Тен Борис
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
| Борис Тен | |
 Фото Миколи Ужвіна |
|
| Ім'я при народженні | Хомичевський Микола Васильович |
|---|---|
| Народився | 9 грудня 1897 (111 років) Дермань |
| Помер | †12 березня 1983 (26 років) Житомир |
| Національність | українець |
| Відомий | поет і перекладач |
| Дружина | Аполлінарія Ковальчук (1902—†1974) |
| Діти | Василько |
| Батьки | Василь Хомичевський Віра Іваницька |
| Нагороди |
лауреата премії імені М. Рильського (1979) |
Бори́с Тен (справжнє ім'я і прізвище Мико́ла Васи́льович Хомиче́вський, 9 грудня 1897, с. Дермань — †12 березня 1983, Житомир), поет і перекладач родом з села Дермань (західна Волинь).
Зміст |
[ред.] Біографія
Народився 9 грудня 1897 р. в с. Дермань (Здолбунівський район, Рівненської області), в родині священика о. Василя Хомичевського та вчительки Віри Іваницької. Він був їх шостою дитиною.
Навчався у Дерманській школі, Клеванському духовному училищі, Волинській духовній семінарії, закінчив Волинський інститут народної освіти (нині Житомирський державний університет)
1922 року архієпископом Степаном Орликом висвячений у сан ієрея (згодом стане протоієреєм) Української автокефальної православної церкви. Упродовж 1924-1926 років - настоятель Київського Софійського собору.
7 серпня 1929 року заарештований. 4 лютого 1930 року засуджений на десять років ув’язнення у виправно-трудових таборах. Покарання відбував на Далекому Сході (передовсім у Владивостоці), звільнений достроково 1 вересня 1936 року.
8 червня 1931 року одружується з Аполлінарією Ковальчук. 2 квітня 1933 року народився син Василько (саме так - не Василь - його назвали).
З 3 грудня 1936 року - завідувач літературної частини Третього київського пересувного театру, у 1937 - 1941 роках - методист Будинку народної творчості у Твері (тоді місто називалося Калінін).
З 1938 року заочно навчається у Московському музично-педагогічному інституті. Був на фронті, у німецькому полоні.
З 1945 р. жив у Житомирі.
З 21 грудня 1945 року - завліт Житомирського облмуздрамтеатру.
Впродовж 1951-1955 років викладає латинську мову в інституті іноземних мов, а відтак - у Житомирському педінституті імені Івана Франка.
Перекладав твори Есхіла, Гете, Міцкевича, Шекспіра, Шіллера, Пушкіна... Упродовж 31 року працював над перекладом “Одіссеї” та “Іліади” Гомера.
Друкувати поезії почав з 1923 у журналі «Червоний Шлях», але працює переважно в галузі перекладу з античних і нових мов.
Лауреат премії імені Максима Рильського, заслужений діяч польської культури. За переклади з Ю. Словацького, А. Міцкєвіча, Є. Жулавського дістав нагороду Міністерства Культури і Мистецтва Польщі.
1970 року видав книгу сонетів “Зоряні сонети”, де зібрана його оригінальна творчість.
Цього ж року, 3 червня, раптово піде з життя син, а 1 січня 1974-го не стане дружини.
Борис Тен помер 12 березня 1983 року в Житомирі. Був похований на Корбутівському цвинтарі, а не на Смолянці, де лежать мати, син, дружина та брат Михайло. Згодом прах перенесли, куди він заповідав.
Володів українською, грецькою, латинською, польською, німецькою, французькою, російською і чеською мовами. У Житомирі, Здолбунові, Рівному та Львові його іменем названо вулиці. З 1987 року у Рівному присуджують літературно-мистецьку премію імені Бориса Тена.
- Із тьми прадавньої, з імли віків,
- Немов проросла з каменю стеблина,
- До сонця завжди прагнула людина,
- Над землю свій підносячи порив.
- Вогонь, що викрав Прометей в богів,
- Це світла того ж самого іскрина,
- Що висікла в півзвіра мисль первинна,
- Культур людських то полум’яний спів.
- Дух людськості ніколи не погасне
- І з кожним днем горітиме ясніш,
- Все до нових виводячи узвиш.
- І з нашої Землі це світло ясне
- Людина в інші понесе світи,
- Щоб темряву і там перемогти.
[ред.] Твори
- Тен Б. Скороминущих років буревій. – Рівне: Азалія, 1998. – 125 с.
- Тен Б. „Видзвонюй лунами, сонете пломінкий!” // Дніпро. – 1985. - № 8. – С. 56-58.
- Тен Б. „Промінням Арктура й Альдебарана ...” // Оріон золотий: Любовна лірика укр. рад. поетів. – К., 1986. – С. 60-61.
- Тен Б. Дубно: [Вірш] // Вісник Дубенщини. – 2002. – 20 груд.
- Тен Б. Дубно, Остріг: [Вірші] // Червона зірка. – 1988. – 26 січ.
- Тен Б. Із книги „Зоряні сади”: Взаємини людські: [Вірші]// Нова Волинь. – 2002. – 5 груд.
- Тен Б. Із циклу сонетів „Біля рідного порога” // Зміна. – 1987. – 8 груд.
- Тен Б. Поезії // Вільне слово. – 1997. – 6 груд. – С. 3.
- Тен Б. Сонети; Остріг; Над Случем: [Вірші] // Шлях Ілліча. – 1987. – 8 груд.
[ред.] Переклади
Зi старогрецької:
- «Прометей закутий» Есхіла (1949)
- «Одіссея» (1963) й «Іліада» (1977) Гомера
- «Хмари», «Лісістрата», «Жаби» (1956) Арістофана. ( Переклад "Жаб" та "Хмар" насправді зробив український поет Володимир Свідзинський, який був персоною non-grata в радянській літературі - через те, що "не вписувався" в канон радянського письменника. А Борис Тен видав переклади "Жаб" та "Хмар" під своїм іменем - з відома справжнього автора - аби блискучі переклади дійшли до читача.)
- «Поетика (Арістотель)» Арістотеля (1967)
з німецької:
- «Розбійники» і «Вільгельм Телль» Ф. Шіллера (1952, 1964);
з англійської:
- «Річард III» В. Шекспіра (1952)
[ред.] Література
- Зленко Г. Малознаний Борис Тен // Київська старовина. – 1993. – № 4. – С. 120-122.
- Маключенко В.І. Борис Тен – співець Волинського краю // Велика Волинь: Минуле і сучасне: Тези регіон. Наук. конф. 14-16 листоп. – 1991. – Рівне, 1991. – С. 89-91.
- Савенко І. Український Гомер: [Про укр. письменника, уродженця с. Дермань Здолбунів. р-ну Б. Тена (Хомичевського)] Київ. – 2000. – № 5-6. – С. 142-146.
- Борис Тен // Літературна Рівненщина: Довідник / Упоряд.: Є. Шморгун. – Рівне, 2003. – С. 50.
- Жадань і задумів неспокій: З творчої спадщини Бориса Тена (вірші, переклади, статті, листи, спогади) / Упоряд.: А.Ф. Журавський, К.В. Ленець. – К.: Рад. письменник, 1988. – 550 с.
- Енциклопедія українознавства (у 10 томах) / Головний редактор Володимир Кубійович. — Париж, Нью-Йорк: «Молоде Життя», 1954—1989.(укр.)
