Локальне кільце
Локальне кільце — комутативне кільце з одиницею, що має єдиний максимальний ідеал. Якщо R локальне кільце з максимальним ідеалом
, то фактор-кільце
є полем і називається полем лишків локального кільця R.
Зміст |
Приклади[ред.]
- Будь-яке поле або кільце нормування є локальним.
- Локальним є також кільце формальних степеневих рядів
над полем k або над будь-яким локальним кільцем. Навпаки, кільце многочленів
не є локальним кільцем.
- Нехай X — топологічний простір (диференційовний многовид, аналітичний простір, або алгебраїчний многовид), а x — точка в X. Нехай R — кільце ростків в точці x неперервних функцій (відповідно диференційовних, аналітичних або регулярних функцій); тоді R — локальне кільце, максимальний ідеал якого складається з ростків функцій, що приймають значення 0 в точці x.
Локалізація[ред.]
До локального кільця приводять деякі загальні конструкції в теорії кілець, найважливішою з яких є локалізация.
Нехай R — комутативне кільце, а
— простий ідеал в R. Кільце
, яке складається з дробів виду
, де
, є локальним і називається локалізацією кільця R в
. Максимальним ідеалом кільця
є ідеал
, а поле лишків
ототожнюється з полем часток фактор-кільця
що є областю цілісності. Інші конструкції, що приводять до локального кільця — гензелізація або поповнення кільця щодо деякого максимального ідеалу. Будь-яке фактор-кільце локального кільця також локально.
Властивості[ред.]
Властивість кільця R (або R-модуля М, або R-алгебри В) називається локальною властивістю, якщо виконання її для R (або М, або В) еквівалентно виконанню її для кілець
(відповідно модулів
або алгебри
) для всіх простих ідеалів
кільця R.
Степені
максимального ідеалу
локального кільця R визначають базис околів нуля так званої топології локального кільця (або
-адичної топології). Для локального кільця Нетер ця топологія є віддільною (теорема Крулля), а довільний його ідеал є замкнутим.
Кільця Нетер[ред.]
Далі розглядаються тільки нетерові локальні кільця. Локальне кільце називається повним локальним кільцем, якщо воно є повним щодо
-адичної топології; в цьому випадку
. У повному локальному кільці
-адична топологія слабша за будь-яку іншу віддільну топологію (теорема Шевалле). Будь-яке повне локальне кільце представляється як фактор-кільце кільця
формальних степеневих рядів, де S — поле або повне кільце дискретного нормування.
Тонше, кількісне дослідження локального кільця R зв'язано із застосуванням поняття приєднаного градуйованого кільця
. Нехай
— розмірність векторного простору
над полем лишків
; як функція цілого аргументу n вона називається функцією Гільберта — Самюеля (або характеристичною функцією) локального кільця. При великих n ця функція збігається з деяким многочленом
від n, який називається многочленом Гільберта - Самюеля локального кільця R. Цей факт можна виразити в термінах ряду Пуанкаре: формальний ряд
є раціональною функцією вигляду
де
— многочлен, а d(A)-1 рівне степеню
. Ціле число d(R) збігається з розмірністю Круля dim R кільця R і є одним з важливих інваріантів кільця. Крім того, d(R) рівне найменшому числу елементів
, для яких фактор-кільце
є кільцем Артіна. Якщо ці елементи можна вибрати так, щоб вони породжували максимальний ідеал
, то локальне кільце R називається регулярним локальним кільцем. Регулярність R еквівалентна тому, що
. Для d-вимірного регулярного кільця R
Аналогічна теорія будується для напівлокальних кілець, тобто кілець, що мають скінченне число максимальних ідеалів. Роль максимального ідеалу для них при цьому відіграє радикал Джекобсона.
Посилання[ред.]
Література[ред.]
- Атья М., Макдональд И. (1972). Введение в коммутативную алгебру. Москва: Мир. с. 160.
- Зарисский О., Самюэль П. (1963). Коммутативная алгебра. том II. Москва: ИЛ. с. 438.

над полем k або над будь-яким локальним кільцем. Навпаки,
не є локальним кільцем.
