Рудольф II

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Імператор Священної Римської Імперії Рудольф II

Рудольф II (*18 липня 1552 — 20 січня 1612) — імператор Священної Римської імперії (15761612 рр.), король Угорщини (15721608 рр.), король Чехії (15751611 рр.), німецький король (15751612 рр.).

Біографія[ред.ред. код]

Походив з династії Габсбургів. Син імператора Максиміліана II і Марії Іспанської. Родинні зв'язки з іспанським королівським двором дали змогу отримати виховання в Іспанії при дворі Філіпа ІІ, троюрідного дяді майбутнього імператора Священної Римської Імперії. Вихованням керували єзуїти, що обумовило подальші смаки і політичні принципи Рудольфа: оріентація на католицизм, боротьба з протестантизмом на підлеглих теріторіях, підтримка війни з Туреччиною.

Політична діяльність[ред.ред. код]

До володінь Р. II входили Верхня і Нижня Австрія, Чехія та Угорщина. Проводив політику, спрямовану на зміцнення впливу католицької церкви на землях австрійських Габсбургів. Намагався протистояти натиску Османської імперії в Європі. У 1594 Р.ІІ відправив на Запорозьку Січ із Таємною дипломатичною місією Е.Лясоту з метою укладення воєнного союзу між Запорожжям і Священною Римською імперією для боротьби проти Туреччини. За правління Р.ІІ внаслідок повстання 1604-06 Угорщина здобула деякі політичні та релігійні права, а частина країни звільнилась з-під влади Габсбургів.

Переїзд до Праги[ред.ред. код]

Відсутність популярності в Відні і бажання відсторонитися від світу спонукали імператора перебратися в Прагу, що мимоволі стала другою столицею країни. Рудольф сприяв будівельним роботам в Празі, а також реконструкції Празького Граду (міської фортеці з собором).

Відомий меценат і рудольфінська Прага[ред.ред. код]

Скульптор Адріан де Вріс, «Геркулес».

Хвороблива людина, слабкий політик, не досить вдалий вояк, імператор Рудольф II залишив значний слід в історії мистецтв як видатний меценат.За часів імператора, Прага і імператорський двір стають значним мистецьким осередком доби маньєризму. При імператорському дворі працювали відомі художники і науковці

Так, різниця в роках між імператором і художником Арчімбольдо сягала 25 років. В особі Рудольфа Арчімбольдо мав уже третього покровителя і мецената. І як і для попередників, виконував різноманітні доручення. За дорученням імператора у 1582 р. художник мандрує по Баварії, де купує мистецькі вироби доби античності, предмети мистецтва і живих тварин для зоопарку Рудольфа. Різноманітні колекції Рудольфа стали родзинкою тогочасної Праги. Серед них — колекція рідкісних мінералів, ювелірні вироби, морські мушлі великих розмірів, зоопарк з птахами, навчаними говорити.

Довірливий Рудольф ІІ[ред.ред. код]

Бажання мати у власній колекції дійсно рідкісні речі переважувало обережність і критичність імператора. Цим користувалась ціла низка шарлатанів, авантюристів, психопатів і навіть божевільних. Дивацтво поведінки і дивацтво ремесел однаково приваблювали Рудольфа ІІ. Як і більшість володарів кінця 16 століття, він заохочував пошуки алхіміків для отримання золота з простих речей. На цьому та на якомусь знанні таємничих знань наполягав і авантюрист-англієць Едвард Келлі. За неблагодійні вчинки Келлі покарали ще в Англії, відрізавши одне вухо. Той емігрував на континент, приховуючи відсутнє вухо довгим волоссям та капелюхом. Довідавшись про зацікавлення імператора до незвичних речей та алхімії, прибув у Прагу і запропонував йому власні послуги алхіміка і знавця утаємничених знань. Іспити Едвард Келлі як алхімік був вимушений пройти, але авантюрист запобіжно і таємно проніс в кімнату маленький шматочок золота, який і продемонстрував імператорові після ворожінь з вогнем і колбами. Імператор таки прийняв його на власну службу. Мав з собою авантюрний Едвард Келлі ще одну родзинку — відомий зараз як таємничий рукопис Войнича, створений на пергаменті, прочитати текст якого нікому не вдалося досі.

