Книга пророка Йоіла

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Книга пророка Йоіла — книга малих пророків Старого Завіту Біблії та до розділу Невіїм Танаху. У досить благополучний період Іудейського царства пророк Йоіл закликав співгромадян до щирої віри в Бога і відмови від показного служіння Господу.

Автор та час написання[ред.ред. код]

Його книга представлена ​​як «слово Господнє, що було до Йоіла, сина Бетуїла» (Йоїл 1:1). Мабуть, це і все, що ми дізнаємося з Біблії про самого Йоіла. Йоіл — івр. יוֹאֵל‎, чи Йоель, означає «Єгова є Бог». Близьке знайомство Йоіла з Єрусалимом, його храмом і особливостями храмового служіння, вказує на те, що можливо, пророк писав свою книгу в Єрусалимі або в Юдеї. Опосередковано з Книги випливає, що він походив з Юдеї, мешкав у Єрусалимі та мав тісні контакти з священичим середовищем. Книга постала після неволі, найімовірніше у IV ст.

Зміст[ред.ред. код]

Книга пророка Йоіла в перекладах І. Огієнка та І. Хоменка складається з чотирьох розділів. Вона починається описом страшного лиха, що спіткало Юдею: сарана винищила посіви і народ був приречений на голод. Нашестя сарани представлено в книзі як день Господній — день темряви і мороку (Йоїл 2:1-2), як спустошення від Всемогутнього прийде він (Йоїл 1:15). Саранча уподібнюється воїнам ворожої армії розоряють землю (Йоїл 1:6, Йоїл 2:2-11). Це лихо стало приводом для заклику до розкаяння і навернення. Лише це може стримати караючу руку Бога. На тлі цього великого нещастя пророк вказує на нинішній день — набагато грізніший і небезпечніший. Це день суду, який напевно прийде, якщо Ізраїль не навернеться. Отже, якщо пошесть сарани є достатньою причиною для навернення і покути, то наскільки вагомішою має бути пророцтво судного дня. Волання Йоіла не залишаються без відповіді і перша частина Книги закінчується промовою Ягве, який провіщає кінець пошесті, за ним іде подячний гімн, а потім — обітниця багатого врожаю.
Друга частина Книги говорить про День Господній, який прийде після появи двох знаків: а саме вилиття Духа і космічних катаклізмів, які проте не викличуть паніки серед мешканців Юдеї, що знайдуть прихисток на Сіоні і Бог помилує Ізраїля знову (Йоїл 2:18-27). Отже передбачення Дня Господнього, порятунку і суду Божого, в книзі Йоіла особливо яскраво представлено так, що день Господній це і радість і горе. Перше пророцтво, пов'язане з ним — це пророцтво про сходження Духа Божого на Його народ (Йоїл 3:1-5). У третій частині книги Господь промовляє устами Йоіла про зіслання Святого духа та день Господній. Якщо раніше Дух Божий сходив тільки на обраних (пророків, царів), то в день Господній весь народ Божий буде наділений цим даром. Потім слідує похмура картина знамень того дня (Йоїл 3:4-5), але й обіцянка порятунку для всіх, хто кличе Ім'я Боже.

Четверта глава книги описує великий суд у «долині Йосафатовій». Ця назва буквально означає «Господь судить» і символізує собою місце, де Господь буде судити народи. Цей суд відбувається урочисто, на що вказує форма скликання народів. Знаменно, що в числі ворогів пророк не називає асирійців та вавилонян, які найбільше спричинилися до знищення народу, а називає мешканців сусідніх Тиру та Сидону; виявляється що найприкрішими ворогами людини є її найближчі (Мт. 10:36). День господній має й інший бік. Як Дамоклів меч він висів над Юдеєю та Єрусалимом, однак завдяки їх розкаяттю і наверненню отримав нове значення. Остаточно День Господній показано як день поразки і знищення для поган, а для Божого народу — день милосердя і порятунку. Слова про багатоводні потоки Юдеї, творять образ нового раю. Книга закінчується повідомленням про те, що Бог постійно житиме на Сіоні.

Християнство[ред.ред. код]

Пророцтво Йоіла має важливе значення і для християн. Церква може мати надію на остаточну перемогу над усіма злими силами цього світу. Останнє слово — Божий Вирок — належить Богові, володареві історії. Оскільки у своєму пророцтві пророк Йоіл передбачив сходження Святого Духа «на всяке тіло» (Дії 2:17-18), він вшановується християнами, як пророк Дня Зіслання Святого Духа. Апостол Павло у своєму Посланні до римлян трактуючи значення «народ Божий» на який зійде Святий Дух із строки Йоїл 3:1-5 робить наголос на «всякий», тобто до народу Божого належить той, хто закликає ім'я Боже і кого закликав Господь (Рим. 10:12-13).

Посилання[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  • Святе Письмо Старого та Нового Завіту. Видавництво отців Василіан «Місіонер», 2005.
  • А. Пацьорек. Біблія для кожного і на кожен день. Старий завіт. Львів. Свічадо. 2005. ст. 331 — 333. ISBN 966-561-379-0