Скороход Анатолій Володимирович
| Анатолій Володимирович Скороход | |
 |
|
| Народився | 30 вересня 1930 Нікополь, Дніпропетровська область |
|---|---|
| Помер | 4 січня 2011 (80 років) Лансінг, Мічиган, США |
| Громадянство | Україна |
| Галузь наукових інтересів | Математика |
| Заклад | Університет штату Мічиган (Michigan State University), Інститут математики НАН України |
| Alma mater | Київський національний університет |
| Вчене звання | Академік |
| Відомий завдяки: | Стохастичні диференціальні рівняння, граничні теореми для випадкових процесів, статистики випадкових процесів, марківські процеси |
| Примітки | академік НАН України, Американської академії мистецтв і наук |
Анато́лій Володи́мирович Скорохо́д (10 вересня 1930, Нікополь, Дніпропетровська область — 4 січня 2011, Лансінг, Мічиган, США) — український математик.
Доктор фізико-математичних наук (1962), професор (1963), академік НАНУ (1985), член Американської академії мистецтв і наук (2000).
Брат академіка НАНУ Валерія Скорохода, вченого в галузі матеріалознавства та порошкової металургії.
Зміст |
Біографія [ред.]
Народився в сім'ї вчителів. З 1935 року сім'я мешкала в м. Марганець, а 1946-го — переїхала до м. Ковель (Волинська область).
1948 — з золотою медаллю закінчив середню школу в Ковелі та вступив до Київського державного університету ім. Т.Шевченка на фізико-математичний факультет.
Закінчив у 1953 році КДУ ім. Т.Шевченка, маючи на своєму рахунку 5 наукових праць, 3 з яких були опубліковані в провідних журналах СРСР. Тоді ж вступив до аспірантури при КДУ ім. Т.Шевченка та відбув продовжувати навчання в Москву.
1956 — у журналі «Теория вероятностей и ее применения» (Москва) опубліковано статтю Скорохода, яка давала суттєве узагальнення принципу інваріантності Донскера на значно ширший клас випадкових об'єктів.[1]
1956 — отримав звання доцента.
1957—1964 — працював у КДУ ім. Т.Шевченка.
Кандидат фізико-математичних наук (1957), доктор фізико-математичних наук (1962), професор (1964).
1964—2002 — працював в Інституті математики НАН України, головний науковий співробітник (у 1964—1992 рр. — завідувач відділу теорії випадкових процесів), водночас професор Київського університету.
1967 — став членом-кореспондентом Академії наук УРСР.
1968 — за участь у виступі групи українських інтелектуалів на захист конституційних прав громадян (підписав т. зв. «лист 137-ми») йому заборонили читати лекції студентам і керувати аспірантами.
У 1969—1982 роках був «невиїзним», не міг виступати на наукових конференціях за кордоном СРСР. За цей період опублікував 12 наукових книг і 12 (частково в співавторстві) науково-популярних видань. Відсутність вченого на міжнародних наукових форумах дала підставу для чуток, начебто «Скороход» — це збірне ім'я радянських математиків, які працюють в області теорії випадкових процесів (на кшталт французької групи Бурбакі).
Після повернення можливості виїзду за кордон брав участь участь у Міжнародному математичному конгресі (США, 1986), Міжнародному колоквіумі пам'яті П.Леві (Париж, 1987), відвідав Університет імені П'єра і Марії Кюрі (Париж, 1983) та Міжнародний інститут системного аналізу при ЮНЕСКО (Відень, 1984).[1]
1985 — отримав звання академіка НАН України.
1988 — підтримав письмове звернення до міської адміністрації Києва з вимогою дозволити проведення першого екологічного мітингу в місті.
1989 — брав участь у висуненні перших альтернативних кандидатів у народні депутати СРСР.
Брав участь у I з'їзді НРУ (1989).[1]
Із 1993 року працював на посаді професора Мічиганського університету (США).
1996 — у Чилі відбулася наукова конференція, присвячена 40-річчю «простору Скорохода».
2007 — у Києві відбулася міжнародна наукова конференція „«Простір Скорохода». 50 років потому“.[1]
Наукові праці з теорії стохастичних диференціальних рівнянь, граничних теорем для випадкових процесів, розподілів у нескінченновимірних просторах, статистики випадкових процесів, марківських процесів.
Автор понад 450 наукових праць, серед яких 23 монографії (більшість із них перекладені та видані за кордоном), понад 300 статей у провідних наукових журналах, підручники.
Головний редактор наукового журналу «Теорія ймовірностей та математична статистика», член редколегій низки вітчизняних і зарубіжних часописів.
Підготував 56 кандидатів і 17 докторів наук.[1]
Нагороди [ред.]
Державна премія України в галузі науки і техніки (1982, 2003).
Премія імені М. М. Крилова НАН України (1970).
Срібна медаль ім. М. В. Остроградського (2001).
Книжки А. В. Скорохода [ред.]
- Лекції з теорії випадкових процесів, 1990 (українська), Київ: Либідь. ISBN 5-11-001701-8
Див. також [ред.]
- Список математиків
- Українські математики
- Простір Скорохода
- Інтеграл Скорохода
- Теорема Скорохода про вкладення
Примітки [ред.]
Посилання [ред.]
- Скороход Анатолій Володимирович на сайті НАН України
- Скороход Анатолій Володимирович на сайті Київського університету імені Тараса Шевченка
 |
Це незавершена стаття про українського науковця. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |
- Народились 30 вересня
- Народились 1930
- Померли 4 січня
- Померли 2011
- Українські математики
- Математики США
- Академіки НАНУ
- Лауреати Державної премії України в галузі науки і техніки
- Випускники Київського університету
- Науковці Київського університету
- Науковці інституту математики НАН України
- Науковці Мічиганського університету
- Уродженці Нікополя
- Померли в Мічигані
