Фея

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Take the fair face of Woman, Софі Андерсон

Фе́я (фр. fee, англ. fairy, faery, faerie, fay, fae[1]) — в кельтському та німецькому фольклорі істота метафізичної природи, яка володіє надприродними здібностями, ведуть прихований спосіб життя і при цьому мають властивість втручатись в повсякденне життя людини[2]. Образ феї як мініатюрної та привабливої жінки сформувався в епоху розквіту романтизму в західній літературі і отримав свій розвиток у вікторіанську епоху[3]. В широкому значення під феями прийнято розуміти всі споріднені міфологічні істоти, які нерідко кардинально відрізняються один від одного.

Зміст

Опис [ред.]

Образ феї як гарної молодої дівчини з крильцями виник досить недавно, у другій половині XIX століття. Спочатку фею описували по-різному — або як високу ангелоподібну істоту, яка світиться, або як дещо маленьке та зморшкувате, схоже на троля[4]. В шотландській казці «Фея та казан» зберігся наступний опис:

« «Ця фея була крихітна жінка з гостреньким лицем, блискучими очима та смуглявою шкірою горіхового кольору. Жила вона в зеленому, порослому травою пагорбі, що височів неподалік будинку пастуха»[5]  »
Генрі Фюзелі. «Принц Артур та Королева Фей» 1788

При цьому феями називались як жіночі істоти, так і чоловічі. Щодо розміру, вважалось що вони можуть змінювати його в залежності від ситуації[6]. Стверджувалось також, що фея мала змогу обертатись тваринами. За твердженням Жюстіна Го, письменника XIV століття, на його очах фея перетворювалась одразу на дві ворожі армії, які одразу вступили в кровопролитний бій, залишивши після себе 700 трупів — і це після того, як сама прийняла первісний вигляд і зникла з поля бою[7]. Священник однієї шотландської парафії Роберт Кірк із Стерлінга описав в 1691 році фею таким чином:

« «Ці розумні рухливі духи мають тіло, яке світиться та видозмінюється (схожі тим, які називаються «астральними») та консистенцією густої хмари; краще за все їх видно в сутінки. Тіла ці досить мінливі завдяки витонченості духа, що їх населяє, що можуть по-бажанню останнього зникати або з'являтись»[8]  »

Згадка про ілюзійні можливості фей присутня і в розповідях про зілля, які ті приносять людям[9]. Популярна героїня скандинавський переказів — жінка, яку викликають феї для прийому пологів у викраденої смертної. В нагороду повитусі дають лікувальну мазь для очей дитини. Через зацікавленість та вирішує випробувати мазь на собі, після чого ніби прозріває і у власний світ повертається або сліпою, або наділеною властивістю бачити фей[10]. В кельтському фольклорі фея — це маленька істота, нерідко невидима при одяганні чарівної шапки. Улюблений колір фей — зелений, який також може мати і шкіра та волосся[11]. Вперше зображати фей з крильцями почали ілюстратори та художники вікторіанської епохи, коли фея перетворилась в добру чарівну дівчину з дитячих казок[12]. В древніх переказах нічого схожого не описувалось — феї літали без крил, нерідко використовуючи стебла рослин або птахів[13].

Класифікація фей [ред.]

Шекспірівські феї Оберон та Титанія. Ноель Петон
Нільс Бломер. «Феї на лузі» 1850

Вважається, що феї поділяються на 2 основних види: соціальні та індивідуальні, хоча першими цю класифікацію ввели лише Вільям Єйтс в 1888 та Джеймс Макдугалл в 1910 роках[14]. Перші феї живуть спільнотами і працюють колективно: танцюють, грають музику, беруть участь в розкішних обідах. Смертні можуть підслухати звуки таких свят, прийшовши на Курган фей або про це можуть розповісти кільця на траві чи газонах. В кельтських джерелах стверджувалось, що музика фей мала божественний характер, більше того, що деякі народні мелодії були почерпані саме звідти[15]. Товариські феї надають перевагу зеленому кольору та відрізняються розмірами — найменші можуть бути розміром з квітку, найбільші можуть навіть вступати в інтимний зв'язок із смертними, про що існують документальні свідчення[16]. Одинокі феї, навпаки, уникають зібрань і не полюбляють свята — вони або приєднуються до людини і стають частиною житла, допомагаючи господарю, або населяють відкриті простори і нападають на перехожих[17]. Домашня фея полюбляє червоний, коричневий або сірий кольори. Вони часто спілкуються з людьми, полюбляють розмови з ними, приносять іграшки дітям та знімають пристріт[18].

