Озокерит

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Озокерит, леп, гірський віск (рос. Ozokerit, від грец. ózo — пахну і грец. kerós — віск) (рос. озокерит; англ. ozokerite, mineral wax; нім. Bergwachs n, Erdwachs n, Ozokerit m) –— (гірський чи земляний віск), мінерал з групи нафтидів (бітум), схожий за зовнішнім виглядом на бджолиний віск. Вперше термін озокерит запропонував Глокер у 1833. Утворюється внаслідок кристалізації при охолодженні парафінової нафти. Складається з парафіну, мінеральних олій, смол та інших речовин. Зустрічається у багатьох покладах.

Зміст 1 Загальний опис 2 Історія видобутку 3 Хімічний склад 4 Фізичні властивості 5 Різновиди 6 Промислові родовища озокериту в Україні 7 Синоніми 8 Див. також 9 Література

[ред.] Загальний опис

• 1) Мінеральна речовина, природна суміш твердих вуглеводнів парафінового ряду (СnH2n+2) з рідкими нафтовими маслами і смолистими речовинами. Дуже велику роль у ньому відіграють церезини (від С₃₇Н₇₆ до С₅₃Н₁₀₈). Мінерал групи нафтових бітумів, білого, жовтого, бурого, чорного і зеленуватого кольору. Злам раковистий. Елементний склад (%): С – 84 – 86; Н – 13,5 – 15. Являє собою парафінистий осад, який випадає з нафти при її охолодженні в результаті піднімання на поверхню по тріщинах. Утворює жильні заповнення порожнин. Консистенція від м’якої, пластичної до твердої, сипкої. Густина 0,85-0,97(1,0). Плавиться звичайно при температурі 50 – 85 (100) °С, іноді вищій. Найбільше родовище О. в Україні знаходиться у глинах Прикарпатського нафтового р-ну (Львівська область, Борислав), в Туркменістані – на півострові Челекен, Узбекистані – Фергана, США – в штаті Юта, є в пісковиках Румунії. О. використовується в радіо- і електротехніці як електроізоляційний матеріал, в хімічній промисловості при виробництві лаків, в медицині для виготовлення вазеліну, мазей, кремів та ін., а також для теплолікування (озокеритолікування). Різновиди: гумбед, бориславіт, нафтогіль, цитрозикит, нафтадил та ін.

• 2) Продукт природної перегонки нафти, що складається із вуглецю (84%) і водню (16%); має зеленувато-коричневе, чорно-буре забарвлення; легко топиться і горить, виділяючи специфічний запах.

[ред.] Історія видобутку

Найранніша офіційна згадка про О. відома з початку ХІХ ст. У ті часи в Борислав діяло близько 2 тис. озокеритових шахт. Добуток О. проводився вручну. Перший хімічний аналіз озокериту здійснив відомий французький хімік Вальтер у Парижi в 1840.

[ред.] Хімічний склад

Озокерит являє собою природну суміш алканів. В деяких з них є азотні, кисневі, та сірчисті сполуки.

[ред.] Фізичні властивості

О. має високу теплоємність та низьку теплопровідність. Питома вага в межах від −85 до −95, точка кипіння від 58-100°С. Розчиняється у бензині, нафті, скипидарі, нерозчинний у воді. Колір різниться від світло-жовтого до темно-коричневого. Складається з домішок різних вулгеводнів, що містять по вазі 7-85 % вуглецю та 3-14 % водню.

Колір озокериту світло-жовтий, бурий, або чорний, консистенція від твердого до в’язкого, інколи як олія. Найбільш твердий – бориславіт, озокерит має запах гасу, добре розчиняється у бензині, гасі, погано – у спирті. Використовують для виготовлення лаків, кремів, а також у медицині.

[ред.] Різновиди

Виділяють наступні різновиди озокериту:

1. бада
2. волокнистий
3. кемдебанс
4. бориславіт
5. озокерит;
6. рудний.

Бориславіт (рос. бориславит, англ. boryslawite, нім. Boryslawit) — тверда крихка відміна озокериту.

Застосовується озокерит при виробництві електричної ізоляції, свічок, у фізіотерапія.

Геленіт (рос.геленит, англ. helenite, нім. Helenit m) — відміна озокериту золотисто-жовтого кольору; за назвою шахти «Гелена», Борислав, Україна.

[ред.] Промислові родовища озокериту в Україні

Промислові родовища озокериту – Бориславське, Трускавецьке, Дзвинигське та Старунське, знаходяться в Передкарпатті на території Львівської та Івано-Франківської областей і є найбільшими родовищами у світі. Озокерит залягає у вигляді жил та пластових тіл. Озокеритові жили досягають товщини 3,0 м. Промисловий видобуток вівся у Бориславі на Галичині, у Дзвинячі та Старуні і в інших місцевостях Карпат.

[ред.] Синоніми

• Мінерал гудроновий
• Гірський віск

[ред.] Див. також

• Озокеритолікування
• Похідні нафти

[ред.] Література

• Мала гірнича енциклопедія: В 3-х т. / За ред. В. С. Білецького. — Донецьк: «Донбас», 2004. ISBN 966-7804-14-3
• Бойко В.С., Бойко Р.В. Тлумачно-термінологічний словник-довілник з нафти і газу. – тт. 1-2. К.: Міжнародна економічна фундація. 2004-2006 рр.
• В.І. Саранчук, М.О.Ільяшов, В.В. Ошовський, В.С.Білецький. Хімія і фізика горючих копалин. - Донецьк: Східний видавничий дім, 2008. – с. 600. ISBN 978-966-317-024-4