Молодило покрівельне

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Молодило покрівельне
Sempervivum tectorum (1) 2 (ex Pyrenees).jpg
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Streptophyta
Надклас: Покритонасінні (Magnoliophyta)
Клас: Еудікоти (Eudicots)
Підклас: Розиди (Rosids)
Порядок: Ломикаменецвіті (Saxifragales)
Родина: Товстолисті (Crassulaceae)
Підродина: Sedoideae
Рід: Молодило (Sempervivum)
Вид: Молодило покрівельне
Біноміальна назва
Sempervivum tectorum
L., 1753
Синоніми
Sempervivum alpinum Griseb. & Schenk
Sempervivum andreanum Wale
Sempervivum arvernense Lecoq & Lamotte
Sempervivum boutignyanum Billot & Gren.
Sempervivum cantalicum Jord. & Fourr.
Sempervivum clusianum (Ten.) Ten.
Sempervivum glaucum Ten.
Sempervivum lamottei Boreau
Sempervivum schottii Baker [Illegitimate]
Sempervivum spectabile C.B.Lehm. & Schnittsp.
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Sempervivum tectorum
EOL: 484887
IPNI: 276682-1
The Plant List: kew-2490030
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Sempervivum tectorum

Молоди́ло покріве́льне[1][2], Молоди́ло да́хове[3] (Sempervivum tectorum L.; народні назви: доля, ощиток, роєвник звичайний, скочки) — сукулентна рослина роду Молодило (Sempervivum) з родини товстолистих (Crassulaceae).

Етимологія[ред.ред. код]

Ілюстрація Sempervivum tectorum у виданні Отто Вільгельма Томе «Flora von Deutschland, Österreich und der Schweiz» 1885, Гера, Німеччина
Квітка молодила покрівельного
Молодило покрівельне на даху

В минулому вважали, що цій рослині протегує бог грому і блискавок Тор, і тому в давні часи було прийнято висаджувати молодило на дахах осель, щоб уберегти будинку від вогню. За цю чудодійну властивість і за те, що рослина може рости на ґрунті товщиною всього в 1 сантиметр, його і називали «покрівельним».

Загальна біоморфологічна характеристика[ред.ред. код]

Багаторічна рослина, стебла 40 — 100 см заввишки, густо залозисто опушені. Листкові розетки до 20 см в діаметрі та до 8 см заввишки темно- або сірувато-зелені, голі, з країв війчасті, подовжено-оберненояйцевидні, на верхівці загострені, залозисто опушені. Листки 3 — 7 см завдовжки часто з червонуватою верхівкою. Пагони іноді червонуватого відтінку. Квітки 2 — 2,5 см в діаметрі пурпурові або рожеві, з темнішими лініями по краях, в колосовидному суцвітті до 20 см у поперечнику зібрані по 12 — 16 в квіткові кільця. Плід — багатолистянка з дрібним насінням, зелений, залозисто опушений, червоний, голий, звужений в носик. Цвіте в липні — вересні.

Поширення[ред.ред. код]

Ареал охоплює європейську частину Росії, Центральну та Південну Європу, Малу Азію. В Україні зустрічається у західних областях. У Карпатах зустрічаються два його підвиди. Перший підвид — subsp. debile (Schott sp.) — високогірна рослина живе в субальпійському і альпійському поясі на різних кам'янистих і кам'янистих осипних субстратах, переважно на гранітних породах. Лише в окремих випадках зустрічається на вапняних субстратах (Мала Фатра) і на флішових породах (Бабина Гора). Другий підвид — subsp. carpaticum Wettst. — відомий лише в Західних Карпатах і вважається західно-карпатським (словацьким) ендеміком, тому що більше ніде не зустрічається.

Екологія[ред.ред. код]

Зростає посеред скель, на кам'янистих місцях в альпійському і субальпійському поясах.

Систематика[ред.ред. код]

Легко утворює гібриди з іншими видами в культурі і в природі. Через це систематика даного виду дуже складна і заплутана (серед синонімів кілька десятків назв).

Хімічний склад[ред.ред. код]

Не вивчений. Відомо, що м'ясисте листя містить яблучну та інші органічні кислоти.

Використання[ред.ред. код]

В народній медицині рослину застосовували внутрішньо при лихоманці, проносі, виразковій хворобі шлунка, захворюваннях дихальних органів з великими виділеннями мокроти, епілепсії, альгеноменорії. Зовнішньо свіже листя вживають при геморої, мозолях, бородавках, ластовинні, ранах, опіках, укусах комах, при затвердінні грудей у годуючих жінок.

Культивування[ред.ред. код]

Декоративна рослина. Найвідоміший в культурі вид молодила. Має велику кількість форм і сортів, а також гібридів за участю цього виду. Має садові форми з великими (до 18 см) і дрібними (до 3 см) розетками листя, частково пофарбованими в пурпуровий або буро-бронзовий колір.

Добре росте в кам'янистому ґрунті на яскравому сонці. Витривала рослина, не боїться морозів, тому з успіхом вирощується на відкритому повітрі, як в горщиках, так і просто в ґрунті, на кам'них огорожах або в рокаріях.

Розмножується дочірніми розетками, що утворюються на столонах в основі рослини.

Примітки[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]