Лавелівський телескоп

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Лавелівський телескоп
На честь Бернард Лавелл[1]
Частина від Обсерваторія Джодрелл Бенк, MERLIN і Європейська РНДБ-мережа
Розташування обсерваторія Джодрелл Бенк, Велика Британія
Координати 53°14′10″ пн. ш. 2°18′26″ зх. д. / 53.23611° пн. ш. 2.30722° зх. д. / 53.23611; -2.30722
Організація Jodrell Bank Centre for Astrophysics
Збудовано 1972-57
Перше світло 2 серпня 1957
Стиль телескопа радіотелескоп
Кількість телескопів альт-азимутальне монтування і parabolic reflectord
Діаметр 76,2±0,3 м
Збиральна площа телескопа 4 560±1 м²
Фокусна відстань 29±0.1 м
Монтування параболоїдне альт-азимутальне
Вебсайт jodrellbank.manchester.ac.uk
Мапа
CMNS: Лавелівський телескоп у Вікісховищі

Лавелівський телескоп (англ. Lovell Telescope, /ˈlʌvəl/) - це радіотелескоп в обсерваторії Джодрелл Бенк поруч Густрі, Чешир на північному заході Англії. Коли будівництво було закінчено в 1957 році, телескоп був найбільшим тарілчастим повноповоротним радіотелескопом у світі з 76,2 м (250 футів) в діаметрі;[2] Зараз він третій за величиною, після телескопа Грін-Бенк в Західній Вірджинії, США, і Еффельсберзького телескопу в Німеччині.[3] Спочатку він був відомий як «250-футовий» телескоп або радіотелескоп в Джодрелл Бенк, перш ніж стати телескопом Марк І приблизно в 1961 році, коли обговорювались майбутні телескопи (Марк II, і III, і IV).[4] Він був перейменований в Лавелівський телескоп в 1987 році на честь сера Бернарда Лавелла[5] і став пам'яткою класу І в 1988 році.[6][7] Телескоп є частиною масивів радіотелескопів MERLIN і Європейська РНДБ-мережа.

Бернард Лавелл і Чарльз Хазбенд отримали лицарські звання за їх роль у створенні телескопа.[8] У вересні 2006 року телескоп виграв онлайн конкурс Бі-бі-сі на найбільшу «Неоспівану пам'ятку» Великої Британії[9] .

Якщо повітря досить чисте, телескоп видно з висотних будівель в Манчестері, напр. Вежі Бітем, а також з таких віддалених територій, як Пеннінські гори, Вінтер Хілл в Ланкаширі, Сноудонія, замок Бістон в Чеширі, і Пік Дістрикт. Його також видно з зони ресторанів та відправлення терміналу 1 аеропорту Манчестера.

Будівництво[ред. | ред. код]

Концепція і конструкція Марка І[ред. | ред. код]

Бернард Лавелл побудував «Транзитний телескоп» в Джодрелл Бенк наприкінці 1940-х років. Це був радіотелескоп діаметром 66 метрів, який був спрямований тільки прямо вгору; наступним логічним кроком було побудувати телескоп, який міг поглянути на всі частині неба, щоб можна було спостерігати більше джерел та довше за часом. Хоча Транзитний телескоп був спроектований і побудований астрономами, які його використовували, повноповоротний телескоп повинен бути професійно спроектований і побудований; перше завдання полягало в тому, щоб знайти інженера, готового виконати цю роботу. Ним виявився Чарльз Хазбенд, з яким Лавелл вперше зустрівся 8 вересня 1949 року.[10][11]

Марк 1 в стадії будівництва.
Власник фото: Джодрелл Бенк.

Два підшипникові вузли з 15-дюймових (38-см) гармат були куплені задешево в 1950 році; вони походили з лінкорів Першої світової війни HMS Revenge і HMS Royal Sovereign (05), які в той час розбирали. Підшипники стали двома основними підшипниками для обертання висоти телескопа, а відповідні частини телескопа проектувались навколо них.[12] Хазбенд представив перші креслення запропонованого гігантського повноповоротного радіотелескопа в 1950 році. Після уточнення ці плани докладно викладено в «Синій книзі»,[13] , яка була представлена Департаменту науково-промислових досліджень (Велика Британія) 20 березня 1951 року;[14] пропозицію було схвалено у березні 1952 року.[15]

Будівництво почалося 3 вересня 1952 року.[16] Фундаменти для телескопа були завершені 21 травня 1953 після того, як їх заглибини на 27 метрів в землю.[17][18] Після того до середини березня 1954 року створювали подвійну залізничну колію, доки не досягли необхідної точності.[19][20] Центральний стрижень був доставлений на місце 11 травня 1954 р.[21], а фінальні візки — в середині квітня 1955 року.[22]

Марк 1 в стадії будівництва.
Власник фото: Джодрелл Бенк.

