Міа Мартіні

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Міа Мартіні
фотографія
Основна інформація
Повне ім'я Доменіка Берте
Дата народження 20 вересня 1947(1947-09-20)
Місце народження Баньяра-Калабра
Дата смерті 12 травня 1995(1995-05-12) (47 років)
Місце смерті Кардано-аль-Кампо
Роки активності 1963-1995
Країна Італія Італія
Національність італійка
Професія співачка
Інструменти вокал
Жанр поп
Псевдоніми Міа Мартіні
Співпраця Могол, Джанні Белла, Бруно Лауці, Енріко Руджері, Франко Каліфано, Амедео Мінґі, Б'яджо Антоначчі, Клаудіо Бальйоні, Ріккардо Коччанте, Паоло Конте, Фабріціо Де Андре, Франческо Де Ґреґорі, Івано Фоссаті, Умберто Тоцці
Лейбл CAR Juke Box
RCA Italiana
Dischi Ricordi
Warner Bros Records
DDD
Fonit Cetra
it:RTI Music

Міа Март̀іні (італ. Mia Martini), справжнє ім'я Дом̀еніка Б̀ерте (італ. Domenica Berte) (Баньяра-Калабра 20 вересня 1947 - Кардано-аль-Кампо 12 травня 1995) — італійська співачка, одна з найвідоміших зірок італійської естради останньої третини XX століття.

Опубліковано 20 її альбомів, серед яких 15 студійних, 2 концертних та 3 збірки.

Біографічний нарис[ред.ред. код]

Змучена жінка, але витончената глибока виконавиця, Міа Мартіні відома, разом з Міною, як один з найкрасивіших та найзначніших голосів італійської поп-музики[1][2]. Її довга артистична кар'єра почалася у 1963; виступала вона просто як Мімі Берте (італ. Mimì Berté. Продьюсер звукозапису та автор Карло Альберто Россі хотів зробити з неї дівчину yè-yè; однак, успіх, що вона його отримала у цьому амплуа, хоча й дуже втішний для дебютантки, продовжувався недовго, і, по декількох роках забуття, вона у 1971 знову з'явилася на сцені з новим псевдонімом Міа Мартіні.

її перший альбом Oltre la collina (За пагорбом) витримав немало іноземних видань, завдяки авангардним, на той час, аранжуванню, тематиці та манері співу. Такі пісні як Piccolo uomo (Маленька людина), Minuetto (Мінует), Donna sola (Самітня жінка), Inno (Гімн), Padre davvero (Дійсно батько), Per amarti (Щоб любити тебе), забезпечили їй славу найкращої виконавиці 70-х років, десятиліття, коли вона досягла світової популярності[3]

У 1977 у неї виник творчий та чуттєвий союз з кантауторе Івано Фоссаті, що назавжди визначив її особистий та професійний шлях, хоча ці відносини й були достатньо болісні.

У 1982 вона вперше взяла участь у Фестивалі Санремо з піснею E non finisce mica il cielo (І не закінчується небо), автор — Івано Фоссаті. В цьому році спеціально для неї журналісти встановили Премію критики, що тепер носить її ім'я.У тому ж 1982 вийшов її інший великий успіх, слова до якого вона писала разом з Шелом Шапіро: Quante volte (Скільки разів).

Її кар'єра та приватне життя позначалися рядом пліток, що утруднювали їй існування протягом багатьох років[4] і змусили її залишити сцену до середини вісімдесятих років.

Виконавський талант Міі Мартіні змусив її повернутися до артистичної діяльності, що супроводжувалося великим співчуттям публіки[5]: у 1989 вона взяла участь у Фестивалі Санремо з піснею Almeno tu nell'universo, що стала класикою і підтвердила славу співачки. У дев'яності роки їй належать ще декілька дуже успішних композицій: La nevicata del '56 (Снігопад '56), Gli uomini non cambiano (Люди не змінюються) (були на Фестивалі у Сан-Ремо) та Cu 'mmè, дует з Роберто Муроло, що знову зробив модною неаполітанську пісню.

Померла Міа Мартіні всього у 47 років при неясних обставинах, очевидно пов'язаних із вживанням наркотиків. Її було знайдено мертвою у власному житлі щонайменше по двох днях після смерті.

Протягом своєї кар'єри ,що продовжувалася 32 роки, співачка виконувала пісні італійською, французькою, англійською, ісппанською, португальською, німецькою та грецькою мовами.

Маючи тембр, що легко впізнається, відрізняючись силою та імпульсивною емоційністю, Міа Мартіні співала найкращі пісні італійських та закордонних авторів, серед яких такі знакомиті імена як Бруно Лауці, Ріккардо Коччанте, Могол, Джанні Белла, Енріко Руджері, Франко Каліфано, Амедео Мінґі, Б'яджо Антоначчі, Клаудіо Бальйоні, Паоло Конте, Фабріціо Де Андре, Франческо Де Ґреґорі, Івано Фоссаті, Лучіо Баттисті[6], Даріо Балдан Бембо, Міммо Кавалло, Енцо Ґраньяніелло, Манґо, Маріелла Нава, Мауріціо Пікколі, Стефано Россо, Шел Шапіро, Антонелло Вендітті.

