Людовик II (король Італії)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Людовик II
лат. Ludovicus II, фр. Louis II, нім. Ludwig II
Людовик II
Людовик II у бою
4-й Імператор Заходу
850 — 12 серпня 875
Коронація: 850, Рим, Італія
Попередник: Лотар I
Наступник: Карл II Лисий
король Італії
15 червня 844 — 12 серпня 875
Коронація: 15 червня 844, Рим, Італія
Попередник: Лотар I
Наступник: Карл II Лисий
2-й король Провансу
25 лютого 863 — 12 серпня 875
Попередник: Карл
Наступник: Карл II Лисий
 
Народження: 825
Смерть: 12 серпня 875(0875-08-12)
Династія: Каролінги
Батько: Лотар I
Мати: Ірменгарда Турська
Дружина: Ангельберга
Діти: дочки: Ірменгарда, Гізела
Поділ серединного королівства Лотаря I в 855

Імператор Людовик II (825 — †12 серпня 875) — король Італії у 844 — 875, король Провансу в 863 — 875, імператор Заходу в 850 — 875 роках з династії Каролінгів. Син імператора Лотара I і Ірменгарди Турської, одружений з 851 або 852 з Ангельбергою.

Біографія[ред.ред. код]

Незабаром після укладення Верденського договору (843) батько відіслав Людовика в Італіїю. Папа Римський Сергій II вийшов назустріч молодому правителю і влаштував на його честь чудовий прийом, а в червні 844 урочисто коронував його королем Італії .

У 846 араби піднялися по Тибру до самого Рима і захопили його, зокрема розграбувавши собор святого Петра. Король Людовик воював з ними, але зазнав поразки і ледве зумів врятуватися. У 850 Папа Лев IV вінчав Людовика імператорською короною. Князь Салерно Сіконульф з'явився до Людовика, присягнув йому на вірність і заплатив значну суму грошей. Заручившись союзом з ним, Людовик рушив проти арабів з усіма розташованими в Італії військами франків. Князь Беневенто видав йому арабів, що були в місті, і Людовик наказав стратити їх, але ця лють не зупинила ворогів, які чинили жахливі спустошення. Людовик марно брав в облогу Барі і незабаром відступив.

За Прюмським розділом, зробленим його батьком Лотаром I 19 вересня 855, Людовик II зберіг за собою Італійське королівство та імператорський титул.

На початку 860-х виник конфлікт імператора з папою Миколаєм I, що змістив без його відома архієпископа равеннского Іоанна X і не бажав дати розлучення його братові Лотару II. У 864 Людовик II ввів своє військо в Рим і влаштувався в палаці поблизу собору святого Петра. Папа замкнувся в Латеранському палаці. Незабаром імператор захворів лихоманкою і за посередництва імператриці Ангельберги примирився з Папою. У 867 він після місячної облоги відвоював у арабів Капую і розбив їх неподалік від Люцери в Апулії. До 869 він взяв також Матері, Неаполь, Салерно і Беневенто. Араби були блоковані в Барі. Після довгої облоги імператор Людовик в лютому 871, нарешті, оволодів цією фортецею.

Слідом за тим він обложив Тарент. Але в той же час візантійці, що були до цього союзниками Людовика II, перестали допомагати йому. До цього додалася ще й зрада герцога Беневентського Адальгіса. Коли Людовик прибув до Беневенто, Адальгіс виявив покірність, але коли імператор відпустив свої війська, підняв заколот і спробував захопити Людовика сплячим. Людовик сховався в вежі і захищався там три дні. Нарешті, єпископ Беневентський примусив ворогів укласти мир. Імператору довелося заприсягтися на мощах, що не буде тримати зла на бунтівного герцога. Але, звичайно, Людовик не міг довго прощати таке віроломство. Папа Адріан II звільнив його від клятви, і в 872 імператор підступив до Беневенто. Герцог закликав візантійців, які стали активно допомагати йому, в результаті чого вся Південна Італія знову вийшла з підпорядкування Імператору Заходу. Незабаром він помер, залишивши після себе пам'ять як про справедливого государя. Сучасники ставили йому в заслугу те, що він вів наполегливу боротьбу з мусульманами.

Шлюб і діти[ред.ред. код]

Чоловік: з 851 / 852 Ангельберга (бл. 830 — † між 896 і 901 ), можлива дочка Тьєррі III Отенського і Емми Баварської, близька родичка Суппо III. Діти:

Посилання[ред.ред. код]

Holy Roman Empire crown dsc02909.jpg Імператори Священної Римської імперії 800—1806
Banner of the Holy Roman Emperor with haloes (1400-1806).svg
800 814 840 843 855 875 877 881 887 891
   Карл I Великий Людовик I Благочестивий  —  Лотар I Людовик II Карл II Лисий  —  Карл III Товстий  —    
891 894 896 899 901 905 915 924 962 973 983
   Гі Сполетський Ламберт Арнульф Каринтійський  —  Людовик III Сліпий  —  Беренгар I  —  Оттон I Великий Оттон II Рудий   
983 996 1002 1014 1024 1027 1039 1046 1056 1084 1105 1111 1125 1133 1137 1155
    —  Оттон III  —  Генріх II Святий  —  Конрад II  —  Генріх III  —  Генріх IV  —  Генріх V  —  Лотар II  —    
1155 1190 1197 1209 1215 1220 1250 1312 1313 1328 1347 1355 1378 1410
   Фрідріх I Барбаросса Генріх VI  —  Оттон IV  —  Фрідріх II  —  Генріх VII  —  Людовик IV Баварський  —  Карл IV  —    
1410 1437 1452 1493 1508 1519 1530 1556 1564 1576 1612 1619 1637
   Сигізмунд  —  Фрідріх III  —  Максиміліан I  —  Карл V Фердинанд I Максиміліан II Рудольф II Матвій Фердинанд II   
1637 1657 1705 1711 1740 1742 1745 1765 1790 1792 1806
   Фердинанд III Леопольд I Йосип I Карл VI  —  Карл VII Альбрехт Франц I Йосип II Леопольд II Франц II   

КаролінгиСаксонська династіяСалічна династіяШтауфениВіттельсбахиГабсбурги