Біблійний канон
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Біблійний канон - сукупність книг Біблії, що визнаються церквою богонатхненними і застосовуються в богослужінні як Священне Писання.
Усі книги Біблії об'єднані у так званий канон, тобто в автентичну збірку або каталог священних книг, які були натхнені Богом і які лягли непомильним правилом віри та моралі. Книги, що перебувають у біблійному каталозі, - книги канонічні, канонізовані Церквою, визнані нею за богонатхненні.
[ред.] Першоканонічні та другоканонічні книги
З історії формування біблійного канону зберігся поділ на першоканонічні та другоканонічні книги. Перші завжди й усіма були визнавані за богонатхненні. Щодо других, за різних часів і від різних осіб були висловлювані сумніви у питанні про їхнє богонатхнення. Євреї та протестанти й досі уважають їх за апокрифи.
До другоканонічних книг Старого Заповіту належать: Сирах, Мудрість, Варух, Юдита, Товит, 1-2 Макавеїв, уривки з Естери та Даниїла. Євреї відмовляють їм канонічности з огляду на той факт, що вони збереглися тільки грецькою мовою (хоча, тим часом, нові знахідки у Кумрані й у Каїрі виявляють первісне їхнє записання єврейською мовою, за винятком хібащо книг Мудрости та 2 Макавеїв). Другоканонічні книги Нового Заповіту: Послання до Євреїв, 2 Петра, 2 та 3 Йоана, Якова, Юди та Одкровення.
|
||||||||||||||||||||||||||||