Чаша телескопу спочатку повинна була мати сітчасту поверхню для спостереження на довжинах хвиль від 1 до 10 метрів (3,2 і 32 футів);[23] це було змінено на сталеву поверхню, так що телескоп міг спостерігати на 21 см водневій лінії, яка був виявлена в 1951 році.[24] Крім того, в лютому 1954 р. Ловелл і Міністерство повітря зустрілися, щоб побачити, чи можна отримати кошти для підвищення точності чаші так, що вона може бути використане на сантиметрових довжинах хвиль, для дослідження на цих довжинах хвиль для цілей Міністерства, а також «інших цілей». Хоча фінансування не було в кінцевому рахунку отримано від Міністерства повітря, процес планування вже просунувся дуже далеко і це поліпшення було все одно зроблене.[25]

Телескоп був побудований так, що чашу можна повністю перевернути. Спочатку передбачалося використовувати рухомі вежі біля основи телескопа, щоб міняти ресивери у фокусі.[26] Однак, рухливу вежу так і не побудували, через фінансові труднощі і те, що значна частина приймальної апаратури була поміщена в основу телескопа, а не в фокус.[26] Замість цього, приймачі були встановлені на 15-метрових сталевих трубах, які були встановлені у верхню частину повітряної вежі, коли чаша була перевернута. Кабелі від ресиверів потім провели всередині цих труб, які потім бути підключили, коли телескоп був направлений в зеніт. Пов'язані приймальні пристрої потім могли бути поміщені або в невелику підвішену лабораторію безпосередньо під поверхнею; у приміщеннях на вершинах двох веж; біля основи балок, або в будівлі системи управління.[27]

Телескоп вперше буз зрушений  3 лютого 1957 року: на 1 дюйм.[28] Він був вперше зрушений азимутально з використанням електрики 12 червня 1957;[29] чаша вперше була нахилена з використанням електрики 20 червня 1957 року.[29] До кінця липня того ж року поверхня чаші була завершена[30] . Перше використання відбулося 2 серпня 1957 року — телескоп зробив дрифтове сканування Чумацького Шляху на 160 МГц, з чашею в зеніті.[31] Телескоп був вперше контрольований із залу управління 9 жовтня 1957 року[32][33] на спеціально побудованому аналоговому комп'ютері.[24]

Будівництво телескопу коштувало значно дорожче плану, в першу чергу через значне здорожчання сталі на момент будівництва. Оригінальний грант для будівництва телескопа був спільним від Фонду Наффілда і уряду; ця сума склала £335 000.[15] Уряд збільшив свою частку фінансування у кілька разів по мірі росту вартості; інші гроші надійшли від приватних пожертвувань. Заключна частина боргу за будівництво телескопа, £50 000, була погашена за рахунок Лорда Наффілда і Фонду Наффілда 25 травня 1960 року[34] (почасти через досить ранню відомість телескопа у спостереженні за космічними зондами; див. нижче), і обсерваторія Джодрелл Бенк обсерваторія була перейменована в радіоастрономічні лабораторії Наффілда. Остаточна загальна вартість телескопа склала £700 000.[35]

Оновлення до Марк ІА[ред. | ред. код]

Незабаром після того, як телескоп був закінчений, Лавелл і Хазбенд почали розглядати ідею модернізації телескопа так, щоб він мав точнішу поверхню і управлявся за допомогою цифрового комп'ютера. Плани цієї модернізації були створені Husband and Co., і були представлені Лавеллу в квітні 1964 року.[36] Ці плани стали більш нагальними, коли тріщини втоми металу були виявлені у системі двигунів висоти у вересні 1967 року. Телескоп був розрахований на термін експлуатації до 10 років, і Хазбенд попереджав про руйнування телескопу з 1963 року. Поява тріщин від втоми металу була першою з проблем, які загрожували зупинити роботу телескопа[37]. Тому телескоп був відновлений і оновлений, щоб стати Марк ІА; початкова вартість фінансування £400 000 була оголошена Науково-дослідницькою радою 8 липня 1968 року.[38][39] Модернізація була проведена в три етапи: етап 1 тривалістю з вересня 1968 по лютий 1969 р.,[40] етап 2 в період з вересня по листопад 1969 року[41] , етап 3 в період з серпня 1970 по листопад 1971.[42]

На першому етапі було додано внутрішню колію, яка мала прийняти третину ваги телескопа.[40][43] На другому етапі, зовнішня колія, які почала руйнуватися та просідати, була заново перекладена. Крім того, на цьому етапі були додані чотири візки на внутрішню колію разом з їх металоконструкціями, а на існуючих візках зовнішньої колії проведено капітальний ремонт.[41][43]

Найбільші зміни відбулися на третьому етапі — поверх старої поверхні чаші була побудована нова, точніша поверхня (це означало розширення можливостей телескопа до прийнятті хвиль довжиною 6 см[23]), та була додана підтримка центрального «велосипедного колеса». Також була встановлена нова комп'ютерна система управління (повторне використання комп'ютера Ферранте Аргус 104 від радіотелескопа Марк II); тріщини втоми в шишках, які з'єднували чашу з вежами, були відремонтовані, а центральна антена була подовжена і посилена.[42][43] На жаль, у січні 1972 року загинув один інженер і зазнав серйозних поранень другий через обрив кріплень при роботі на центральній антені.[44]

Модернізація до Марк ІА була офіційно завершена 16 липня 1974 року, коли телескоп був повернений Університету Манчестера. У зв'язку з збільшенням вартості стали під час оновлення, фінальна вартість модернізації склала £664 793,07.[45]

Лавелівський телескоп в процесі шліфування в 2002 році.