Якщо товариські феї добродушні аристократи, то поодинокі — робітники. Вони допомагають господарю мити посуд, розпалювати вогонь, але вимагають за це поваги та нагороди у вигляді склянки молока. У гніві вони можуть викликати ефект полтергейста — кидають каміння, не дають зростати пшениці, задмухують свічки, скидають посуд з полиць, напускають в будинок дим[19]. Країна соціальних фей має значне населення. Це монархія, яка управляється королевою; королі зустрічаються рідко, але існували згадки і про правителів пару. Як відмічає «Оксфордський словник кельтської міфології», у багатьох відносинах «царство фей нагадує людське уявлення про життя на небесах. Тут не існує часу, як не існує і хвороб, віку та смерті. Смертні, які потрапили в царство фей можуть провести тут до 900 років, які минуть всього за одну ніч». Помешкання фей-аристократів завжди багате на золото та срібло[20]. Найромантичніші фольклорні історії так чи інакше мають часовий аспект — розповідають про смертного, який покохав королеву фей, а вона перенесла його до себе в царство, здійснила всі його бажання, а потім (через порушення табу) повертає назад, де він дізнається, що пройшли вже сотні років[21].

В шотландському фольклорі існувала моральна градація фей: вважалось, що представники Seelie Court — це добрі феї. Незважаючи на помсти, вони були готові допомогти людині, звернутись до неї за допомогою, а потім і щедро нагородити[22]. Їхніми антиподами були феї з Unseelie Court, які причиняли біду, причому без будь-якої причини[23]. Вони нападають вночі на мандрівника, переносять його в іншу місцевість повітрям, б'ють, примушують стріляти в домашню худобу[24]. Типовими представниками таких істот вважаються богли[25]. Такий поділ ніколи не розглядався як точний. Так, англійський піксі має характеристики як соціальної так і одинокої феї; істота Робін Гудфелло — жартівник та добрий домашній помічник. Деякі дослідники не вважають брауні феями, неясний статус мають і нокери, істоти, які мешкають в шахтах[26].

Феї у культурі [ред.]

Відомий англійський художник Брайан Фрауд дуже часто використовує образ фей у своій творчості.

Примітки [ред.]

  1. ↑ Katharine Mary Briggs (1976) 'An Encyclopedia of Fairies. New York, Pantheon Books. «Euphemistic names for fairies» p. 127
  2. ↑ http://www.answers.com/topic/fairy
  3. ↑ http://www.answers.com/topic/fairy
  4. ↑ Briggs (1976) p. 98.
  5. ↑ http://www.nskazki.nm.ru/sho/5.html
  6. ↑ Yeats (1988) Стр. 2.
  7. ↑ http://www.answers.com/topic/fairy
  8. ↑ Kirk Robert 1. Of the subterranean inhabitants // The Secret Commonwealth of Elves, Fauns and Fairies — Aberfoyle, Scotland: Forgotten Books. — P. 39.
  9. ↑ Northumberland Folk Tales by Rosalind Kerven (2005) Antony Rowe Ltd, p. 532
  10. ↑ Briggs (1976) «Fairy ointment» p. 156.
  11. ↑ http://www.answers.com/topic/fairy
  12. ↑ http://www.answers.com/topic/fairy
  13. ↑ Briggs (1976) p. 148.
  14. ↑ http://www.answers.com/topic/fairy
  15. ↑ http://www.answers.com/topic/fairy
  16. ↑ http://www.answers.com/topic/fairy
  17. ↑ http://www.answers.com/topic/fairy
  18. ↑ http://www.answers.com/topic/fairy
  19. ↑ http://www.answers.com/topic/fairy
  20. ↑ http://www.answers.com/topic/fairy
  21. ↑ http://www.answers.com/topic/fairy
  22. ↑ Briggs, Katharine Mary (1976) 'An Encyclopedia of Fairies, Hobgoblins, Brownies, Boogies, and Other Supernatural Creatures. New York, Pantheon Books. Seelie Court, p.353.
  23. ↑ Briggs (1976) p. 419
  24. ↑ Silver, Carole G. (1999) Strange and Secret Peoples: Fairies and Victorian Consciousness. Oxford University Press. p.174
  25. ↑ Briggs (1979)
  26. ↑ http://www.answers.com/topic/fairy

Посилання [ред.]

Отримано з http://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Фея&oldid=12444194