Йоганн-Фрідріх Шиллер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Йо́ганн-Крістоф-Фрі́дріх Ши́ллер
Friedrich Schiller
Friedrich Schiller.jpg
Дата народження 10 листопада 1759(1759-11-10)
Місце народження Марбах
Дата смерті 9 травня 1805(1805-05-09) (45 років)
Місце смерті Веймар, герцогство Саксен-Веймар (нині — землі Тюрингія)
Рід діяльності поет, філософ, історик, драматург
Напрямок романтизм
Жанр п'єси,вірші,балади
Автограф Автограф — Йоганн-Фрідріх Шиллер

Йо́ганн-Крістоф-Фрі́дріх Ши́ллер (нім. Friedrich Schiller; * 10 листопада 1759 9 травня 1805) — німецький поет і драматург.

Біографія[ред.ред. код]

Будинок Шиллера в Марбасі

10 листопада 1759 народився Фрідріх Шиллер в місті Марбах у сім'ї військового фельдшера. Його батько — Йоганн Каспар Шиллер — військовий фельдшер, мати, Доротея, уроджена Кодвейс — донька сільського лікаря.

На дев'ятому році хлопця віддали вчитися до латинської школи, яка готувала учнів до вступу в семінарію. Потім Фрідріха запримітив герцог Карл Євгеній і змусив навчатися у створеній ним військовій академії. Вісім років (1772–1780) провів Шиллер у цьому розсаднику рабів, де панували шпигунство й стеження за учнями, категорично заборонялося спілкування із зовнішнім світом, а всі вихованці підкорялися найсуворішій кийовій дисципліні. Лише ночами Шиллер міг крадькома читати. Він багато разів перечитував твори Плутарха, оди й поеми Клопштока, ліричні вірші та роман «Страждання юного Вертера» свого старшого сучасника Ґете. Пізніше він захопився Шекспіром. По закінченні військової Академії якийсь час він працює полковим лікарем.

Над першою драмою «Розбійники» Шиллер почав працювати, ще перебуваючи в академії. У 1781 році драма завершена, а 13 січня 1782 року «Розбійники» були вперше показані на сцені Мангеймського театру. Вистава мала колосальний успіх. Потім пішли тріумфальні вистави в багатьох інших містах Німеччини. Попри те, що постановники часто на свій смак чи за цензурою свавільно калічили текст п'єси, а дія була перенесена із сучасності в XVI століття, неможливо було знищити головного — пафосу драми, шляхетність помислів розбійника Карла Моора, який вирішив у своїй батьківщині викорінити поодинці зло та беззаконня.

Шиллер читає перед друзями драму «Розбійники», в той час як до нього наближаються солдати герцога

Герцог Вютемберзький, довідавшись про виставу, наказав посадити автора «Розбійників» на гауптвахту й заборонив йому писати що-небудь, окрім творів із медицини.

Шиллер вирішив покинути володіння карликового деспота. У ніч на 23 вересня 1782 року, скориставшись сум'яттям пишних придворних торжеств на честь російського цесаревича Павла Петровича, який був одружений з племінницею герцога Карла Євгенія, автор «Розбійників» таємно втік з Вюртемберга. П'ять років тривали бездомні блукання, болюча убогість і завзята боротьба за визнання серед німецьких читачів і театральної публіки.

Визнання до Фрідріха Шиллера прийшло в Росії з першою драмою «Розбійники», що у 1793 році була зіграна вихованцями Шляхетного пансіону при Московському університеті. Шедеври Шиллера викликали інтерес у російських поетів і прозаїків. Представники різних літературних напрямків інтерпретували твори німецького поета, наголошуючи на тому, що особливо відповідало ідеям історичного етапу..бла бла..

Смерть обірвала творчість поета-гуманіста тоді, коли його поглядам відкривалися нові обрії, коли його розпливчасті ідеали набували чіткіших обрисів і він починав вірити в політичну самостійність народу (у 1805).

Творчість[ред.ред. код]

Пам'ятник Гете і Шиллеру в місті Сірак'юс (США)

Естетичні погляди[ред.ред. код]

  • мистецтво існувало не для спостереження і насолоди, а для перебудови життя і щастя людини на землі; воно мусило надихати людину на активні дії;
  • шляхом естетичного виховання можна провести суспільну перебудову, тобто змінити життя;
  • розмежування двох етапів у розвитку мистецтва:
  1. наївний (давнє, античне, а також мистецтво доби Відродження),
  2. сентиментальний (нове мистецтво сучасного йому часу);
  • ідеал наївного мистецтва полягав у єдності, гармонії між дійсністю та ідеалом;
  • поети сентиментальної поезії розподілялися на дві категорії: ідеалістів та матеріалістів.

Найвідоміші твори[ред.ред. код]

П'єси[ред.ред. код]

Проза[ред.ред. код]

Філософські роботи[ред.ред. код]

  • Філософія фізіології / Philosophie der Physiologie (1779)
  • Про взаємозв'язок тваринної природи людини з його духовної природою / Über den Zusammenhang der tierischen Natur des Menschen mit seiner geistigen (1780)
  • Die Schaubühne als eine moralische Anstalt betrachtet (1784)
  • Про причини задоволення трагічних предметів / Über den Grund des Vergnügens an tragischen Gegenständen (1792)
  • Augustenburger Briefe (1793)
  • Про грацію і гідність / Über Anmut und Würde (1793)
  • Kallias-Briefe (1793)
  • Листи про естетичне виховання людини / Über die ästhetische Erziehung des Menschen (1795)
  • Про наївну і сентиментальну поезію / Über naive und sentimentalische Dichtung (1795)
  • Про дилетантизм / Über den Dilettantismus (1799, у співавторстві з Гете)
  • Про високе / Über das Erhabene (1801)

