Мармурова кішка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Мармурова кішка
Pardofelis marmorata.jpg
Охоронний статус
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Metazoa)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Ссавці (Mammalia)
Ряд: Хижі (Carnivora)
Родина: Котові (Felidae)
Підродина: Малі кішки (Felinae)
Рід: Pardofelis
Вид: Мармурова кішка
Біноміальна назва
Pardofelis marmorata
(Martin, 1837)
Мапа поширення
Мапа поширення
Підвиди
  • P. m. charltoni
  • P. m. marmorata

Мармурова кішка (Pardofelis marmorata) — дика кішка Південно-Східної Азії з підродини малих кішок (Felinae). Характеризується довгим хвостом, розміром трохи більшим за домашню кішку й візерунком хутра, що нагадує димчастого леопарда. Це деревний, солітарний, територіальний вид, який мешкає в тропічних лісах.

Таксономія[ред.ред. код]

Деякий час її вважали лінією великих кішок, зокрема через спорідненість у візерунку хутра і дещо збільшені верхні ікла мармурова кішка поміщалась в один рід з димчастим леопардом (Corbett & Hill, 1992). Проте нині мармурова кішка поміщена у рід Pardofelis разом із Азійською золотистою кішкою та Гнідою кішкою Браєном та Джонсоном (2007) на основі проб ДНК. Спільний прабатько трьох видів роду жив 5.41 мільйонів років тому.

Філогенетичне древо роду Pardofelis

   Pardofelis   

 Pardofelis marmorata




 Pardofelis temminckii



 Pardofelis badia




Зовнішній вигляд[ред.ред. код]

Мармурові кішки трохи більші за домашніх кішок, вагою 2—5 кг. Їх довжина становить близько 55 см, не враховуючи 50-сантиметрового хвоста. Висота в холці від 35 до 55 см. Ноги гнучкі й досить короткі, але ступні великі з великими подушечками. Очі бурштинові або золотисті, вуха малі й округлі. Очі оточені кільцями кольору слонової кістки. Ікла довгі порівняно з розміром тіла. Хутро густе й м'яке. Візерунок хутра нагадує димчастого леопарда: на жовтому фоні видніються великі чорні, нерівномірно окреслені плями, внутрішня частина яких світліша за краї. Нижні частини тіла світліші. По будові тіла мармурові кішки схожі поширеним в тих же краях далекосхідними котами, хоча близької спорідненості між обома видами немає. Часто мармурові кішки перебувають в положенні з опуклою спиною.

Ареал[ред.ред. код]

Мармурові кішки мешкають в континентальній Південно-Східній Азії, в східних Гімалаях, на Суматрі і Борнео. Їх безпосередньою сферою проживання є вологі тропічні ліси. Хоча, насправді, цей вид був записаний в широкому діапазоні середовищ існування від рівня моря до 3000 метрів. Місця проживання включають змішані листяно-вічнозелені ліси, вторинні ліси, вирубки, ліс після вирубок, і кам'янисті чагарники. Країни проживання: Бутан; Бруней-Даруссалам; Камбоджа; Китай; Індія; Індонезія (Калімантан, Суматра); Лаос; Малайзія (півострів Малайзія, Сабах, Саравак); М'янма; Непал; Таїланд; В'єтнам.

Спосіб життя[ред.ред. код]

Нічний мисливець. На відміну від бенгальського кота, що живе на землі, вона пересувається в основному по гіллю дерев, і таким чином обидва види не складають один одному особливої конкуренції.

Харчування[ред.ред. код]

Мармурова кішка харчується гризунами, особливо з родини вивіркових, а також жабами, птахами і комахами.

Відтворення[ред.ред. код]

Вагітність, за оцінками, триває десь між 66 і 82 днів. Очі кошенят повністю відкриті у близько 16 днів, і вони зможуть ходити у 22 дні. Менш ніж 100 грамів при народженні, вони швидко розвиваються. Молодь досягає статевої зрілості у 21—22 місяці, одна особина в неволі дожила до 12 років і трьох місяців.

Загрози та охорона[ред.ред. код]

Головною загрозою для мармурової кішки є знеліснення. Мармурова кішка внесена до Додатку I CITES. Полювання на неї заборонена в країнах: Бангладеш, Китай (тільки у провінції Юньнань), Індія, Малайзія, Індонезія, М'янма, Непал і Таїланд. Мармурову кішку рідко можна побачити в зоопарках і вона погано розмножується в неволі. Цей вид знаходиться на межі вимирання і занесений в Міжнародну Червону книгу.

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Commons
Розділ Віківиди має дані за темою:

Галерея[ред.ред. код]