Дискографія[ред.ред. код]

Повна дискографія у італійському розділі Вікіпедії

Мімі Берте (сингли)[ред.ред. код]

Альбоми[ред.ред. код]

Альбом-Cover[ред.ред. код]

=Концертні[ред.ред. код]

Збірки з неопублікованим[ред.ред. код]

Звичайні збірки[ред.ред. код]

VHS та DVD[ред.ред. код]

Участь в пісенних конкурсах[ред.ред. код]

Azzurro[ред.ред. код]

  • 1989: Donna
  • 1990: Danza pagana
  • 1992: Cu'mme e O' marenariello

Cantagiro[ред.ред. код]

  • 1971: Amore...amore...un corno e Padre davvero
  • 1972: Piccolo uomo
  • 1990: Donna, Danza pagana, Domani più su, Un altro atlantico, Piccolo uomo, Minuetto, E non finisce mica il cielo, La nevicata del '56, Almeno tu nell'universo та Quante volte
  • 1992: Gli uomini non cambiano, Lacrime e Minuetto - vince tre tappe
  • 1993: Vieneme (con Enzo Gragnaniello e Roberto Murolo)

Canzoniere dell'estate[ред.ред. код]

  • 1992: Rapsodia
  • 1993: Vieneme (з Енцо ґраньяніело та Роберто Муроло)

Caravella dei successi[ред.ред. код]

  • 1975: Al mondo

Пісенний конкурс Євробачення[ред.ред. код]

Фестиваль Санремо[ред.ред. код]

  • У 1972, RCA запропонувала їй вийти на Фестиваль Санремо з піснею Credo, але вона не пройшла відбір
  • У 1976, Ricordi запропонувала їй Санремо з L'amore та il mio orizzonte, пізніше опубліковано
  • У 1981, DDD запропонувала їй Санремо з E ancora canto, пізніше увійшла до альбому Mimì
  • У 1985, [::it:DDD - La Drogueria di Drugolo|DDD]] запропонувала їй Санремо з Spaccami il cuore, яка не пройшла відбір
  • У 1994, Polygram змушувала її бути на Санремо з піснею E la vita racconta, але співачка відмовилася

Festival Italiano[ред.ред. код]

  • 1994: on Viva l'amore

Фестивальбар[ред.ред. код]

  • 1972: Piccolo uomo - 1º місце
  • 1973: Minuetto - 1º місце порівну з Марчеллою Беллою con Io domani
  • 1974: Inno - гість
  • 1975: Donna con te - 7º місце
  • 1976: Che vuoi che sia... se t'ho aspettato tanto - 8º місце
  • 1978: Vola
  • 1981: Ti regalo un sorriso
  • 1989: Donna - отримала Золотий диск за Martini Mia
  • 1990: Domani più su - 3º місце на вечері, де презентувала Domani più su

Midem у Каннах[ред.ред. код]

  • 1973: Tu t'en vas quand tu veux
  • 1975: Sabato
  • 1977: Se finisse qui

Міжнародний конкурс легкої музики у Венеції[ред.ред. код]

  • 1972/73: Donna sola - виграла Золоту гондолу
  • 1973/74: Il guerriero та Bolero
  • 1974/75: Inno e Agapimu
  • 1976/77: Che vuoi che sia... se t'ho aspettato tanto
  • 1981: E ancora canto

Премія Тенко[ред.ред. код]

  • 1989: Almeno tu nell'universo e Donna

Saint-Vincent[ред.ред. код]

  • 1978: Vola
  • 1982: Bambolina bambolina
  • 1985: Spaccami il cuore
  • 1989: La donna cannone

Золотий парус (Vela d'oro) у Рива-дель-Гарда[ред.ред. код]

  • 1982: Quante volte
  • 1991: Pensieri e parole

Viva Napoli[ред.ред. код]

  • 1994: Luna rossa

World Popular Song Festival Yamaha у Токіо[ред.ред. код]

  • 1977: Ritratto di donna - 1º місце

Інші пісенні конкурси[ред.ред. код]

  • 1963: Фестиваль у Беларії: Come puoi farlo tu - 1º місце
  • 1971: Фестиваль авангарду та нових тенденцій (Festival di Avanguardie e Nuove Tendenze): Padre davvero - 1º місце
  • 1975: Musical de Mallorca: Nevicate - виграла Премію європейської критики
  • 1981: Girofestival:альбом Mimì
  • 1982: Premiatissima: Quante volte, Io appartango a te та Solo noi
  • 1992: Il Canzoniere dell'estate: Rapsodia
  • 1993: Il Canzoniere dell'estate: Vieneme, з Роберто Муроло та ЕнцоҐраньяніелло

Перемоги, Нагороди та відзнаки[ред.ред. код]