Пізніші модернізації та ремонти[ред. | ред. код]

Вітри «Бурі січня 1976 року» 02 січня сягали близько 140 км/год і майже знищили телескоп. Вежі викривились, і один з підшипників, який поєднував чашу з вежами, висковзнув. Після дорогого ремонту, до веж були додані діагональні розпірки, щоб це не сталося знову.[43]

До 1990-х років поверхні телескопа  сильно проржавіли. У 2001—2003 роках телескоп було відшліфовано, підвищивши його чутливість на частоті 5 ГГц з фактором п'ять. На поверхні було використано метод голографічного профілювання, тому поверхня оптимально працює на довжинах хвиль 5 см (у порівнянні з 18 см на старій поверхні).[46] Була встановлена нова система двигунів, яка забезпечує набагато більш високу точність наведення. Зовнішня колія була реконструйована, а фокусна вежа була укріплена, щоб витримати важчі приймачі.[47]

У 2007 році телескоп потребував нового колісного приводу, оскільки одне з шістдесяти чотирьох оригінальних коліс тріснуло; у 2008 році знадобилась ще одна нова сталева покришка після тріщини другого колеса. Це були єдині заміни коліс з початку роботи в телескопа у 1957 році.[48]

Наявність (станом на 2010 р.) двох гніздових пар диких сапсанів (які мають по гнізду в кожній з двох опорних веж телескопа) запобігає шкоді від голубів (як шкоді від посліду, так і від тепла їх тіл, що перешкоджають показанням чутливих приладів), які якої страждають деякі інші радіотелескопи.

Статистика[ред. | ред. код]

Маса телескопа: 3 200 т[49]
Маса чаші: 1 500 т[49]
Діаметр чаші: 76,2 м[49]
Площа поверхні чаші: 5 270 м²[49]
Площа збору чаші: 4 560 м²[49]
Висота осі: 50,5 м[49]
Максимальна висота над землею: 89,0 м[49]
Радіус колісних ригелів: 38,5 м[49]
Зовнішній діаметр колії: 107,.5 м[49]
Кількість фарби на 3 шари покриття чаші: 5300 л[49]
Потужність азимутального приводу Два електродвигуни по 50 кінських сил, один біля підніжжя кожної башти.[50]
Максимальна швидкість 15 градусів на хвилину по азимуту
10 градусів на хвилину по висоті.[50]
  • Вид збоку
    Вид збоку
  • Телескоп тарілка
    Телескоп тарілка
  • Структура підтримки
    Структура підтримки
  • Позаду
    Позаду
  • Роботи на опорах радіотелескопа Джодрелл Банк, 12 серпня 2010 року
    Роботи на опорах радіотелескопа Джодрелл Банк, 12 серпня 2010 року

Стеження за космічними зондами [ред. | ред. код]

«Супутник» і штучні супутники[ред. | ред. код]

Модель Супутника 1.

Телескоп почав функціонувати влітку 1957 року, якраз під час запуску Супутника-1, першого у світі штучного супутника. Хоча передача від Супутника легко могла влювлюватись побутовим радіо, Лавелівський телескоп був єдиним телескопом, здатним відстежувати радаром ракету-носій «Супутник»; телескоп вперше зафіксував ракету майже опівночі 12 жовтня 1957 року.[51][52] Він також виявив ракету-носій «Супутника-2» відразу після опівночі 16 листопада 1957 року.[53]

Телескоп також взяв участь у початковій роботі по супутниковому зв'язку. У лютому і березні 1963 року, телескоп передавав сигнали через Місяць і «Ехо-ІІ» (кульовий супутник НАСА на висоті 750 кілометрів) до обсерваторії Зіменкі в СРСР. Деякі сигнали також передавались із США в СРСР через Джодрелл Бенк.[54]

Місячна гонка[ред. | ред. код]

«Піонер-5» кріпиться до його ракети-носія «Тор».

Лавелівський телескоп був використаний для відстеження радянських і американських зондів, спрямованих на Місяць наприкінці 1950-х і на початку 1960-х років. З американських космічних зондів, телескоп відстежив «Піонер-1» з 11 по 13 листопада 1958 року[55][56] «Піонер-3» у грудні 1958 р.[57] і «Піонер-4» в березні 1959 року.[58] Телескоп відстежив «Піонер-5» з 11 березня по 26 червня 1960 року, і був також використаний для відправки команд на зонд, у тому числі для відділення зонда від ракети-носія та для включення більш потужного передавача, коли зонд віддалився на 12,9 млн км. Він також отримував відомості від «Піонер-5», будучи єдиним телескопом у світі, здатним на це у той час.[59] Останній сигнал був підхоплений від зонда на відстані 36,2 мільйона кілометрів 26 червня 1960 року.[57]

