Фея

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Take the fair face of Woman, Софі Андерсон

Фе́я (фр. fee, англ. fairy, faery, faerie, fay, fae[1]) — в кельтському та німецькому фольклорі істота метафізичної природи, яка володіє надприродними здібностями, ведуть прихований спосіб життя і при цьому мають властивість втручатись в повсякденне життя людини[2]. Образ феї як мініатюрної та привабливої жінки сформувався в епоху розквіту романтизму в західній літературі і отримав свій розвиток у вікторіанську епоху[3]. В широкому значення під феями прийнято розуміти всі споріднені міфологічні істоти, які нерідко кардинально відрізняються один від одного.

Опис[ред.ред. код]

Образ феї як гарної молодої дівчини з крильцями виник досить недавно, у другій половині XIX століття. Спочатку фею описували по-різному — або як високу ангелоподібну істоту, яка світиться, або як дещо маленьке та зморшкувате, схоже на троля[4]. В шотландській казці «Фея та казан» зберігся наступний опис:

« «Ця фея була крихітна жінка з гостреньким лицем, блискучими очима та смуглявою шкірою горіхового кольору. Жила вона в зеленому, порослому травою пагорбі, що височів неподалік будинку пастуха»[5]  »
Генрі Фюзелі. «Принц Артур та Королева Фей» 1788

При цьому феями називались як жіночі істоти, так і чоловічі. Щодо розміру, вважалось що вони можуть змінювати його в залежності від ситуації[6]. Стверджувалось також, що фея мала змогу обертатись тваринами. За твердженням Жюстіна Го, письменника XIV століття, на його очах фея перетворювалась одразу на дві ворожі армії, які одразу вступили в кровопролитний бій, залишивши після себе 700 трупів — і це після того, як сама прийняла первісний вигляд і зникла з поля бою[7]. Священник однієї шотландської парафії Роберт Кірк із Стерлінга описав в 1691 році фею таким чином:

« «Ці розумні рухливі духи мають тіло, яке світиться та видозмінюється (схожі тим, які називаються «астральними») та консистенцією густої хмари; краще за все їх видно в сутінки. Тіла ці досить мінливі завдяки витонченості духа, що їх населяє, що можуть по-бажанню останнього зникати або з'являтись»[8]  »

Згадка про ілюзійні можливості фей присутня і в розповідях про зілля, які ті приносять людям[9]. Популярна героїня скандинавський переказів — жінка, яку викликають феї для прийому пологів у викраденої смертної. В нагороду повитусі дають лікувальну мазь для очей дитини. Через зацікавленість та вирішує випробувати мазь на собі, після чого ніби прозріває і у власний світ повертається або сліпою, або наділеною властивістю бачити фей[10]. В кельтському фольклорі фея — це маленька істота, нерідко невидима при одяганні чарівної шапки. Улюблений колір фей — зелений, який також може мати і шкіра та волосся[11]. Вперше зображати фей з крильцями почали ілюстратори та художники вікторіанської епохи, коли фея перетворилась в добру чарівну дівчину з дитячих казок[12]. В древніх переказах нічого схожого не описувалось — феї літали без крил, нерідко використовуючи стебла рослин або птахів[13].

Класифікація фей[ред.ред. код]

Шекспірівські феї Оберон та Титанія. Ноель Петон
Нільс Бломер. «Феї на лузі» 1850

Вважається, що феї поділяються на 2 основних види: соціальні та індивідуальні, хоча першими цю класифікацію ввели лише Вільям Єйтс в 1888 та Джеймс Макдугалл в 1910 роках[14]. Перші феї живуть спільнотами і працюють колективно: танцюють, грають музику, беруть участь в розкішних обідах. Смертні можуть підслухати звуки таких свят, прийшовши на Курган фей або про це можуть розповісти кільця на траві чи газонах. В кельтських джерелах стверджувалось, що музика фей мала божественний характер, більше того, що деякі народні мелодії були почерпані саме звідти[15]. Товариські феї надають перевагу зеленому кольору та відрізняються розмірами — найменші можуть бути розміром з квітку, найбільші можуть навіть вступати в інтимний зв'язок із смертними, про що існують документальні свідчення[16]. Одинокі феї, навпаки, уникають зібрань і не полюбляють свята — вони або приєднуються до людини і стають частиною житла, допомагаючи господарю, або населяють відкриті простори і нападають на перехожих[17]. Домашня фея полюбляє червоний, коричневий або сірий кольори. Вони часто спілкуються з людьми, полюбляють розмови з ними, приносять іграшки дітям та знімають пристріт[18].