  • 1964: Перше місце на "Festival di Bellaria" з Il magone
  • 1971: Перше місце на "Фестивалі авангардної музики та нових тенденцій" ("Festival di Musica d'Avanguardia e Nuove Tendenze") у В'яреджо з Padre davvero
  • 1972: "Премія критики звукозапису" ("Premio della critica discografica" ) альбом Nel mondo, una cosa
  • 1972: Перше місце на Фестивальбарі з Piccolo uomo
  • 1972: Золотий диск з піснею Piccolo uomo
  • 1972: Перше місце на Міжнародному конкурсі легкої музики (Mostra Internazionale di Musica Leggera) у Венеції Donna sola
  • 1973: Перше місце на Фестивальбарі 1973 з Minuetto
  • 1973: Золотий диск з Minuetto
  • 1974: Золотий диск фірми Ricordi, за мільйон проданих дисків за останні три роки
  • 1974: "Премія Дебора за найкращий грим" ("Premio Deborah per il miglior trucco")
  • 1975: "Премія критики Пальми-де-Мальорка ("Premio della Critica di Palma de Mallorca") з Nevicate
  • 1975: "Премія Дебора за найкращий грим")
  • 1975: "Премія пісняра літа" ("Premio de Il canzoniere dell'estate") як найкращий співак року
  • 1975: Telegatto Vota la voce як найкраща співачка року
  • 1977: Премія критики на "World Song Popular Festival Yamaha у Токіо" з Ritratto di donna
  • 1981: "Золотий Еол" ("Eolo d'oro") комуни Milazzo
  • 1982: Премія критики "Міа Мартіні" з E non finisce mica il cielo
  • 1983: "Золота печатка Рете 4" ("Sigillo d'oro Rete 4")
  • 1989: Targa Tenco як найкращий виконавець року
  • 1989: Премія критики "Міа Мартіні"]] з Almeno tu nell'universo
  • 1989: Золотий диск за альбом Martini Mia
  • 1989: Telegatto як найкраща виконавиця року
  • 1989: "Перша сторінка Il mattino 1891", мотивування: "за відновлений успіх, що його варті голос та надзвичайні виконавські здібності"[8]
  • 1990: Премія критики "Міа Мартіні" з La nevicata del '56
  • 1990: "Targa Onda TV", місцева сицилійська Телевізійна Мережа
  • 1991: "Ти найкрасивіша" ("La più bella sei tu") з Almeno tu nell'universo
  • 1992: Друге місце на Фестивалі Санремо
  • 1992: "Премія симпатія" ("Premio Simpatia") призначена залом Tv, під час пресконференції на презентації диска Lacrime
  • 1992: Золотий диск за альбом Lacrime
  • 1992: Три виграних етапи та 852 балів на "Cantagiro"
  • 1992: "Премія пісняра літа" як найкращий виконавець року
  • 1992: "Premio Civiltà del mare" комуни Баньяра-Калабра
  • 1992: Золотий диск Альбом Ottantavogliadicantare Роберто Муроло, де виконує Cu'mme

Цікаве[ред.ред. код]

  • Найкраще продавані сингли Міа Мартіні: Minuetto, Piccolo uomo, Donna sola e Almeno tu nell'universo; а альбоми: Nel mondo, una cosa, Il giorno dopo, Martini Mia e Lacrime.
  • В багатьох телевізійних програмах 1982, Міа Мартіні з'являлася з шарфом та поясом оформленими як клавіатура фортепіано, що їх їй подарувала сестра Лоредана.
  • Пісню Attimo x attimo, що міститься на однойменному альбомі Анни Татанджело опублікованому у 2003, ,написав Фіо Дзанотті для Міа Мартіні, яка не змогла записати її через несподівану смерть.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Dizionario delle canzoni italiane pag. 31
  2. Dizionario delle canzoni italiane, pag. 226
  3. Mia Martini: storia di una voce - Puntata de "La storia siamo noi" - Rai Educational
  4. archiviostorico.corriere.it Armando Torno, La forza dell'inesistente, Corriere della Sera 8 ottobre 2003
  5. "Successi" di Vania Colasanti, Stefania La Fauci e Fabio Toncelli, RAI, 2005
  6. Баттисті написав для Мії Мартіні Il mio bambino ((Мій малюк) у 1971, але пісня була записана Івою Дзаніккі
  7. Ніколи не випускався на ринок через судові спори співачки
  8. "per il rinnovato successo che ben meritano la sua voce e le sue eccezionali capacità interpretative"

Бібліографія[ред.ред. код]

  • Marcello M. Giordano; Leda Berté, Il caso Mia Martini, Roma, Herald, 2006. ISBN 88-89672-09-9
  • Dario Salvatori, Il grande dizionario della canzone italiana, Milano, Rizzoli, 2006. ISBN 88-17-01284-X
  • Carlo Mandelli, Mia Martini. Come un diamante in mezzo al cuore, Roma, Arcana, 2009. ISBN 88-6231-066-8
  • Menico Caroli; Guido Harari, Mia Martini. L'ultima occasione per vivere, Milano, TEA, 2009. ISBN 88-502-2042-1

Джерела[ред.ред. код]

Інші проекти[ред.ред. код]

Зовнішні посилання[ред.ред. код]