Телескоп також відстежував радянські місячні зонди, в тому числі і «Луна-2» з 13 на 14 вересня 1959 року, коли він вдарився о поверхню Місяця; це було доведено з допомогою телескопа шляхом виміру впливу місячної гравітації на зонд,[60] і Місяць-3 бл. 4 жовтня 1959 року.[61] Крім того, телескоп відстежив «Луна-9» у лютому 1966 року — перший космічний корабель, що здійснив м'яку посадку на Місяць. Телескоп слухав його факсимільну передачу фотографій з поверхні Місяця. Фотографії були відправлені в британську пресу — зонд передавав, швидше за все навмисне, щоб збільшити шанси на отримання, в міжнародному форматі для передачі зображення на стрічку новин — і фото були надруковані раніше, ніж їх оприлюднило СРСР.[62]

Телескоп відстежив «Луна-10», супутник СРСР, виведений на орбіту навколо Місяця, в квітні 1966 року,[63] і «Зонд-5» у вересні 1968 року, зонд СРСР, який був запущений на Місяць, навколо якого він обернувся, перш ніж повернутися на Землю.[64] Телескоп не відстежував «Аполлон-11», оскільки він стежив за «Луна-15» в липні 1969 року. Однак сусідній 15-метровий телескоп в Джодрелл Бенк був в той час використаний для відстеження «Аполлон-11».[65][66]

Зонди Венери[ред. | ред. код]

Телескоп можливо виявив сигнали від «Венера-1», супутника СРСР на шляху до Венери, 19—20 травня 1961 року. Однак не вдалося підтвердити походження сигналів.[67] Кілька років потому, у грудні 1962 року, телескоп відстежив і отримав дані від «Марінер-2».[68] 18 жовтня 1967 року телескоп отримав сигнали, і відстежив, «Венера-4», зонд СРСР на Венеру.[69]

Марсіанські зонди[ред. | ред. код]

Телескоп відстежив «Марс-1» в 1962-3 роках,[57] та «Марс-2» і «Марс-3» в 1971 році (серед процесу оновлення телескопа до Марк ІА).[70] Більш недавно, він також шукав декілька втрачених марсіанських космічних зондів, у тому числі «Марс Обзервер» НАСА у 1993 році[9] , «Марс Полар Лендер» в 2000 році[71] і приземлюваний апарат «Бігль-2» на Марс в 2003 році. Однак він не знайшов будь-якого з них.

Спостереження за міжконтинентальними балістичними ракетами[ред. | ред. код]

Як тимчасова міра, поки будувалась військова база Королівських ВПС Файлінгдейлс, телескоп був у режимі очікування для проекту «Project Verify» (також відомий під кодовими словами «Lothario» і «Changlin») в період з квітня 1962 року по вересень 1963 року. Під час стратегічних тривог, «імпульсний передавач, приймач і індикаторне обладнання» міг бути підключений до телескопа для сканування відомих російських місць запуску на предмет пусків МБР та/або БРСД.[72][73] Під час кубинської ракетної кризи в жовтні 1962 року телескоп був непомітно повернутий в бік залізної завіси, щоб надати кілька хвилин попередження щодо будь-яких ракет, які могли бути запущені.[74]

Наукові спостереження[ред. | ред. код]

Коли телескоп був запропонований, було визначено ряд цілей для спостереження. До них належали:[13]

  • Дослідження галактичного і позагалактичного радіовипромінювання
  • Спостереження сонця
  • Радіолокаційна луна від планет
  • Дослідження метеоритних виявлень
  • Спостереження протисяйва
  • Дослідження полярного сяйва
  • Виявлення радіо відбиттів від іонізації атмосфери космічним випромінюванням

Однак фактичні спостереження, які робляться за допомогою телескопа, дещо відрізняються від цих первісних цілей, і описані в наступних розділах.

Сонячна система[ред. | ред. код]

Восени 1958 року телескоп був використаний для відбиття «Привітів» від Місяця з метою демонстрації третій рейт лекції Лавелла.[75] Телескоп був також використаний для отримання повідомлень, відбитих від Місяця («місячне відображення») у рамках фестивалю 50-річчя Першого руху телескопу.[76] у квітні 1961 року, з допомогою телескопа була отримана радіолокаційна луна від Венери, коли планета була на більш близькій відстані, що підтвердило вимірювання відстані до планети, зробленої американськими телескопами.[77][78]

Лінія водню 21 см[ред. | ред. код]

Див. також: Лінія водню

Воднева лінія 21 см була виявлена під час будівництва телескопа; телескоп був згодом перероблений так, щоб він міг спостерігати на цій частоті. Використовуючи цю лінію випромінювання, можна спостерігати хмари водню в галактиці Чумацький Шлях і інших галактиках. Наприклад, телескоп виявив велику хмару навколо галактик М81 і М82. Рух цих хмар в напрямку до нас або від нас утворює червоний або синє зсув, дозволяючи виміряти швидкість хмари. Це забезпечує доступ до внутрішньої динаміки галактик, а також може забезпечити вимірювання швидкості розширення Всесвіту.[79]

Мазери[ред. | ред. код]

Див. також: Космічний мазер

У 1963 році телескоп виявив про викиди OH з регіонів зореутворення і гігантських зір; це були перші астрономічні мазери.[80] OH-мазери випромінюють на чотирьох частотах близько 18 см, які легко спостерігаються на телескопі. В рамках програми MERLIN телескоп регулярно використовується для побудови карти регіонів мазерів.[79]

Пульсари[ред. | ред. код]

Див. також: Пульсар
Художнє уявлення про подвійний пульсар, PSR J0737−3039.

