Карл VII (імператор Священної Римської імперії)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Карл VII
Karl VII.
Portrait of Charles VII, Holy Roman Emperor (1697-1745).jpg
імператор
Початок правління: 24 січня 1742
Кінець правління: 20 січня 1745
Коронація: 12 лютого 1742
Інші титули: курфюрст Баварії
(17261745)
король Богемії
(17411743)
Попередник: Карл VI Габсбург
Наступник: Франц I Стефан
Дата народження: 6 серпня 1697(1697-08-06)
Місце народження: Брюссель, Іспанські Нідерланди
Дата смерті: 20 січня 1745(1745-01-20) (47 років)
Місце смерті: Мюнхен, Баварія
Дружина: Марія Амалія Австрійська
Династія: Віттельсбахи
Батько: Максиміліан II Емануель
Мати: Тереза Кунегунда Собеська

Карл VII (* 6 серпня 1697 — 20 січня 1745) — імператор Священної Римської імперії з 1742 до 1745 року. Походив з династії Віттельсбахів.

Курфюрст Баварії[ред.ред. код]

Монет Каролін курфюрста Баварії Карла Альбрехта. 1732 рік

Карл Альбрехт народився у м.Брюссель у родині курфюрста Баварського Максиміліана Емануеля, який на той час займав посаду намісника іспанських Нідерландів. Уся політика батька Карла будувалася на побажанні збільшити статус Баварії та звеличити династію Віттельсбахів. На це було спрямовано укладання шлюбу між Карлом Альбрехтом та Марією Амалією, донькою імператора Йосипа I Габсбурга. (5 жовтня 1722 року).

26 лютого 1726, після смерті батька, Карл Альбрехт стає курфюрстом Баварії. В перші роки свого володарювання він присвятив внутрішнім питанням та реформам для налагодження економіки після правління батька. Але вже у 30-х роках він відходить від цієї політики та починає вкладати у придворну роскіш, підтримує мистецтва та науки. Метою Карла Альбрехта було перетворити Мюнхен на культурну столицю Європу. Все це робилося для підтвердження своїх зазіхань на імператорську корону. Крім цього, Карл Альбрехт планував створити неподолік від Мюнхена велику резиденцію — Карлштадт на кшталт Версалю.

Іншою сферою на що витрачав кошти курфюрст Баварії була армія. Починаючи з 1733 року він почав посиленно озброюватися. Від батька йому залишилася армія у 5000 вояків, яку він у перші ж роки збільшив до 6200. Але вже незабаром Карл Альбрехт вирішує створити 60-ти тисячну армію. У 1735 році у нього вже було 40 тисяч солдатів, а у 1737 — 42 тисячі. Проте військові витрати сягнули 68,4% усіх державних витрат. Державний борг стрімко зростав.

Водночас у 1724 році було укладено союз чотирьох Віттельсбахів — курфюрстів Баварії, Кельна, Пфальца й Трира — з метою створення противаги Габсбургам. У 1734 році до цього союзу приєднався курфюрст Саксонії. Разом з тим, Карл Альбрехт шукав підтримки у Франції. Проводячи антигабсбурзьку політику, Карл Альбрехт тим не менш надав свою армію імператорові Карлу VI під час війни з Османською імперією (1737 рік), проте під Белградом вона зазнала ніщевної поразки з 42000 залишилося лише 10000 вояків.

Імператор[ред.ред. код]

Відразу після смерті Карла VI Габсбурга Карл Альбрехт висунув свою кандидатуру на посаду імператора. Почалася Війна за австрійський спадок. Незважаючи на значну підтримку у Німеччині —курфюрстів Пфальца, Кельна, Трира, Саксонії, Бранденбурга, ландграфа Гессен-Касельського — питання з обранням нового імператора довгий час не могло вирішитися. Нарешті, у 1741 році франко-баварські сили атакували володіння Габсбургів, а 26 листопада оволоділи Прагою, де Карла Альбрехта оголосили королем Богемії та імператором Священної Римської імперії. Останні формальності зникли у Франкфурті-на-Майні, де колегія курфюрстів офіційно закріпило за Карлом Альбрехтом титул імператора (24 січня 1742 року). Він став імператором Священної Римської імперії Карлом VII.

Європа після закінчення Війни за австрійський спадок. 1748 рік.

