Луксор

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Луксор
الأقصر
Emblem Luxor Governorate.jpg Eg luxor1.png
Герб Прапор
На вулицях Луксору
На вулицях Луксору
Основні дані
Країна Єгипет Єгипет
Губернаторство Луксор
Населення 451 318 осіб
Часовий пояс UTC+2
Географічні координати 25°41′ пн. ш. 32°39′ сх. д. / 25.683° пн. ш. 32.650° сх. д. / 25.683; 32.650Координати: 25°41′ пн. ш. 32°39′ сх. д. / 25.683° пн. ш. 32.650° сх. д. / 25.683; 32.650
Карта
Луксор (Єгипет)
Луксор
Луксор

Луксо́р (араб. الأقصر‎) — місто у Верхньому Єгипті, адміністративний центр мухафази Луксор. Населення - 487,896 чоловік (станом на 2010). Знаходиться за 400 миль від Каїра. Кліматичний курорт, туристичний центр.

Річка Ніл ділить його на дві частини: Східний Луксор — місто живих, де фараони жили і будували свої молитовні храми, присвячені богу Амону і Західний Луксор — місто мертвих, де похоронні храми і гробниці, висічені в горі.

Історія[ред.ред. код]

Луксор є одним з найдавніших міст у світі. Точно не відомо, коли він був побудований. Давні єгиптяни називали місто Уасет, що означає скіпетр. У свою чергу греки називали його Фіви, а римляни — Dios Polis Magina. Коли араби завоювали Єгипет, місто одержав свою останню назву — Луксор, що означає місце безлічі палаців. У Луксорі знаходиться 2/3 усіх світових монументів.

В стародавньо-єгипетській історії Луксор займає особливе місце, особливо за часів нового царства, де він був столицею всієї єгипетської імперії. Луксор — це сцена, де розігрувалася історія Аменхотепа IV (Ехнатона), — першого фараона, який закликав всіх людей до єдинобожності, до бога Атону.

Пам'ятні місця[ред.ред. код]

Луксорський храм

Найбільшим джерелом єгипетської історії є один з найвідоміших храмів світу — храм Карнак. Не менше відомий храм Луксор, розташований на східному березі Нілу. Колись він був сполучений з храмом Карнака великою алеєю, уздовж якої знаходилися сфінкси, але зараз ці два храми відокремлено сучасними спорудами центральної частини міста Луксор.

На західному березі Нілу Аменхотеп побудував похоронний храм на честь бога Амона. Храм був зруйнований у 27 році до н.е., від нього залишилося дві статуї Аменхотепа, які називають Мемнон. В горах на західному березі Нілу відкриваються невеликі долини, з яких сама відома долина фараонів. Приблизно в півтора кілометрах від неї розташована долина цариць і принцес. В знаменитій Долині царів в Луксорі 42 гробниці, майже всі — царські. На відміну від фараонів Стародавнього царства, чия столиця знаходилася в Мемфісі, фіванські фараони часів Нового царства не будували пірамід. Гробниці вирубані в скелях, їх прагнули якомога ретельніше приховати від стороннього погляду. Входи в гробниці засипали великим камінням, замуровували. Але і це не уберегло гробниці від розорення. Всі гробниці побудовані за схожим планом: похилий коридор завдовжки до 200 м, круто що йде вниз на глибину до 100 м і закінчується трьома або чотирма кімнатами. Стіни і стелі коридорів і кімнат покривають кольорові малюнки, що розповідають про життя і подвиги покійного. В Долині цариць ховали не тільки цариць, але і рано померлих єгипетських принців. Поки в цьому некрополі археологам вдалося знайти понад 70 гробниць. Гробниці зовнішнім виглядом нагадують усипальні в Долині царів, хіба що вони трохи менше за розмірами. Найбільший інтерес викликає розписана від стін до стелі гробниця Нефертарі, дружини фараона Рамзеса II. Після реставрації, закінченої в 1995 році, вона знов відкрита для відвідин. Але доступ в неї обмежений: відвідувачів пускають групами по 10 чоловік і всього на 10 хвилин. За день її встигають оглянути всього 150 чоловік. Вони можуть захоплюватися стінними розписами, що ілюструють "Книгу мертвих", і спостерігати прекрасну царицю в суспільстві Осиріса або за грою, схожою на шахи. Похоронну камеру осяяло зведення у вигляді зоряного неба.

Більшість колосів Луксорського храму, у тому числі парадний, північний вхід у вигляді величезного пілона, були зведені в XIII столітті до нашої ери при одному з наймогутніших і знаменитих фараонів - Рамзесі II. Будівництво храму було продовжено і при фараоні Аменхотепі III. Храм був присвячений божественній тріаді — Амону, його дружині Мут і їх сину Хонсу. Пізніше мусульмани і християни використовували частини храму для відправлення своїх культів. Ще і сьогодні в межах храму знаходиться мечеть. Храм пнувся на четверть кілометра уздовж Нілу. Колись біля вхідного пілона стояли шість значних статуй. Зараз залишилося тільки три колоси, кожний заввишки 20 метрів, які зображають Рамзеса II і його дружину Нефертарі. Зберігся і один з двох гранітних обелісків. Інший під час походу Наполеона до Єгипту був перевезений до Парижа. Усередині храму — колонади, двори, зали. Стіни пілона прикрашає розпис, що оповідає про бойові перемоги Рамзеса II над хеттами.

В Луксорі, в "місті мертвих", у крутої скелі стоїть храм цариці Хатшепсут, що добре зберігся. Цариця протягом багатьох літ будила фантазію романістів і загадувала єгиптологам всі нові загадки.

Італійські археологи знайшли в єгипетському місті Луксорі в Долині Царів некрополь, висхідний приблизно до 1075-665 роках до н.е. У гробницях знаходилися фрагменти дерев'яних саркофагів, людські кістки та канопи - посудини для зберігання нутрощів. Некрополь був виявлений в районі храму Аменхотепа II, що не зберігся[1].

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. [1] Итальянские археологи нашли древнеегипетские гробницы

Посилання[ред.ред. код]