У 1968 році, телескоп спостерігав координати недавно виявленого пульсара, щоб підтвердити його існування, та досліджував дисперсію вимірювання.[81] Він також зробив перше виявлення поляризації випромінювання пульсарів.[82] Це поклало початок великому обсягу роботи дослідження пульсарів в Джодрелл, яка триває досі.[83] За 30 років після відкриття пульсарів, телескоп виявив понад 100 нових пульсарів (а астрономи Джодрелл Бенк виявили близько 2/3 від загального числа, використовуючи Лавелівський і інші телескопи). За 300-ми пульсарами ведуть регулярні спостереження за допомогою Лавелівського телескопа або розташованого поруч телескопа з 13-метровою чашею[84].

Телескоп був причетний до відкриття міллісекундних пульсарів,[84] а також до виявлення першого пульсара в кулястому скупченні у 1986 році[80]— міллісекундного пульсара в Мессьє 28. У вересні 2006 року, були оголошені результати трьох років спостережень за подвійним пульсаром, PSR J0737−3039, з використанням Лавелівського телескопа, телескопів обсерваторій  Паркса і Грін Бенк, було оголошено, що підтверджують правильність загальної теорії відносності на рівні 99.5 %.[85]

Гравітаційне лінзування[ред. | ред. код]

Див. також: Гравітаційна лінза
Приклад гравітаційної лінзи.

Між 1972 і 1973 році телескоп був використаний для «детального огляду радіоджерел на обмеженій ділянці неба … до межі чутливості приладу». Серед каталогізованих об'єктів була перша гравітаційна лінза, яка була підтверджена візуально в 1979 році[86] після того, як було визначено збіг її розташування з парою слабких блакитних зірок за допомогою Марка І як інтерферометра з Марком II.[87] Телескоп був також залучений до виявлення першого кільця Ейнштейна в 1998 році, у зв'язку зі спостереженнями, зробленими телескопом Габбл.[88]

Квазари і інтерферометрія[ред. | ред. код]

Див. також: Квазар та Астрономічний інтерферометр

Ранні дослідження розмірів і природи квазарів стимулювали розвиток методів інтерферометрії в 1950-х роках; Лавелівський телескоп мав перевагу через свою велику ділянку збору, що дало можливість швидко отримати за його допомогою високочутливі вимірювання інтерферометром. В результаті телескоп широко представлений у відкритті квазарів.[8]

Модель телескопа Марк І, Музей науки (Лондон)

Інтерферометрія в Джодрелл Бенк почалася до того, як Лавелівський телескоп був побудований, — з використанням Транзитного телескопа з широкостороннім масивом у 35 метрів  для визначення розмірів радіо-гучних туманностей.[89] Після будівництва Лавелівського телескопу, широкосторонній масив був поставлений на поворотний держатель і разом з телескопом вони використовувались як відстежуючий радіоінтерферометр, у тому числі для визначення 2D-форм квазарів на небі.[90] Влітку 1961 року був побудований 25 футів (8 м) діаметр параболоїдний телескоп (він був зроблений з алюмінієвої трубки і був встановлений на обертову конструкцію старої військової РЛС). Цей телескоп використовувався як керований інтерферометр разом з Марк І, з роздільною здатністю 0,3 кут. секунди, для визначення розмірів деяких квазарів з великим червоним зміщенням (z~0,86).[91]

Коли був збудований телескоп Марк II, він також використовувався як інтерферометр спільно з Лавелівським телескопом.[4] Разом вони давали базову лінію 425 м (це означає, що вони могли утворювати «штучний» телескоп з діаметром 425 м), що давало роздільну здатність близько 0,5 кутових хвилин. Ця пара телескопів була використана для проведення досліджень, а також для визначення позиції слабких радіооб'єктів.[92] Крім того, однією з причин будівництва телескопа Марк III було його майбутнє використання як інтерферометра з Марком І для досліджень радіоджерел.[93]

Телескоп взяв участь у першому трансатлантичному інтерферометричному експерименті у 1968 році, разом з телескопами Алгонкін і Пентіктон в Канаді.[94] Він був вперше використаний як інтерферометр з радіотелескопом в Аресібо 1969 року.[80]

У 1980 році він був використаний як частина нового масиву MERLIN[80] з серію невеликих радиотелескопів, контрольованих з Джодрелл Бенк. З базовими лініями до 217 км, масив мав роздільну здатність до близько 0,05 кутових хвилин.[92] Модернізована версія цього масиву стала національною установою в 1992 році.[80] Телескоп також використовується у радіоінтерферометрії з наддовгими базами, спільно з телескопами по всій Європі (в Європейській РНДБ мережі), що дає роздільну здатність близько 0,001 кутової секунди. Зараз близько половини часу спостереження телескопа витрачається на інтерферометрію з іншими телескопами.[92] планується, що телескоп буде працювати в складі інтерферометра з орбітальними радіо-супутниками Радіоастрон (Росія) і Програма космічної обсерваторії РНДБ (англ. VLBI Space Observatory Programme, Японія), забезпечуючи ще більшу базову лінію та вищу роздільну здатність.[92]

Інші важливі спостереження[ред. | ред. код]

