Ожина

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Ожина
Кущ ожини
Кущ ожини
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Streptophyta
Надклас: Покритонасінні (Magnoliophyta)
Клас: Еудікоти (Eudicots)
Підклас: Розиди (Rosids)
Порядок: Розоцвіті (Rosales)
Родина: Розові (Rosaceae)
Підродина: Розанні (Rosoideae)
Рід: Рубус (Rubus)
Підрід: Ожина (Eubatus)
Види
Ожина звичайна (Rubus fruticosus) та сотні інших видів та підвидів.

Ожи́на (Eubatus; народні назви виприни, бамбара, бамбера, драпаки) — підрід рослин, поширений майже по всьому світу. Має вигляд чагарників до 3 м заввишки і дає м'які плоди, популярні як десерт та для виготовлення варення і інколи вина.

Ожина споріднена з суницею і також відноситься до родини розоцвітих[1]. Ягоди кислуваті, тьмяно-чорні з сизим нальотом сидять по кілька плодиків на одному ложі. І.В.Мічурін з дикої ожини вивів культурну великоплідну[1]. Шляхом відбору сіянців ожини він отримав відомий сорт малини "техас" з дуже великими плодами[1].

Лікувальні властивості ожини[ред.ред. код]

Ожина сиза має протизапальні, бактерицидні, заспокійливі, кровоочисні та загальнозміцнювальні властивості. Найчастіше ліки з цієї рослини вживають при порушеннях нервової системи (неврозах, істеріях), склерозі, недокрів’ї, застуді, а також для збільшення статевого потягу.

Ягоди, листки й корінь ожини мають жарознижувальну, потогінну, зміцнювальну й заспокійливу дію.

Листя має антисептичну, в'яжучу, кровоспинну, потогінну, ранозаживляючу дію; корінь - в'яжучу, кровоспинну; сік з кореня - сечогінну дію, а настій листів характеризується закріпляючим моторику кишечнику ефектом.

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б в (рос.) Верзилин Николай Михайлович По следам Робинзона. Сады и парки мира. — Л.: Детская литература., 1964. — 576с.

Джерела[ред.ред. код]

Листок дуба Це незавершена стаття з ботаніки.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.