Проте вже 14 лютого 1742 року австрійська армія захопила Мюнхен та усю Баварію. Карлу VII довелося залишитися у Франкфурті. Становище його поліпшилося після втручання у війну Фрідріха II Гогенцоллерна, який захопив Силезію. 11 червня 1742 згідно з Бреславською угодою спадкоємиця австрійського престолу Марія Терезія відмовилася від герцогства Силезія на користь Фрідріха. Це дозволило її військам знову зайняти Прагу. такою ситуацією в свою чергу скористалися франко-баварські сили, які звільнили курфюршество Баварія від австрійців. Проте це тривало недовго. Знову автрійці розбили супротивників й Карл VII 27 червня 1743 року у м.Нідершененфельді відмовився від своїх спадкових володінь та Богемії. На бік австрії перейшли курфюрсти Кельна та Саксонії. Посилення австрійської позиції змусило Фрідріха II Гогенцоллерна знову розпочати війну. 1744 року Карл VII разом із своїми союзниками здобув значні успіхи. Було зайнято значну частину Богемії, у жовтні відновлена влада Віттельсбахів у Баварії. Наступний рік — 1745 — суттєво змінив ситуацію. Австрія знову окупувала Баварію. Карл VII вирішив розпочати мирний діалог з Габсбургами. Посередником в цьому став князь-єпископ Бамберга та Вюрцбурга Фрідріх Карл фон Шенборн. Водночас, імператор вів перемовини із Францією стосовно надання йому військ та коштів. Але раптово 20 січня 1745 року він помер у Мюнхені.

Родина[ред.ред. код]

Марія Амалія — дружина Карла VII

Карл Альбрехт пошлюбився у віці 25 років. Його дружиною стала Марія Амалія Австрійська (17011756), донька імператора Священної Римської імперії Йосипа I Габсбурга. Весілля відбулося 5 жовтня 1722 у Відні. Наречена принесла чоловікові великий посаг. У подружжя народилося семеро дітей, з яких дорослого віку досягли четверо:

  • Максиміліана Марія (* та 12 квітня 1723) — померла після народження;
  • Марія Антонія (17241780), дружина Фрідріха, курфюрста Саксонії, мала нащадків;
  • Тереза Бенедикта (17251729) — померла в дитячому віці;
  • Максиміліан Йосип (17271777) — наступний курфюрст Баварії, був одружений із донькою короля Польщі Августа III Фрідріха Анною, нащадків не залишив;
  • Йосип Людвіг (17281733) — помер в дитячому віці;
  • Марія Ганна (17341776), дружина Людвига, маркграфа Баден-Бадена, нащадків не мала;
  • Марія Йосефа (17391767), дружина імператора Священної Римської імперії Йосипа II Габсбурга, нащадків не мала.

Джерела[ред.ред. код]

  • Hans Schmidt: Karl VI. 1711-1740. In: Die Kaiser der Neuzeit 1519-1918. Heiliges römisches Reich, Österreich, Deutschland. München, 1990 ISBN 3-406-34395-3 S.200-214

Посилання[ред.ред. код]


Holy Roman Empire crown dsc02909.jpg Імператори Священної Римської імперії 800—1806
Banner of the Holy Roman Emperor with haloes (1400-1806).svg
800 814 840 843 855 875 877 881 887 891
   Карл I Великий Людовик I Благочестивий  —  Лотар I Людовик II Карл II Лисий  —  Карл III Товстий  —    
891 894 896 899 901 905 915 924 962 973 983
   Гі Сполетський Ламберт Арнульф Каринтійський  —  Людовик III Сліпий  —  Беренгар I  —  Оттон I Великий Оттон II Рудий   
983 996 1002 1014 1024 1027 1039 1046 1056 1084 1105 1111 1125 1133 1137 1155
    —  Оттон III  —  Генріх II Святий  —  Конрад II  —  Генріх III  —  Генріх IV  —  Генріх V  —  Лотар II  —    
1155 1190 1197 1209 1215 1220 1250 1312 1313 1328 1347 1355 1378 1410
   Фрідріх I Барбаросса Генріх VI  —  Оттон IV  —  Фрідріх II  —  Генріх VII  —  Людовик IV Баварський  —  Карл IV  —    
1410 1437 1452 1493 1508 1519 1530 1556 1564 1576 1612 1619 1637
   Сигізмунд  —  Фрідріх III  —  Максиміліан I  —  Карл V Фердинанд I Максиміліан II Рудольф II Матвій Фердинанд II   
1637 1657 1705 1711 1740 1742 1745 1765 1790 1792 1806
   Фердинанд III Леопольд I Йосип I Карл VI  —  Карл VII Альбрехт Франц I Йосип II Леопольд II Франц II   

КаролінгиСаксонська династіяСалічна династіяШтауфениВіттельсбахиГабсбурги