Олешківські піски

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Координати: 46°35′00″ пн. ш. 33°03′00″ сх. д. / 46.58333° пн. ш. 33.05000° сх. д. / 46.58333; 33.05000

Центральна частина піщаної арени навесні.

Оле́шківські піски́ — другий за розмірами піщаний масив (арена) у Європі[1], розташований за 30 км на схід від міста Херсон у Цюрупинському районі, біля узбережжя Чорного моря[2]. У діаметрі мають розмір близько 15 км. Власне дніпровські піски займають площу 161 200 га, а з міжаренними землями — 210 000 га. Назва походить від старої (до 1925 року) назви міста Цюрупинськ — Олешки. Складені із безмежних барханів («кучугурів»), висотою близько 5 м, давніх піщаних алювіальних відкладень Дніпра.

Генезис[ред.ред. код]

У нинішньому своєму вигляді з'явились порівняно недавно. У низинах Дніпра піски існували завжди, але їх просування стримував покрив степової рослинності. У XIX сторіччі сюди почали завозити овець (один лише барон Фальц-Фейн, засновник заповідника Асканія-Нова, володів величезними отарами до мільйона голів[3]) які знищили траву, звільнили піски, а вітрова ерозія дала їм можливість розширюватися. За словами П. Костичева, який вивчав Олешківські піски у 1880-х роках, не більше ніж за сто років до того часу піски були суцільно закріплені рослинністю, місцями деревами. Думки, «ніби поява пісків відбулася від зміни кліматичних умов місцевості», Костичев вважав абсолютно голослівними.

« Утворення сипких пісків і перепони до їх закріплення обумовлюються однією і тією ж і притому лише однією причиною: посиленим випасанням худоби.[4]  »

У «Журналі загальнокорисних даних» (рос. Журнал общеполезных сведений) за 1837 рік вказується, що площа лісів на пісках нижнього Дніпра, що становила у 1802 році більше ніж 5000 га, до 1832 року впала практично до нуля[5].

Клімат[ред.ред. код]

Мікроклімат піщаної арени напівпустельний. Влітку пісок нагрівається до 70 °C, і гарячі висхідні потоки, що йдуть від пісків, розганяють дощові хмари. Тому дощів тут менше, аніж в Херсоні, що на іншому березі Дніпра. Трапляються піщані бурі.

Гідрологія[ред.ред. код]

На глибині 300–400 м існує прісний водонасичений пласт. Проте масштабно добувати звідси воду не можна, оскільки рівень ґрунтових вод знизиться і ліси не зможуть вже стримувати піски.

Рослинність[ред.ред. код]

Рослинність розріджена. Стримують пустелю штучно насаджені щільні соснові ліси. Часто трапляються масштабні пожежі, оскільки ліс легко займається влітку через погодні умови.

Лісорозведення[ред.ред. код]

Дослідні роботи по закріпленню пісків були розпочаті наприкінці XVIII століття, але масштабного характеру набули у 18301840 роках у зв'язку з діяльністю активізації лісорозведення міністра фінансів графа Канкріна та утворенням Олешківського лісництва[5]. Період генерального межування та наділення селян землею (18591890 роки) став катастрофою для лісів, площа пісків значно збільшилася. Відновлення лісу було продовжене тільки починаючи з 1920-х років. У 1953–1971 роках великі масиви лісу а також сади та виноградники були посаджені під кервіництвом В. М. Виноградова, який у 1968 році отримав звання Заслуженого лісовода УРСР. Зараз піски зупинено по краях величезними штучними лісовими масивами, загальна площа яких становить близько 100 тис. гектарів. У регіоні діє Степовий філіал УкрНДІ лісоагромеліорації (УкрНДІЛГА), який розв'язує проблеми комплексного використання пісків, а також створення перешкод на шляху розширення пустелі.

Екологія[ред.ред. код]

Основні фактори впливу на екологічну ситуацію в регіоні: зменшення площі лісу, зменшення шару піску. Зменшення площі лісу викликано вирубкою, пожежами, природною загибеллю соснових насаджень, нездатних до самовідтворення та може призвести до розширення піщаного масиву[5]. З іншого боку, неконтрольоване використання піску для будівництва та розміщення сільськогосподарських об'єктів в регіоні призводить до зниження рівня ґрунтових вод та їх забруднення, що може позбавити мешканців регіону якісної питної води та негативно впливає на ліс.[6]

Раніше в Олешківських пісках знаходився військовий полігон, на якому відпрацьовували бомбардування льотчики з країн Варшавського договору. У зв'язку з цим наукове дослідження регіону було обмежене. Дотепер у пісках знаходиться значна кількість снарядів, що не розірвалися.

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]


Україна Це незавершена стаття з географії України.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.