Третя битва за Харків

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Третя битва за Харків
Німецько-радянська війна
Карта третьої битви за Харків. 1943

Дата: 19 лютого15 березня 1943
Місце: Українська Слобідщина, Бєлгород
Результат: перемога Вермахту, окупація Харкова та Бєлгороду
Сторони
Третій Рейх Третій Рейх СРСР СРСР
Командувачі
Третій Рейх Еріх фон Манштейн
Третій Рейх Герман Гот
Третій Рейх Пауль Хауссер
Третій Рейх Еберхард фон Макензен
Третій Рейх Вернер Кемпф
Третій Рейх Губерт Ланц
СРСР Ватутін М. Ф.
СРСР Голіков П. І.
СРСР Рибалко П. С.
СРСР Попов М. М.
СРСР Красовський С. Я.
Військові формування
Група армій «Південь»
* 4-а танкова армія
* 1-а танкова армія
*Армійська група «Кемпф»
Південно-Західний фронт
Воронезький фронт
Військові сили
70 000 о/с 346 000 о/с
Втрати
11 500 86 569
45 219 убитими та зниклими безвісти
41 250 пораненими
1 200 танків

Третя битва за Харків — серія наступальних операцій Вермахту на Східному фронті проти Червоної Армії навколо міста Харків з 19 лютого по 15 березня 1943 року. У німецькій історіографії відома як «Донецька кампанія».

Після розгрому та капітуляції 6-ої польової армії Вермахту під Сталінградом, Червона армія розпочала низку наступальних операцій на широкому фронті південного флангу радянсько-німецької війни. Наступ досяг кульмінації 2 січня 1943, коли радянські війська започаткували операцію «Зірка», внаслідок якої був прорваний фронт оборони німців й радянські війська звільнили міста Харків, Бєлгород, Курськ. Однак, активні воєнні дії Червоної армії протягом останніх місяців серйозно підірвали бойовий потенціал формувань, у ряді дивізій залишалося по 1-2 тис. військових. 19 лютого генерал-фельдмаршал фон Манштейн несподівано розпочав контрнаступ, в результаті якого німецьким військам вдалося розгромити майже 52 радянські дивізії та опанувати Харків та Бєлгород.

Хід битви[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]