Оточення авантюристів і напівбожевільних шукачів грошей кине тінь підозри навіть на справжніх віртуозів-митців, представників стилю маньєризм, що теж працювали при дворі дивака-імператора. Але їх творчий доробок і дійсний внесок в мистецтво слугує своєрідним алібі і не має нічого спільного з профанаціями алхіміків чи авантюристів.

Мистецька колекція імператора[ред.ред. код]

Особливе захоплення викликала мистецька колекція Рудольфа ІІ : екзотичні предмети, вивезені з Індії та Америки, картини сучасних і давніх майстрів, скульптури, вази з коштовного і напівкоштовного каміння, дивна колекція годинників. Окрасою колекції картин були ні на що не схожі картини Джузеппе Арчімбольдо.

Про колекцію імператора захоплено писав кардинал д'Есте, якому її показали. Так виник культурний феномен під назвою — рудольфінська Прага.

Доля колекції[ред.ред. код]

Талер з портретом Рудольфа ІІ

У 1648 році вояки Швеції захопили і пограбували Прагу. Був пограбований і замок імператора. Тодішня королева Швеції Христина знала про скарби Рудольфа ІІ і побажала мати його колекцію у себе, яку визнавала військовою здобиччю. Розбещені війною і злочинами вояки вивезли лише те, що вважали за доцільне і здатне витримати довге транспортування. Вивіз організував генерал Карл Густав Врангель, що прихопив з обозу і декілька картин Арчімбольдо для себе.

Королева отримала колекцію картин і малюнків, монет і медалей, скульптури.

Невдала боротьба за престол[ред.ред. код]

Вів міжусобну боротьбу зі своїм братом Матвієм (Матьяшем). Під тиском місцевого дворянства змушений у 1608 віддати Верхню і Нижню Австрію, Угорщину і Моравію володарю Відня, а в 1611 — зректися чеського престолу. Чеський престол посів його брат Матьяш, що пообіцяв протестантам Чехії пільги і отримав перемогу над Рудольфом. Останні роки життя неодружений Рудольф часто хворів. Він став останнім з імператорів, якого поховали в соборі міста Прага.

Посилання[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  • Gindely, «Rudolf II» (Прага, 1868);
  • Bezold, «K. Rudolf II und die heilige Liga».

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Holy Roman Empire crown dsc02909.jpg Імператори Священної Римської імперії 800—1806
Banner of the Holy Roman Emperor with haloes (1400-1806).svg
800 814 840 843 855 875 877 881 887 891
   Карл I Великий Людовик I Благочестивий  —  Лотар I Людовик II Карл II Лисий  —  Карл III Товстий  —    
891 894 896 899 901 905 915 924 962 973 983
   Гі Сполетський Ламберт Арнульф Каринтійський  —  Людовик III Сліпий  —  Беренгар I  —  Оттон I Великий Оттон II Рудий   
983 996 1002 1014 1024 1027 1039 1046 1056 1084 1105 1111 1125 1133 1137 1155
    —  Оттон III  —  Генріх II Святий  —  Конрад II  —  Генріх III  —  Генріх IV  —  Генріх V  —  Лотар II  —    
1155 1190 1197 1209 1215 1220 1250 1312 1313 1328 1347 1355 1378 1410
   Фрідріх I Барбаросса Генріх VI  —  Оттон IV  —  Фрідріх II  —  Генріх VII  —  Людовик IV Баварський  —  Карл IV  —    
1410 1437 1452 1493 1508 1519 1530 1556 1564 1576 1612 1619 1637
   Сигізмунд  —  Фрідріх III  —  Максиміліан I  —  Карл V Фердинанд I Максиміліан II Рудольф II Матвій Фердинанд II   
1637 1657 1705 1711 1740 1742 1745 1765 1790 1792 1806
   Фердинанд III Леопольд I Йосип I Карл VI  —  Карл VII Альбрехт Франц I Йосип II Леопольд II Франц II   

КаролінгиСаксонська династіяСалічна династіяШтауфениВіттельсбахиГабсбурги