Якщо товариські феї добродушні аристократи, то поодинокі — робітники. Вони допомагають господарю мити посуд, розпалювати вогонь, але вимагають за це поваги та нагороди у вигляді склянки молока. У гніві вони можуть викликати ефект полтергейста — кидають каміння, не дають зростати пшениці, задмухують свічки, скидають посуд з полиць, напускають в будинок дим[19]. Країна соціальних фей має значне населення. Це монархія, яка управляється королевою; королі зустрічаються рідко, але існували згадки і про правителів пару. Як відмічає «Оксфордський словник кельтської міфології», у багатьох відносинах «царство фей нагадує людське уявлення про життя на небесах. Тут не існує часу, як не існує і хвороб, віку та смерті. Смертні, які потрапили в царство фей можуть провести тут до 900 років, які минуть всього за одну ніч». Помешкання фей-аристократів завжди багате на золото та срібло[20]. Найромантичніші фольклорні історії так чи інакше мають часовий аспект — розповідають про смертного, який покохав королеву фей, а вона перенесла його до себе в царство, здійснила всі його бажання, а потім (через порушення табу) повертає назад, де він дізнається, що пройшли вже сотні років[21].

В шотландському фольклорі існувала моральна градація фей: вважалось, що представники Seelie Court — це добрі феї. Незважаючи на помсти, вони були готові допомогти людині, звернутись до неї за допомогою, а потім і щедро нагородити[22]. Їхніми антиподами були феї з Unseelie Court, які причиняли біду, причому без будь-якої причини[23]. Вони нападають вночі на мандрівника, переносять його в іншу місцевість повітрям, б'ють, примушують стріляти в домашню худобу[24]. Типовими представниками таких істот вважаються богли[25]. Такий поділ ніколи не розглядався як точний. Так, англійський піксі має характеристики як соціальної так і одинокої феї; істота Робін Гудфелло — жартівник та добрий домашній помічник. Деякі дослідники не вважають брауні феями, неясний статус мають і нокери, істоти, які мешкають в шахтах[26].

Феї у культурі[ред.ред. код]

Відомий англійський художник Брайан Фрауд дуже часто використовує образ фей у своій творчості.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Katharine Mary Briggs (1976) 'An Encyclopedia of Fairies. New York, Pantheon Books. «Euphemistic names for fairies» p. 127
  2. http://www.answers.com/topic/fairy
  3. http://www.answers.com/topic/fairy
  4. Briggs (1976) p. 98.
  5. http://www.nskazki.nm.ru/sho/5.html
  6. Yeats (1988) Стр. 2.
  7. http://www.answers.com/topic/fairy
  8. Kirk Robert 1. Of the subterranean inhabitants // The Secret Commonwealth of Elves, Fauns and Fairies — Aberfoyle, Scotland: Forgotten Books. — P. 39.
  9. Northumberland Folk Tales by Rosalind Kerven (2005) Antony Rowe Ltd, p. 532
  10. Briggs (1976) «Fairy ointment» p. 156.
  11. http://www.answers.com/topic/fairy
  12. http://www.answers.com/topic/fairy
  13. Briggs (1976) p. 148.
  14. http://www.answers.com/topic/fairy
  15. http://www.answers.com/topic/fairy
  16. http://www.answers.com/topic/fairy
  17. http://www.answers.com/topic/fairy
  18. http://www.answers.com/topic/fairy
  19. http://www.answers.com/topic/fairy
  20. http://www.answers.com/topic/fairy
  21. http://www.answers.com/topic/fairy
  22. Briggs, Katharine Mary (1976) 'An Encyclopedia of Fairies, Hobgoblins, Brownies, Boogies, and Other Supernatural Creatures. New York, Pantheon Books. Seelie Court, p.353.
  23. Briggs (1976) p. 419
  24. Silver, Carole G. (1999) Strange and Secret Peoples: Fairies and Victorian Consciousness. Oxford University Press. p.174
  25. Briggs (1979)
  26. http://www.answers.com/topic/fairy

Посилання[ред.ред. код]