Телескоп був використаний як повторний інструмент для перевірки можливого виявлення сигналів позаземного життя проектом SETI, зафіксованих в Аресібо в період з 1998 по кінець 2003 року.[95][96] Ніяких сигналів не було виявлено.[97] У лютому 2005 року астрономи, використовуючи Лавелівський телескоп, виявили галактику VIRGOHI21, що, як видається, створена майже повністю з темної матерії.[98]

Телескоп у популярній культурі[ред. | ред. код]

  • Модель телескопа в масштабі 1:200, зроблена в 1961 році, знаходиться в Музеї науки, Лондон.[99]
  • У 1962 році телескоп згадується в науково-фантастичному романі «А як Андромеда» Фреда Хойла і Джона Еліота.[100]
  • У епізоді серіалу «Доктор Хто» «Логополіс» 1981 року, який був знятий в Кроуслі Парк,[101] використовували модель Лавелівського телескопу як проект Фарос, з якого впав Доктор у виконанні Тома Бейкера і регенерував. Ця модель ґрунтувалась на телескопі Марк І, але включала і деякі модифікації з Марк ІА, наприклад край чаші.[102]
  • Актриса Софі Олдред в образі супутниці сьомого Доктора  Ейс Макшейн, стояла і на надбудові і на чаші в освітньому спеціальному епізоді «Доктора Хто» 1990 року, «Пошукова наука: дослідження простору».[103]
  • У 1992 році телескоп був показаний на обкладинці сингла Sub Sub «Space Face».[100]
  • Телескоп з'явився в екранізації «Путівник Галактикою» в 2005 році.[104]
  • Три групи знімали кліпи в чаші телескопа: D:Ream в 1995 році («Party Up the World»), Placebo у 2003 році («The Bitter End»), і в  Public Service Broadcasting у 2015 році («Sputnik»). Кадри телескопа здалеку присутні у кліпі  Secret Messages групи ELO.
  • Королівська пошта Великої Британії зобразила телескоп у «J for Jodrell Bank» в її серії марок «пам'ятки за алфавітом»;[105] він також був представлений на марках Гаїті, Угорщини, Острову Вознесіння, Барбуди, Ліхтенштейна і Танзанії.[106]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ http://www.jb.man.ac.uk/aboutus/lovell/build.html
  2. ↑ On This Day - 14 March 1960: Radio telescope makes space history. BBC News. 14 березня 1960. Архів оригіналу за 7 березня 2008. Процитовано 11 травня 2007.
  3. ↑ The Lovell Telescope presents a new face to the Universe. Архів оригіналу за 10 червня 2020. Процитовано 11 травня 2007.
  4. ↑ а б Lovell, The Jodrell Bank Telescopes
  5. ↑ Lovell Radio Telescope refurbished. BBC News. 28 квітня 2003. Архів оригіналу за 13 серпня 2017. Процитовано 5 квітня 2007.
  6. ↑ Once Wilson's "White Heat", Now History: Tessa Blackstone Lists Bt Tower. Архів оригіналу за 5 лютого 2007. Процитовано 28 травня 2007.
  7. ↑ Images of England. Historic England. Архів оригіналу за 12 грудня 2007. Процитовано 17 липня 2007.
  8. ↑ а б Jodrell Bank — History. Архів оригіналу за 22 липня 2012. Процитовано 10 червня 2007.
  9. ↑ а б Finlo Rohrer (5 вересня 2006). Aye to the telescope. BBC News. Архів оригіналу за 15 вересня 2011. Процитовано 8 серпня 2016.
  10. ↑ Lovell, Story of Jodrell Bank, p. 28
  11. ↑ Lovell, Astronomer by Chance, p. 195
  12. ↑ Lovell, Story of Jodrell Bank, p. 29
  13. ↑ а б Lovell, Bernard (1950). Blue Book. ISBN 0-312-32249-6. Архів оригіналу за 4 червня 2008. Процитовано 8 серпня 2016.
  14. ↑ Lovell, Story of Jodrell Bank, p. 35
  15. ↑ а б Lovell, Astronomer by Chance, p. 222
  16. ↑ Lovell, Story of Jodrell Bank, p. 44
  17. ↑ Lovell, Story of Jodrell Bank, p. 47
  18. ↑ Lovell, Astronomer by Chance, p. 225
  19. ↑ Lovell, Story of Jodrell Bank, p. 65a (caption of lower photograph)
  20. ↑ Lovell, Astronomer by Chance, p. 232
  21. ↑ Lovell, Story of Jodrell Bank, p. 80a (caption of upper photograph)
  22. ↑ Lovell, Story of Jodrell Bank, p. 71
  23. ↑ а б JBO — Construction. Архів оригіналу за 2 вересня 2012. Процитовано 28 травня 2007.
  24. ↑ а б The 250 ft Mk I Radio Telescope — The building of the world's first giant radio telescope. Jodrell Bank Observatory. Архів оригіналу за 2 вересня 2012. Процитовано 23 листопада 2006.
