Лихоманка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Гаря́чка (Лихома́нка) (жар) — стан організму, що теж характеризується високою температурою(>38 °C) при проведенні термометрії у пахвовій ділянці, але відрізняється від гіпертермії принципово іншим механізмом розвитку. З погляду сучасної української мови — термін «Лихома́нка» не може використовуватися у професійній медичній термінології. В медицині має використовуватися термін «Гаря́чка».

Гарячка — це захисно-пристосовна реакція організму, що виникає у відповідь на дію патогенних подразників і характеризується перебудовою процесів терморегуляції, що призводять до підвищення температури тіла і стимулюючих природну реактивність організму. Біологічне значення лихоманки полягає в активізації імунологічного захисту. Підйом температури тіла призводить до підвищення фагоцитозу, збільшення синтезу інтерферонів, активації і диференціюванню лімфоцитів і стимуляції антителогенеза. Підвищена температура тіла перешкоджає розмноженню вірусів, коків і інших мікроорганізмів.

Гарячка виникає при нормальній або й низькій температурі зовнішнього середовища, тобто вона є результатом порушення терморегуляції. Безпосередньою причиною гарячки є інфекційні хвороби, запальні процеси. Нерідко гарячка може бути першим проявом злоякісних пухлин — лімфоми, лімфогрануломатоза, саркоми и т.і. Гарячкові стани — чи не найскладніша діагностична проблема, яка існує стільки часу як і офіційна медицина.

Лікування[ред.ред. код]

Можна розпочинати з немедикаментозних методів зниження температури. Призначення додаткової кількості рідини потрібне для профілактики обезводнення, що легко настає у зв'язку з почастішанням дихання і посиленням потовиділення і призводить до згущування крові. Дієтичні обмеження визначаються характером захворювання, преморбідним фоном. Фізичні методи охолодження збільшують віддачу тепла з поверхні тіла. Зазвичай застосовують обтирання губкою, змоченою водою або 40-50% спиртом з обдуванням тулуба впродовж 5 хв, щопівгодини (4-5 разів). Їх не застосовують за наявності ознак порушення мікроциркуляції (лихоманка «білого» типу). При розвитку гарячки у дітей можливе швидке застосування антипіретиків на кшталт парацетамолу через неефективність у них патогенетичних механізмів, що направлені на знешкодження її. У дорослих використання антипіретиків має бути індивідуалізовано — при злоякісному її характері, тривалому перебігу тощо.

Джерела[ред.ред. код]

Москаленко В.Ф., Сахарчук І.І., Дудка П.Ф., Тарченко І.П., Бодарецька О.І., Ільницький Р.І., Бондаренко Ю.М. Пропедевтика внутрішніх хвороб // За ред. В.Ф.Москаленка, І.І.Сахарчук. – К.: Книга плюс, 2007. – 632 с.


захворювання Це незавершена стаття про хворобу, захворювання або розлад.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.