Твори Шиллера в інших видах мистецтва[ред.ред. код]

Музичний театр[ред.ред. код]

Екранізації і фільми за мотивами творів[ред.ред. код]

1980 — Телевистава «Змова Фієско в Генуї». Постановка Малого театру. Режисери: Фелікс Глямшин, Л. Є. Хейфець. У ролях: В. М. Соломін (Фієско), М. І. Царьов (Верина), Н. Вількіна (Леонора), Н. Корнієнко (Джулія), Я. П. Баришев (Джанеттіно), Є. В. Самойлов (Герцог Доріа), О. Потапов (Хассан, мавр), В. Богін (Бургоньїно), Ю. Васильєв (Кальканьо), Є. Буренков (Сакко), Б. В. Клюєв (Ломелліно), Г. Жарова (Берта), М. Фоміна (Роза), Г. В. Буканова (Арабелла) та інші.

Шиллер в Україні[ред.ред. код]

Першим перекладачем поезій Шиллера українською мовою був у 1830-их pp. Й. Левицький, далі його твори перекладали П. Куліш, Б. Грінченко, А. Могильницький, М. Маркович, О. Навроцький, О. Левицький, О. Кониський, О. Пчілка, Б. Тен, М. Лукаш, С. Гординський та ін. У зв'язку з переслідуванням української мови драми Шиллера українською мовою на території України, що належала Російській імперії були заборонені, і перші їх вистави відбулися у львівському Театрі «Руської Бесіди»: «Підступність і кохання» та «Розбійники» (1881 — 89); уперше в Києві «Розбійники» ставив у Народному Театрі 1918 П. Саксаганський. Визначніші вистави пізнішого часу: «Вільгельм Телль» (Київський Театр Юного Глядача, 1927), «Змова Фієско в Ґенуї» («Березіль», 1928), «Дон Карлос» (Театр ім. Франка, 1936) та ін.

Фрідріх Шиллер, Калінінград, 1910

Драми Шиллера українською мовою перекладали: В. Кміцикевич («Вільгельм Телль», 1887), Є. Горницький («Орлеанська Діва», 1889), Б. Грінченко («Марія Стюарт» і «Вільгельм Телль», 1896), О. Черняхівський («Розбійники», 1911), Ю. Назаренко («Підступність і кохання»), М. Лукаш («Розбійники», «Вільгельм Телль»), Я. Цурковський («Розбійники»). Окремими виданням вийшли твори Шиллера: «Поезії» (Л. 1914), «Вибрані драматичні твори» (К. 1955), «Вибрані твори» (К. 1971).

Цікаві факти із життя Шиллера[ред.ред. код]

  • Перші віршові спроби Шиллера припали на роки його навчання в латинській школі. Це стало такою несподіванкою для його сім'ї, що навіть рідний батько, прослухавши перший вірш сина, здивовано запитав його: «Та ти що, Фріце, з глузду з'їхав!?» Попри повну неготовність батьків бачити в синові майбутнього поета, він продовжував свої творчі вправи, що, звісно, негайно наклало свій відбиток на його зовнішність, манери та поведінку. Отримавши диплом і разом із ним призначення в гренадерський полк, Шиллер аж ніяк не був схожий на бравого гренадера. Військова уніформа, косички, трикутний капелюх надавали йому напрочуд комічного вигляду. Втім самого поета це мало обходило: він продовжував писати, і в голові в нього вже виник задум п'єси «Розбійники», яка зробить ім'я Шиллера відомим усій Німеччині.
  • З часом Шиллер мав вигляд справжнього письменника. Його знайома, Генрієтта Герц, пригадувала, що «Шиллер був високим на зріст. Верхня частина його обличчя вражала своєю одухотвореністю, хоча його блідість та рудувате волосся дещо псували загальне враження. Під час розмови його обличчя пожвавлювалося, на щоках проступав легкий рум'янець, а в блакитних очах з'являвся блиск, і тоді весь його образ набував гармонії». Гете писав, що Шиллер «був величний у розмові за чайним столом, і так само величним був би він, безперечно, і в державній раді. Його ніщо не сковувало, ніщо не спиняло вільного польоту його думки. Всі великі плани він творив вільно. Це справжня людина».

Вислови Шиллера та цитати з його творів, що стали крилатими[ред.ред. код]

  • Коли я ненавиджу, я ніби щось віднімаю у себе; коли ж я люблю, — я цим збагачуюсь.
  • Любов дарує назавжди, егоїзм дає лише в борг.
  • Людина відображається у своїх вчинках.
  • Справжнє кохання допомагає подолати усі труднощі.
  • Любов звеличує великі душі.
  • Любов і голод владарюють світом.
  • Справжня дружба правдива і хоробра.
  • Честь дорожча від життя.
  • Істина не змінюється від того, що хтось її не визнає.
  • Слово завжди сміливіше, ніж вчинки.
  • Найбільша з перемог — вміння прощати.
  • Всесвіт — це думка Бога.
  • Мавр зробив свою справу, мавр може йти.

Див. також[ред.ред. код]

  • 3079 Шиллер — астероїд, названий на честь письменника[1].

Примітки[ред.ред. код]

  1. Lutz D. Schmadel, International Astronomical Union Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin Heidelberg New-York: Springer-Verlag, 2003. — 992 с. — ISBN 3-540-00238-3.

Посилання[ред.ред. код]