповільнити просування ворога, австрійці на човнах влаштовували диверсії на мости та вели по них прицільний вогонь артилерією. Коли після важких боїв головний міст знову було сильно пошкоджено, Наполеон вирішує почати відступ.[4]

Користуючись затишшям після чергової австрійської атаки, Лан вирішив обійти поле битви разом з своїм близьким другом, генералом Пузе, однак несподівано генералові прилетіло гарматне ядро у голову. Лан присів на пагорбі, недалеко від тіла генерала, закривши очі рукою та схрестивши ноги.[5]

Поки він сидів, занурений у похмурі роздуми про свого друга, генерала П'єра Шарля Пузе, австрійський обстріл продовжувався і ще одне гарматне ядро після рикошету влучило в Жана саме там, де його коліна були схрещені. Лану роздробило ноги, маршал сказав: «Я поранений, це нічого особливого; подайте мені руку, щоб я піднявся». Він спробував піднятися, але не зміг.

Маршала доставили до госпіталю на острові Лобау, де головні хірурги почали його оперувати. Домінік Жан Ларрі за дві хвилини ампутував ліву ногу Лана, яка була найбільше пошкоджена. Він мужньо переніс болісну операцію. Як тільки все закінчилося, підійшов Наполеон, ставши навколішки біля носилок, заплакав та обійняв його.[6]

Вранці 23 травня Лана переправляють на правий берег річки, розмістивши його в одному з будинків Еберсдорфа. Протягом чотирьох днів стан маршала здавався задовільним, і Лан вже говорив про те, щоб йому зробили штучну ногу, як в австрійського генерала Пальфі.[7] Але в ніч з 27-го на 28-ме Лана раптово охопила лихоманка і марення. Стан маршала погіршився, і жоден з присутніх лікарів не зміг врятувати його від гангрени, що почалася. 29 травня Наполеон, вкрай засмучений, півгодини залишався біля ліжка свого друга, знаючи, що той приречений.

Вісім днів після отриманих травм, Лан помер на світанку 31 травня в віці 40 років.

Імператор прибув незабаром після цього; він оплакував Лана: «Яка втрата для Франції і для мене».[8]

Спочатку його поховали в Будинку Інвалідів у Парижі, але в 1810 році після грандіозної церемонії він був ексгумований і повторно похований у паризькому Пантеоні.

Сім'я[ред. | ред. код]

Лан був одружений двічі. Першою дружиною була Полет Мерік (Catherine Jeanne Josèphe Barbe Polette Meric), дочка багатого банкіра з Перпіньяна; народилася 1973 року в Перпіньяні. Пара одружилася 19 березня 1795 року. Шлюб був розірваний 18 травня 1800 року через подружню зраду дружини. Полет народила позашлюбного сина, Жана-Клода, поки Лан служив в Єгипті. Незважаючи на це, Жан-Клод (народився в м. Монтобан, 12 лютого 1799—1817) стверджував, що йому належить право первородства і титул пера в 1815—1817 роках, проте він помер поки справа розглядалася в суді в жовтні 1817 року.

Дружина маршала з дітьми. Франсуа Паскаль Симон Жерар, між 1814 і 1817.

Другою дружиною стала Луїза де Ґеєнек (народилася 26 лютого 1782, Париж — померла 3 липня 1856, Париж), дочка сенатора і фінансиста Франсуа Шоластика де Ґеєнека. Шлюб відбувся 15 вересня 1800 року в Дорні. Подружжя любило одне одного, відомі листи Лана дружині, сповнені ніжності та любові. Після смерті маршала, його дружина так і не вийшла заміж, присвятивши своє життя вихованню дітей. Луїза народила йому чотирьох синів і одну дочку:

  • Луї Наполеон (30 липня 1801 року, Париж † 18 липня 1874 року, Марей-Сюр-І, департамент Марна), 2-й герцог де Монтебелло, французький дипломат і політичний діяч;
  • Альфред-Жан (11 липня 1802 року, Лісабон † 20 червня 1861 року, Париж), 1-й граф де Монтебелло (9 березня 1810 року), французький політичний діяч;
  • Жан Ерне (20 липня 1803 року, Лісабон † 24 листопада 1882 року, По), 1-й барон де Монтебелло (4 листопада 1810 року), французький політичний діяч;
  • Густав Олів'є (4 грудня 1804 року, Париж † 29 серпня 1875 року, замок Блосвіль, Пендепі), барон де Монтебелло;
  • Жозефіна Луїза (4 березня 1806 року, Париж † 8 листопада 1889 року, Париж).

Один з його прямих нащадків, Філіп Лан де Монтебелло, був директором Музею мистецтва Метрополітен з 1977 по 2008 рік.

Нагороди і титули[ред. | ред. код]

малий герб маршала Лана

Військова кар'єра[ред. | ред. код]

Пам'ять[ред. | ред. код]

Ім'я маршала нанесено на східну колону Тріумфальної арки в Парижі, його ім'ям також названо бульвар[fr] в 16 окрузі міста.

На його честь названо шоколадний торт «Gâteau au chocolat de la Maréchale de Lannes».[10][11]

Образ в фільмах[ред. | ред. код]

Пам'ятники[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Lundy D. R. The Peerage
  2. ↑ Pas L. v. Genealogics.org — 2003.
  3. ↑ Paris, Louis (1869). Dictionnaire des anoblissements (фр.). Т. 1. Paris: Bachelin-Deflorenne.
  4. ↑ (Thoumas, 1891, с. 317)
  5. ↑ (Thoumas, 1891, с. 319)
  6. ↑ (Thoumas, 1891, с. 321)
  7. ↑ (Thoumas, 1891, с. 324)
  8. ↑ (Thoumas, 1891, с. 326)
  9. ↑ а б (Thoumas, 1891, с. 7)
  10. ↑ Beauvau-Craon; Vidal-Quadras (1977). Les Petits plats et les Grands. Paris: Denoël.
  11. ↑ Olney, Richard; Cutler, Carol; Worthington, Jolene (1981). Cakes. Alexandria, Va.: Time-Life Books. ISBN 0-8094-2916-0. OCLC 7653532.

Посилання[ред. | ред. код]

Книги[ред. | ред. код]

Перегляд цього шаблону
  Генеалогія та некрополістика
Тематичні сайти
Словники та енциклопедії
Довідкові видання
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Жан_Лан&oldid=41805488