Луксор

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Луксор
الأقصر
Emblem Luxor Governorate.jpg Eg luxor1.png
Герб Прапор
На вулицях Луксору
На вулицях Луксору
Основні дані
Країна Єгипет Єгипет
Губернаторство Луксор
Населення 451 318 осіб
Часовий пояс UTC+2
Географічні координати 25°41′ пн. ш. 32°39′ сх. д. / 25.683° пн. ш. 32.650° сх. д. / 25.683; 32.650Координати: 25°41′ пн. ш. 32°39′ сх. д. / 25.683° пн. ш. 32.650° сх. д. / 25.683; 32.650
Карта
Луксор (Єгипет)
Луксор
Луксор

Луксо́р (араб. الأقصر‎) — місто у Верхньому Єгипті, адміністративний центр мухафази Луксор. Населення - 487 896 осіб (2010 р.). Знаходиться за 400 миль від Каїра. Кліматичний курорт, туристичний центр.

Річка Ніл ділить його на дві частини: Східний Луксор — місто живих, де фараони мешкали і будували свої молитовні храми, присвячені богу Амону, і Західний Луксор — місто мертвих, де розташовані похоронні храми і гробниці, висічені в горі.

Історія[ред.ред. код]

Луксор є одним з найдавніших міст у світі. Точно не відомо, коли він був побудований. Давні єгиптяни називали місто Уасет, що означає скіпетр. У свою чергу греки називали його Фіви, а римляни — Dios Polis Magina. Коли араби завоювали Єгипет, місто одержало свою останню назву — Луксор, що означає місце безлічі палаців. У Луксорі знаходиться 2/3 усіх світових монументів.

В стародавньо-єгипетській історії Луксор займає вагоме місце, особливо за часів Нового царства, коли він був столицею усієї країни. Луксор — це сцена, де розігрувалася історія Аменхотепа IV (Ехнатона), — першого фараона, який закликав всіх людей до єдинобожності, до бога Атону.

Пам'ятні місця[ред.ред. код]

Найбагатшим джерелом історичних артефактів є один з найвідоміших храмів світу — храм Карнак. Не менше відомий Луксорський храм, розташований на східному березі Нілу. Колись він був сполучений з Карнакським храмом великою алеєю, уздовж якої розташовувалися сфінкси, але зараз ці два храми відокремлено сучасними спорудами центральної частини міста Луксор.

На західному березі Нілу Аменхотеп побудував похоронний храм на честь бога Амона. Храм був зруйнований у 27 році до н.е., від нього залишилося дві статуї Аменхотепа, які називають колоси Мемнона. В горах на західному березі Нілу відкриваються невеликі долини, з яких найвідоміша Долина царів (Долина фараонів). Приблизно в півтора кілометрах від неї розташована Долина цариць, де ховали жінок та малолітніх дітей фараонів. В Долині царів відомі 42 гробниці, майже всі — царські. На відміну від фараонів Стародавнього царства, чия столиця знаходилася в Мемфісі, фіванські фараони часів Нового царства не будували пірамід. Гробниці вирубані в скелях, їх прагнули якомога ретельніше приховати від стороннього погляду. Входи в гробниці засипали великим камінням, замуровували. Але і це не уберегло гробниці від розорення. Всі гробниці побудовані за схожим планом: похилий коридор завдовжки до 200 м, який круто спрямований вниз на глибину до 100 м і закінчується трьома або чотирма кімнатами. Стіни і стелі коридорів і кімнат покривають кольорові малюнки, що розповідають про життя і подвиги покійного. В Долині цариць археологам вдалося знайти понад 70 гробниць. Зовнішнім виглядом вони нагадують гробниці в Долині царів, хіба що вони трохи менші за розмірами. Найбільший інтерес викликає розписана від стін до стелі гробниця Нефертарі, дружини фараона Рамзеса II. Після реставрації, закінченої в 1995 році, вона знов відкрита для відвідин. Але доступ в неї обмежений: відвідувачів пускають групами по 10 чоловік і всього на 10 хвилин. За день її встигають оглянути лише 150 чоловік. Оглядачі можуть захоплюватися стінними розписами, що ілюструють «Книгу мертвих», і зображенням прекрасної цариці в суспільстві Осіріса або за грою, схожою на шахи. Похоронну камеру осяяло зведення у вигляді зоряного неба.

Більшість колосів Луксорського храму, у тому числі парадний, північний вхід у вигляді величезного пілона, були зведені в XIII столітті до нашої ери при одному з наймогутніших і знаменитих фараонів - Рамзесі II. Будівництво храму було продовжено і при фараоні Аменхотепі III. Храм був присвячений божественній тріаді — Амону, його дружині Мут і їх сину Хонсу. Перші християни використовували частини храму для відправлення своїх богослужінь. З появою в Єгипті ісламу на наносах мулу, що частково вкрив старовинну будову, було збудовано мечеть. Її можна побачити і в наш час. Луксорський храм простягався на чверть кілометра уздовж Нілу. Колись біля вхідного пілона стояли шість великих статуй. Зараз залишилося тільки три колоси, кожний заввишки 20 метрів, які зображають Рамзеса II і його дружину Нефертарі. Зберігся і один з двох гранітних обелісків. Інший під час походу Наполеона до Єгипту був перевезений до Парижа. Усередині храму — колонади, двори, зали. Стіни пілона прикрашає розпис, що оповідає про бойові перемоги Рамзеса II над хеттами.

В Луксорі, в "місті мертвих", біля скелі стоїть храм цариці Хатшепсут, що добре зберігся. Цариця протягом багатьох літ будила фантазію романістів і загадувала єгиптологам все нові загадки.

Італійські археологи знайшли в єгипетському місті Луксор в Долині царів некрополь, який датується приблизно 1075-665 роками до н.е. У гробницях знаходилися фрагменти дерев'яних саркофагів, людські кістки та канопи — посудини для зберігання нутрощів. Некрополь був виявлений в районі храму Аменхотепа II, який не зберігся[1].

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. [1] Итальянские археологи нашли древнеегипетские гробницы

Посилання[ред.ред. код]