  25. ↑ Lovell, Astronomer by Chance, pp. 235—236
  26. ↑ а б Lovell, Story of Jodrell Bank, p. 88
  27. ↑ Lovell (1957)
  28. ↑ Lovell, Story of Jodrell Bank, p. 155
  29. ↑ а б Lovell, Story of Jodrell Bank, p. 157
  30. ↑ Lovell, Astronomer by Chance, p. 250
  31. ↑ Lovell, Story of Jodrell Bank, p. 158, plus the image at the bottom of p177a
  32. ↑ Lovell, Story of Jodrell Bank, p. 193
  33. ↑ Lovell, Astronomer by Chance, p. 260
  34. ↑ Story of Jodrell Bank, p. 244
  35. ↑ Piper, Story of Jodrell Bank, p. 95
  36. ↑ Lovell, Jodrell Bank Telescopes, pp. 60–61
  37. ↑ Lovell, Jodrell Bank Telescopes, pp. 65-66
  38. ↑ Lovell, Jodrell Bank Telescopes, p. 68
  39. ↑ Out of the Zenith, p. 237
  40. ↑ а б Lovell, Jodrell Bank Telescopes, pp. 75-81
  41. ↑ а б Lovell, Jodrell Bank Telescopes, pp. 81-83
  42. ↑ а б Lovell, Jodrell Bank Telescopes, pp. 83-94
  43. ↑ а б в г The MKIA Radio Telescope. Jodrell Bank Observatory. Архів оригіналу за 15 жовтня 2006. Процитовано 21 листопада 2006.
  44. ↑ Lovell, Jodrell Bank Telescopes, p. 91
  45. ↑ Lovell, Jodrell Bank Telescopes, p. 94
  46. ↑ JBO — Lovell Telescope — the future (in 2000). Архів оригіналу за 29 січня 2013. Процитовано 28 травня 2007.
  47. ↑ The Lovell Telescope Upgrade. Jodrell Bank Observatory. Архів оригіналу за 15 жовтня 2006. Процитовано 23 листопада 2006.
  48. ↑ Telescope's Tyre Change is Wheel Success. Jodrell Bank Observatory. 4 лютого 2008. Архів оригіналу за 2 вересня 2012. Процитовано 7 лютого 2008.
  49. ↑ а б в г д е ж и к л Jodrell Bank Observatory — Facts and Figures. Архів оригіналу за 22 липня 2012. Процитовано 28 травня 2007.
  50. ↑ а б JBO — Anatomy of the Lovell telescope. Архів оригіналу за 22 липня 2012. Процитовано 28 травня 2007.
  51. ↑ Lovell, Story of Jodrell Bank, p. 196
  52. ↑ Lovell, Astronomer by Chance, p. 262
  53. ↑ Lovell, Story of Jodrell Bank, p. 197
  54. ↑ Out of the Zenith, chapter 15
  55. ↑ Lovell, Story of Jodrell Bank, p. 212
  56. ↑ Lovell, Astronomer by Chance, p. 269
  57. ↑ а б в Jodrell Bank's role in early space tracking activities. Архів оригіналу за 22 липня 2012. Процитовано 10 червня 2007.
  58. ↑ U.S. Planet. Time Magazine. 16 березня 1959. Архів оригіналу за 30 вересня 2007. Процитовано 9 квітня 2007.
  59. ↑ Lovell, Story of Jodrell Bank, p. xii, pp. 239—244
    Lovell, Astronomer by Chance, p. 272
    Voice in Space. Time Magazine. 21 березня 1960. Архів оригіналу за 1 квітня 2007. Процитовано 9 квітня 2007.
  60. ↑ Lovell, Story of Jodrell Bank, pp. 231—236 and caption on bottom photo of page 209a
    Piper, Story of Jodrell Bank, p. 42
    Lovell, Astronomer by Chance, pp. 269—271
    Moon Blow. Time Magazine. 21 вересня 1959. Архів оригіналу за 30 вересня 2007. Процитовано 9 квітня 2007.
  61. ↑ Lovell, Story of Jodrell Bank, pp. 236—238
    Lovell, Astronomer by Chance, p. 271
    Lunik III. Time Magazine. 12 жовтня 1959. Архів оригіналу за 10 листопада 2012. Процитовано 8 серпня 2016.
  62. ↑ Lovell, Story of Jodrell Bank, p. 250
    On This Day - 3 February 1966: Soviets land probe on Moon. BBC News. 3 лютого 1966. Архів оригіналу за 1 березня 2017. Процитовано 9 квітня 2007.
  63. ↑ Bringing Credit to Jodrell Bank. Time Magazine. 15 квітня 1966. Архів оригіналу за 30 вересня 2007. Процитовано 6 квітня 2007.
  64. ↑ Russia's Race to the Moon. Time Magazine. 27 вересня 1968. Архів оригіналу за 30 вересня 2007. Процитовано 9 квітня 2007.
  65. ↑ Scoopy, Snoopy or Sour Grapes?. Time Magazine. 25 липня 1969. Архів оригіналу за 26 вересня 2005. Процитовано 9 квітня 2007.
  66. ↑ Lovell, Jodrell Bank Telescopes, p. 82
  67. ↑ Piper, Story of Jodrell Bank, pp. 43-44
  68. ↑ Piper, Story of Jodrell Bank, p. 44
    Venus Probed. Time Magazine. 21 грудня 1962. Архів оригіналу за 8 березня 2008. Процитовано 9 квітня 2007.
