Йоахім Зандрарт

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Йоахім Зандрарт
Joachim von Sandrart-Teutsche Academie der Edlen Bau Bild und Mahlerey-Kuenste-Joachim von Sandrart-1675.jpg
Народився 12 травня 1606(1606-05-12)
Франкфурт
Помер 14 жовтня 1688(1688-10-14) (82 роки)
Нюрнберг
Національність фламандець
Ім'я при народженні Joachim von Sandrart
Відомий художник

Йо́ахім За́ндрарт (нім. Joachim von Sandrart, Йоахиім/Юхим фон Зандрарт, *12 травня 1606, Франкфурт на Майні — †14 жовтня 1688, Нюрнберг) — німецький художник і теоретик мистецтва доби бароко.

Митець малював історичні і алегоричні картини, портрети, є автором книги життєписів художників.

Біографія[ред.ред. код]

Зандрарт народився у Франкфурті, хоча його батьки походять з міста Монс,що у Фландрії(тепер Бельгія).Первісне навчання отримав у Німеччині. Родина була достатньо заможною, щоб Зандрарт мав змогу поїхати за кордон. Так він опинився в Голландії в місті Утрехт,де сповідували католицизм. Другою важливою необхідністю їхати за кордон була Тридцятилітня війна, що лютувала на землях Німеччини. З 1925 року він учень Герріта ван Хонтхорста, відомого послідовника Караваджо в місті Утрехт . В 1627 р.він познайомився з Рубенсом, який теж походив з Фландрії. Після 1629 року Зандрарт їде в Італію, аби побачити всесвітньо відомі твори мистецтва. До того ж, Італію не зачіпали трагічні події Тридцятилітньої війни. Робив і як художник, мав замови навіть від королівського двору Іспанії. Серед знайомих Зандрарта в Італії — Нікола Пуссен, Клод Лоррен. У 1634 р. під час візиту в Неаполь, він познайомився з Хосе де Рібера,де відвідав і його майстерню.

Клод Лоррен з «Німецької академії» (Claude Lorrain).
Медальєр Філіп Генріх Мюллер. Медаль на честь Зандрарта. 1682 рік

Обережний Зандрарт повернувся в мирну Голландію у 1637 році, бо розорені і знелюднені землі Німеччини лякали не його одного. За роки війни Німеччина втратила третину свого населення. В Амстердамі Зандрарт працював як художник, зробив ескізи оздоб-декорацій до візиту королеви Марії Медічі, що тепер в збірці Ріксмузею.Візит вважали державною справою, бо за цим стояло визнання Північних провінцій (тобто Голландії) як держави, що здобула нещодавно державністьі незалежність від Іспанії.

У 1647 році(наприкінці Тридцятилітньої війни)Зандрарт повернувся до Німеччини і оселився в місті Нюрнберг, де жив до своєї смерті.

Книга «Німецька академія»[ред.ред. код]

Зустрічі з багатьма видатними митцями спонукали Зандрарта до написання життєписів художників-сучасників. Твір розростався, і в коло увійшли майстри минулого. Зандрарту належить честь першого відтворення біографії маловідомого генія Німеччини Матіаса Грюневальда (Matthias Grunewald). Історичне значення твору значно підвищили портретні гравюри митців. Тільки завдяки цим гравюрам зберігся, наприклад, портрет Клода Лоррена, який сам не писав автопортретів, а його, окрім Зандрарта, ніхто не портретував. Зандрарт в 17 столітті став спадкоємцем і німецьким продовжувачем справи італійського мистецтвознавця Джорджо Вазарі.

Тогочасний Рим, відомий в Західній Європі як центр естетики бароко, був справжнім вавілоном - з низкою землячеств, постоялих дворів і монастирів, притулків для числених паломників і лазень, айстернями художників і скульпторів, розкішних палаців і брудних помешкань бандитів і повій. В місті мешкали іспанці, французи, негри і мулати, колонія художників із протестантських країн. Різноманіття націй відбилося і в портретній графічній галереї, строреній Зандрартом і оприлюдненій 1683 року.

Зандрарт-художник[ред.ред. код]

портрет-гравюра Зандрарта 1854 року.


Здається, він і сам розумів, що митці-художники навколо значно сильніші за нього. Він брався за релігійні композиції, невеличкі аллегорії, іноді портрети. Залишив він і добре виконаний малюнок-автопортрет (Ермітаж, Петербург). Саме цей автопортрет слугував взірцем для портретів-гравюр Зандрарта в 19 столітті.

Країни, де зберігають твори Зандрарта[ред.ред. код]

  • Велика Британія
  • Голландія
  • Німеччина
  • Росія

Галерея[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]


Див. також[ред.ред. код]