  69. ↑ On This Day - 18 October 1967: Soviets glimpse beneath clouds of Venus. BBC News. 18 жовтня 1967. Архів оригіналу за 10 квітня 2016. Процитовано 9 травня 2007.
  70. ↑ Lovell, Jodrell Bank Telescopes, p. 88
  71. ↑ Earth turns its ears to Mars. BBC News. 2 жовтня 2000. Архів оригіналу за 25 серпня 2017. Процитовано 9 квітня 2007.
  72. ↑ Lovell, wwwwwww .
  73. ↑ Spinardi, 2006
  74. ↑ Dish of the Day. BBC Radio 4. 13 червня 2003. Архів оригіналу за 20 травня 2016. Процитовано 9 квітня 2007.
  75. ↑ Out of the Zenith, p. 212
  76. ↑ Morrison, Ian (17 червня 2007). EME to the Lovell Telescope. Архів оригіналу за 3 березня 2016. Процитовано 21 червня 2007.
  77. ↑ Lovell, Out of the Zenith, pp. 197—198
  78. ↑ Lovell, Astronomer by Chance, pp. 277—280
  79. ↑ а б JBO — Gas. Jodrell Bank Observatory. Архів оригіналу за 18 серпня 2002. Процитовано 1 червня 2007.
  80. ↑ а б в г д JBO — Milestones. Архів оригіналу за 26 вересня 2008. Процитовано 28 травня 2007.
  81. ↑ Lovell, Out of the Zenith, pp. 130—135
  82. ↑ Taking the Pulse of Pulsars. Time Magazine. 26 квітня 1968. Архів оригіналу за 22 квітня 2009. Процитовано 9 квітня 2007.
  83. ↑ Lovell, Astronomer by Chance, pp. 293—297
  84. ↑ а б JBO — Stars. Jodrell Bank Observatory. Архів оригіналу за 4 червня 2008. Процитовано 1 червня 2007.
  85. ↑ General Relativity survives gruelling pulsar test —Einstein at least 99.95% right!. Jodrell Bank Observatory. Архів оригіналу за 7 листопада 2007. Процитовано 10 червня 2007.
  86. ↑ Lovell, Astronomer by Chance, pp. 297—301
  87. ↑ JBO — Galaxies. Jodrell Bank Observatory. Архів оригіналу за 19 квітня 2002. Процитовано 1 червня 2007.
  88. ↑ Astronomers see cosmic mirage. BBC News. 1 квітня 1998. Архів оригіналу за 25 серпня 2017. Процитовано 9 квітня 2007.
  89. ↑ Out of the Zenith, pp. 19-20
  90. ↑ Out of the Zenith, pp. 42—45.
  91. ↑ Out of the Zenith, pp. 46-48
  92. ↑ а б в г Interferometers. Jodrell Bank Observatory. Архів оригіналу за 28 червня 2004. Процитовано 1 червня 2007.
  93. ↑ Out of the Zenith, pp. 73-77
  94. ↑ Lovell, Out of the Zenith, pp. 67-68
  95. ↑ Scientists listen intently for ET. BBC News. 1 лютого 1998. Архів оригіналу за 18 жовтня 2020. Процитовано 9 квітня 2007.
  96. ↑ Alien hunters back on track. BBC News. 23 березня 1999. Архів оригіналу за 8 березня 2007. Процитовано 9 квітня 2007.
  97. ↑ Radio search for ET draws a blank. BBC News. 25 березня 2004. Архів оригіналу за 18 листопада 2007. Процитовано 9 квітня 2007.
  98. ↑ Seeing the invisible — first dark galaxy discovered?. Jodrell Bank Observatory press release. 23 лютого 2005. Архів оригіналу за 30 квітня 2008. Процитовано 29 травня 2007.
  99. ↑ Scale model of Jodrell Bank Radio Telescope, 1961. Science Museum. Архів оригіналу за 21 квітня 2009. Процитовано 9 листопада 2008.
  100. ↑ а б Doran, John (2 квітня 2009). Doves Interview: The Romance Of The Telescope. Процитовано 18 квітня 2009.
  101. ↑ Crowsley Park BBC Receiving Station. Архів оригіналу за 2 квітня 2015. Процитовано 20 березня 2015.
  102. ↑ Logopolis and Lovell. 11 жовтня 2014. Архів оригіналу за 2 квітня 2015. Процитовано 22 березня 2015.
  103. ↑ «Search Out Science: Search Out Space» special thanks credits.
  104. ↑ Scientists bid to save the Earth in latest Hollywood blockbuster. Jodrell Bank Observatory press release. Архів оригіналу за 11 серпня 2008. Процитовано 29 травня 2007.
  105. ↑ In pictures: Royal Mail's alphabetical landmark stamps. BBC News. 11 жовтня 2011. Архів оригіналу за 25 вересня 2015. Процитовано 8 серпня 2016.
  106. ↑ Jodrell Bank radio telescope. Архів оригіналу за 2 квітня 2012. Процитовано 1 листопада 2011.

Джерела[ред. | ред. код]

Книги[ред. | ред. код]

Журнальні статті[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Лавелівський_телескоп&oldid=39574141